- •7. Мандатна система Ліги націй. Мандатная система
- •23. Міжнародні аспекти аншлюсу Австрії
- •24. Мюнхенська конференція та розчленування Чехословаччини
- •25. Німецько-польський дипломатичний конфлікт та переговори великих держав напередодні Другої світової війни
- •26. Пакт Молотова-Ріббентропа та його наслідки
- •27. Міжнародні аспекти територіальної експансії срср в 1939-1940 рр.
- •28. Міжнародні аспекти японської експансії в Пд.-Сх. Азії 1939-1941 рр.
- •29. Формування блоку країн-союзників Німеччини і Другій світовій війні
- •30. Формування антигітлерівської коаліції
- •31. Тегеранська конференція та її рішення
- •32. Ялтинська конференція та її рішення
- •33. Постдамська конференція та її рішення
- •34. Створення оон
- •35. Міжнародні аспекти окупації Німеччини
- •36. Мирні договори із європейськими країнами союзницями Німеччини в Другій світовій війні (у 37-му питанні можна те саме писати)
- •38. Міжнародні кризи 1947-1948 рр. Та початок «Холодної війни»
- •39. Міжнародні аспекти створення фрн та ндр
- •40. Утворення та розвиток нато в 1950-1980-х рр..
- •41. Міжнародні відносини на Далекому Сході та в Пд.-Сх. Азії в 1945-1954 рр. Утворення нових держав
- •42. Створення Ізраїлю та Близькосхідна проблема в 1948-1956 рр.
- •43. Мирний договір у Сан-Франциско та міжнародні відносини на Далекому Сході в 1950-1960-х рр..
- •46. Бандунзька конференція та «Рух неприєднання».
- •48. Міжнародні організації регіонального розвитку (Ліга арабських держав, Асоціація держав Південно-Східної Азії, Європейський Союз).
- •49. Система регіональних військових блоків в міжнародних відносинах повоєнного періоду (сенто, сеато, анзюс, анзюк).
- •50. Міжнародне протистояння сша та срср у 1950-60-х рр. Кубинська криза.
- •51. Проблема ядерного роззброєння в міжнародних відносинах 1970-х – 1980-х рр..
- •52. Арабо-ізраїльські конфлікти 1960-1980-х рр.
- •53. «Міжнародна розрядка» в 1970-х рр. Угода 1975 р. В Гельсінкі.
- •54. Локальні конфлікти у країнах «Третього світу» в 1970-1990-х рр.
- •55. Європейська інтеграція в 1950-60 рр.
- •56. Європейська інтеграція в 1970-80 рр.
- •57. Європейська інтеграція в 1990-х рр.
- •58. Розпад комуністичного табору у Східній Європі та об’єднання Німеччини.
- •59. Міжнародні аспекти розпаду срср та створення нових незалежних держав.
- •61. Міжнародна безпека та політика сша боротьби зі світовим тероризмом.
- •62. Зміни в системі міжнародних відносин після розпаду срср.
- •63. Розширення Європейського союзу та нато на початку ххі ст.
- •64. Зовнішня політика України (1991-2009).
34. Створення оон
Восени 1944 р. на конференції у Думбартон-Оксі (США) представники СРСР, США, Англії та Китаю підготували пропозиції щодо створення ООН та обговорили основні положення її Статуту. На Ялтинській конференції, що відбулась у 4-11 лютого 1945 p., керівники держав антигітлерівської коаліції — «великої трійки» — ухвалили рішення про створення нової міжнародної організації для розв'язання проблем післявоєнного світу і надійного механізму безпеки. Конференція 50 держав (у тому числі і Української РСР) розпочала свою роботу 25 квітня по 26 червня 1945 р. в Сан-Франциско. У процесі обговорення Статуту ООН виникли суперечки щодо прийняття рішень у Раді Безпеки та опіки над колоніями і залежними територіями. По першому питанню було прийнято радянську пропозицію ,згідно з якою рішення Ради Безпеки (СРСР, США, Англія, Франція, Китай) повинні приймати одноголосно. Ці країни одержали право «вето». Завдяки цьому праву виключалася можливість використання авторитету міжнародної організації для виправдання дій, що суперечать принципам ООН.
26 червня було ухвалено Статут ООН, а 24 жовтня 1945 р. він набрав чинності. Цей день вважається днем ООН. У прийнятому на конференції Статуті ООН зазначалось, що мета нової організації – підтримання міжнародного миру і безпеки колективними заходами, розвиток дружніх відносин між країнами, здійснення міжнародного співробітництва при розв’язанні проблем економічного, соціального та гуманітарного характеру. ООН було засновано на принципах суверенної рівноправності всіх членів, мирного залагодження суперечок, утримування від застосування сили. ООН не мала права втручатися у внутрішні справи, крім випадків, коли таке втручання було необхідне для підтримання миру. Вищим органом ООН визначено Генеральну Асамблею, яка збирається на свої сесії один раз у рік. До її обов’язків входить затвердження бюджету організації, прийняття нових членів, обрання непостійних членів Ради Безпеки, Економічно Соціальної Ради, Ради з питань опіки, Міжнародного суду.
Сьогодні місце СРСР в РБ посідає Росія. А в число тимчасових членів РБ восени 1999 р. обрано Україну. Головні структури ООН розташовані в Нью-Йорку, низка служб — в Женеві та Відні. Перші ж практичні кроки ООН засвідчили доцільність такої організації. Зразу ж після війни у діяльності ООН виявилися перші успіхи. Так, в 1946 р. ООН домоглася виведення англійських та французьких військ з Сирії та Лівану. У 1948 р. під час першої арабо-ізраїльської війни вперше були використані сили ООН («голубі каски») для підтримання миру на Близькому Сході. 24 січня 1946 р. за пропозицією СРСР Генеральна Асамблея ООН створила спеціальну комісію у справах контролю за ядерною енергією. Радянський Союз пропонував виключити з національних озброєнь зброю масового знищення, а всі її запаси знищити в тримісячний термін. У 1948 р. СРСР вніс пропозицію про скорочення на 1/3 збройних сил п'яти великих держав. Зі зростанням напруженості та протистояння роль ООН на початку 50-х років все більше зводиться до дискусійного клубу.