1 Аналіз заробітної плати та стан її виплати у 2013 році

Протягом 2013р. в економіці України спостерігалася тенденція зростання рівня заробітної плати, водночас темпи її росту були найнижчими за останні 4 роки.

Середньомісячна номінальна заробітна плата штатного працівника підприємств, установ, організацій (надалі – підприємства) у 2013р. порівняно з 2012р. зросла на 7,9% і становила 3265 грн., що у 2,6 раза вище рівня мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що діяли у грудні 2013р. (1218 грн.).

Динаміку номінальної заробітної плати найманих працівників за останні 5 років характеризують дані, наведені у таблиці1:

Таблиця 1

Динаміка номінальної заробітної плати найманих працівників в Україні у 2009-2013 роках

	Нараховано в середньому				номінальні доходи населення у % до попереднього року
	за місяць			за оплачену годину, грн.
	штатному працівнику		працівнику в еквіваленті повної зайнятості, грн.
	грн.	у % до попереднього року
2009р.	1906	105,5	2064	12,90	105,8
2010р.	2239	120,0	2389	14,91	123,1
2011р.	2633	117,6	2765	17,30	113,6
2012р.	3026	114,9	3171	19,83	111,1
2013р.	3265	107,9	3423	21,43	х

Джерело: власні розрахунки на основі джерела [1].

Серед чинників, що вплинули на зростання заробітної плати, слід зазначити підвищення рівня використання робочої сили, зокрема, зменшення майже на третину кількості працівників, які знаходились у відпустках без збереження заробітної плати.

Одним із основних важелів політики держави у сфері оплати праці у 2013р. залишалося підвищення в законодавчому порядку соціальних гарантій – мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму. У 2013р. мінімальний рівень оплати праці, що дорівнює прожитковому мінімуму для працездатних осіб, підвищився з 1147 грн. у січні до 1218 грн. у грудні(табл.1).

Позитивним результатом останніх років стало підвищення номінальної середньомісячної заробітної плати штатних працівників, яка за станом на 1 січня 2014 року складає 3265 грн., що на 7,9% більше ніж у відповідному періоді торік. При цьому середня заробітна плата працівників перевищила розмір законодавчо встановленого прожиткового мінімуму для працездатних осіб в 2,83 рази, а приріст мінімальної заробітної плати у 2013 році становив 5% (Рис. 1).

Рис. 1. Динаміка середньої заробітної плати у 2008 – 2013 роках, грн.

Джерело:власні розрахунки за даними ДССУ.

Проте, незважаючи на постійне зростання номінальної заробітної плати, її середньомісячний розмір в Україні майже в  9 разів нижче, ніж в ЄС (Рис. 2). За темпом зростання заробітної плати наша країна посідає останнє місце навіть серед країн СНД, який у жовтні 2013 року склав 5,6%.

Рис. 2. Середньомісячна заробітна плата, дол. США

Джерело:власні розрахунки за даними ДССУ.

Темп росту зарплати в Азербайджані та Киргизстані становив 5,8%, Казахстані – 7,2%, Росії – 12% в тому ж періоді[3]

Проте порівняно з відповідними стандартами Євросоюзу мінімальна заробітна плата в Україні була значно нижчою і становила в середньому за рік 109 євро. Для порівняння варто навести цей показник за законодавством окремих держав – членів ЄС, які віднесені Євростатом до третьої умовної категорії країн за рівнем мінімальної гарантованої заробітної плати у 2013р.: у Румунії – 158, Болгарії – 159, Латвії – 287,Литві – 290, Чехії – 312, Естонії – 320, Угорщині – 335, Словаччині – 338, Польщі – 393 євро[2] .

Приріст заробітної плати у 2013р. зафіксовано в усіх сферах діяльності, як у виробничій, зокрема на підприємствах з виробництва комп’ютерів, електронної та оптичної продукції (на 17,9%), сільського господарства (на 12,1%), виготовлення виробів з деревини, виробництва паперу та поліграфічної діяльності (на 10,7%), виробництва основних фармацевтичних продуктів та фармацевтичних препаратів (на 10,1%), сфери послуг, а саме: в операціях з нерухомим майном (на 17,0%), водопостачанні; каналізації, поводженні з відходами (на 11,7%), оптовій і роздрібній торгівлі; ремонті автотранспортних засобів і мотоциклів (на 11,3%), так і в установах та організаціях, що фінансуються переважно за рахунок бюджетних коштів (на 6,7–13,8%): освіти, охорони здоров’я, державного управління й оборони; обов’язкового соціального страхування і мистецтва, спорту, розваг та відпочинку (див. Додаток 1).

Продовжує спостерігатися міжгалузева диференціація в рівнях оплати праці. Найбільш оплачуваними в країні у 2013р. були працівники авіаційного транспорту, фінансових установ та сфери інформації та телекомунікацій, а серед промислових видів діяльності – підприємств із добування кам’яного та бурого вугілля, виробництва основних фармацевтичних продуктів і фармацевтичних препаратів та постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря: розмір оплати праці у цих видах діяльності перевищив середній по економіці в 1,4–3,2 рази.

Разом із тим рівень оплати праці у закладах охорони здоров’я залишається більш ніж на чверть нижчим за середній показник по економіці, в освіті – на 17,3% менше. У цілому 5,8% працівників охорони здоров’я і 5,4% освітян отримують заробітну плату на рівні прожиткового мінімуму для працездатної особи. Рік тому ці показники становили відповідно 5,1% та 5,6%.

Також значно нижчою є заробітна плата працівників поштової та кур’єрської діяльності, тимчасового розміщування й організації харчування, сільського господарства, текстильного виробництва, виробництва одягу, шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів. Співвідношення рівня оплати праці в зазначених видах діяльності з середнім по економіці не перевищувало 70%.

Диференціація розмірів заробітної плати за видами економічної діяльності є головним чинником міжрегіональних відмінностей.

Найвищу заробітну плату (на 2,2–53,4% вищу за середній рівень) у 2013р. отримували працівники підприємств м.Києва та Київської області, а також регіонів, де сконцентровані підприємства гірничо-металургійного комплексу: Донецької, Дніпропетровської та Луганської областей. Найнижчі показники (на 23,3–27,8% нижчі за середній рівень) були у Чернігівській, Чернівецькій, Херсонській та Тернопільській областях (див. Додаток 2).

Продовжує спостерігатися тенденція зменшення кількості працівників, оплата праці яких знаходиться у межах мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством.

Серед 9,5 млн. працівників, яким оплачено 50% і більше робочого часу, встановленого на грудень 2013р., 471,6 тис. осіб (5,0%) мали нарахування у межах 1218 грн. (мінімальна заробітна плата, що діяла в грудні 2013р.). Найбільша частка працівників із такими нарахуваннями спостерігалася у видах діяльності з низьким рівнем середньої заробітної плати: у поштовій та кур’єрській діяльності (кожний четвертий зайнятий), текстильному виробництві, виробництві одягу, шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів (кожний дев’ятий), а також у сільському господарстві та діяльності у сфері творчості, мистецтва та розваг (кожний десятий).

Водночас серед працівників, які повністю відпрацювали місячну норму робочого часу (7,0 млн. працюючих), цей показник становив відповідно 58,5

т ис. осіб, або 0,8%.

Рис.3. Динаміка кількості працівників, яким заробітну плату нараховано в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб

Джерело:власні розрахунки за даними ДССУ.

Загалом більше ніж у двох третин працівників нарахована заробітна плата не перевищувала середній рівень по країні (3619 грн. за грудень 2013р.). Водночас 33,5% працівників отримали заробітну плату більшу за 3500 грн. Переважна більшість таких працівників була зайнята у видах діяльності з високим рівнем оплати праці, зокрема на підприємствах із добування кам’яного та бурого вугілля (більше двох третин зайнятих у цьому виді діяльності), постачання електроенергії, газу пари та кондиційованого повітря, виробництва основних фармацевтичних продуктів і фармацевтичних препаратів, у фінансовій та страховій діяльності (більше половини).

Розподіл працівників за розмірами заробітної плати свідчить про відсутність залежності розміру зарплати від професійно-кваліфікаційного рівня працівників, як у сфері послуг, так і виробництва. Наприклад, в установах освіти, де працівники мають високий кваліфікаційний та професійний рівень, забезпечений вищою освітою, у грудні 2013р. лише у третини працюючих нарахована заробітна плата була понад 3000 грн., в установах охорони здоров’я та надання соціальної допомоги ще менше – у чверті працюючих. Разом з тим серед зайнятих у сфері фінансової діяльності зазначена категорія становила дві третини.

Такі ж відмінності у рівнях оплати праці спостерігаються у виробничих видах діяльності, що зумовлено головним чином умовами праці та відповідними надбавками до заробітної плати. Так, на підприємствах із добування кам’яного та бурого вугілля 79,6% працівників отримали заробітну плату понад 3000 грн., з виробництва коксу та продуктів нафтоперероблення – три чверті працівників, разом з тим на підприємствах поштової та кур’єрської діяльності, текстильному виробництві, виробництві одягу, шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів зазначена категорія не перевищувала 16% працюючих.

У 2013р. зберігалася певна диспропорція в оплаті праці чоловіків і жінок. Так, рівень оплати праці жінок був на 22,8% нижчим, ніж чоловіків (у 2012р. – на 22,4%). Найбільша різниця у розмірах заробітної плати жінок та чоловіків зафіксована в добуванні кам’яного та бурого вугілля, де заробітна плата жінок на 52,9% нижча, ніж у чоловіків, а також у сфері мистецтва, спорту, розваг та відпочинку, поштової та кур’єрської діяльності, фінансових та страхових установ, де така різниця становила відповідно 37,8%, 35,4% і 33,2%.

Рис.4Середньомісячна номінальна заробітна плата жінок та чоловіків у 2013 році

Джерело:власні розрахунки за даними ДССУ.

Нарахований фонд оплати праці штатних працівників у 2013р. становив 398,3 млрд.грн. У структурі фонду оплати праці суттєвих змін не зафіксовано: 61,9% становив фонд основної заробітної плати (оплата за тарифними ставками та посадовими окладами), майже третину (33,4%) – фонд додаткової заробітної плати. Основними складовими останнього були доплати та надбавки до тарифних ставок і посадових окладів та премії за виробничі результати (дві третини від фонду додаткової заробітної плати). Питома вага інших заохочувальних і компенсаційних виплат (матеріальна допомога, соціальні пільги тощо) залишилася незначною та становила 4,7% фонду оплати праці.

Серед видів економічної діяльності спостерігаються значні коливання частки основної заробітної плати у фонді оплати праці. Так, у сільському господарстві, тимчасовому розміщуванні й організації харчування, текстильному виробництві, виробництві одягу, шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів, операціях з нерухомим майном, наданні інших видів послуг фонд оплати праці більш як на три чверті складався з оплати за тарифними ставками та посадовими окладами. І навпаки, у державному управлінні й обороні; обов’язковому соціальному страхуванні, добуванні кам’яного та бурого вугілля частка фонду основної заробітної плати становила близько половини.

Одним із важливих індикаторів стану рівня життя населення є показник реальної заробітної плати. У середньому за 2013р. порівняно з 2012р. індекс реальної заробітної плати становив 108,2%, а впродовж року (грудень 2013р. до грудня 2012р.) – 106,7%.

Динаміку реальної заробітної плати характеризують дані, наведені в таблиці 2.

Таблиця 2.

Динаміка реальної заробітної плати в Україні за 2009-2013роки

	Індекс реальної заробітної плати, %
	грудень до грудня попереднього року	до попереднього року	2013р. до відповідного року
2009р.	99,1	90,8	148,3
2010р.	110,5	110,2	134,5
2011р.	111,0	108,7	123,8
2012р.	111,1	114,4	108,2
2013р.	106,7	108,2	х

Джерело:власні розрахунки за даними ДССУ

.

Серед регіонів показник індексу реальної заробітної плати у 2013р. коливався від 106,1% у Полтавській області до 111,5% у Рівненській[1].

Упродовж 2013р. зберігалася тенденція щодо зменшення обсягу заборгованості з виплати заробітної плати, яка намітилася у 2010р. Так, загальна сума боргу зменшилась у 2010р. на 255,3 млн.грн., у 2011р. – на 240,7 млн.грн., у 2012р. – на 83,7 млн.грн., а у 2013р. – на 85,5 млн.грн. і на 1 січня 2014р. становила 808,2 млн.грн.

Рис.5. Динаміка заборгованості з виплати заробітної плати

Джерело:власні розрахунки за даними ДССУ.

Обсяг невиплаченої заробітної плати на початок січня 2014р. дорівнював 2,2% фонду оплати праці, нарахованого за грудень 2013р., у січні 2013р. – 2,5% відповідно. У регіональному розрізі найвищим рівень такого співвідношення був у Київській (11,1% фонду оплати праці), Кіровоградській (5,7%), Миколаївській (5,5%) та Сумській (5,2%) областях, а найнижчим – у Чернівецькій області (0,03%)[1].

Динаміка показника впродовж 2013р. була неоднозначною: зростання упродовж січня–лютого, що є типовим явищем для початку року, і поступове зменшення суми боргу до кінця року з незначними коливаннями. Динаміку заборгованості з виплати заробітної плати ілюструє графік(рис 6).

Рис.6. Динаміка суми заборгованості з виплати заробітної плати у 2013 році

Джерело:власні розрахунки за даними ДССУ.

Упродовж 2013р. сума невиплаченої заробітної плати зменшилася майже в усіх регіонах України, найсуттєвіше – у Донецькій (на 57,5 млн.грн.), Луганській (на 25,1 млн.грн.), Сумській (на 21,4 млн.грн.) областях та м.Києві (на 43,8 млн.грн.). Виключення становили Київська, Миколаївська області та м.Севастополь, де сума боргу зросла на 146,4 млн.грн., 8,4 млн.грн. та 0,2 млн.грн відповідно.

Зменшення загального обсягу невиплаченої заробітної плати відбулося на усіх видах підприємств, про що свідчать дані, наведені в таблиці 3.

Таблиця 3.

Обсяги невиплаченої заробітної плати в Україні за 2012-2014 роки,%

	2012р.	2013р.	2014р.
			усього	у % до
				2013р.	підсумку
Усього	977,4	893,7	808,2	90,4	100,0
у тому числі
економічно активні підприємства	436,1	451,0	438,4	97,2	54,2
підприємства-банкрути	492,3	391,8	333,1	85,0	41,2
економічно неактивні	49,0	50,9	36,7	72,1	4,6

Складено за джерелом 1.

Протягом 2013р. заборгованість працівникам економічно активних підприємств зменшилася на 2,8% (на 12,6 млн.грн.) і на 1 січня 2014р. становила 438,4 млн.грн., або 54,2% від загальної суми боргу.

Зменшення суми невиплаченої заробітної плати у 2013р. спостерігалось більше ніж у половині видів економічної діяльності (додаток 3). Найвагоміше зменшення заборгованості зафіксовано на економічно активних підприємствах промисловості (на 113,1 млн.грн.), здебільшого за рахунок металургійного виробництва, виробництва готових металевих виробів, крім машин і устатковання (на 48,7 млн.грн.), виробництва електричного устатковання (на 24,7 млн.грн.), виробництва автотранспортних засобів, причепів і напівпричепів та інших транспортних засобів (на 17,6 млн.грн.), будівництва (на 29,4 млн.грн.).

У регіональному розрізі зменшення (на 0,3–406,5 млн.грн.) суми боргу економічно активних підприємств спостерігалось у 19 регіонах. У решті областей відбулося зростання показника (додаток 4).

На 1 січня 2014р. вчасно не отримали заробітну плату 57,1 тис. осіб, що становить 0,6% від середньооблікової кількості штатних працівників, охоплених спостереженням. Рік тому ці показники становили відповідно 113,0 тис. осіб та 1,1%. Кожному із зазначених працівників не виплачено в середньому 7677 грн., що майже вдвічі перевищує середньомісячну заробітну плату за 2013р.

Серед регіонів найбільша питома вага працівників, яким не виплачено заробітну плату, зафіксована в Миколаївській (1,5% від середньооблікової кількості штатних працівників регіону), Харківській та Львівській (по 1,3%), Сумській та Луганській (по 1,0%) областях. Найменшою частка таких працівників була в Дніпропетровській (0,03%) та Чернівецькій (0,04%) областях.

Розмір заборгованості з виплати заробітної плати працівникам окремих видів діяльності наведено у таблиці 4.

Таблиця 4

Заборгованість з виплати заробітної плати працівникам окремих видів діяльності в Україні в 2014 році.

			Кількість працівників економічно активних підприємств, яким не виплачено заробітну плату, на 1 січня 2014р.		Сума боргу в середньому на одного працівника, якому не виплачено заробітну плату, грн.
			тис. осіб	у % до середньооблікової кількості штатних працівників
	Усього		57,1	0,6	7677
		Сільське господарство, лісове господарство та рибне господарство	1,7	0,3	4524
		Промисловість	26,2	1,0	4682
		Будівництво	4,3	1,5	5648
		Транспорт, складське господарство, поштова та кур’єрська діяльність	10,0	1,2	18440
		Освіта	1,2	0,1	3024
		Охорона здоров’я та надання соціальної допомоги	1,8	0,2	2203
		Охорона здоров’я та надання соціальної допомоги	1,8	0,2	2203

Складено за джерелом 1

Сума заробітної плати, не виплаченої працівникам підприємств-банкрутів, протягом 2013р. зменшилася на 15,0% і на початок 2014р. становила 333,1 млн.грн. У Запорізькій, Полтавській та Кіровоградській областях частка боргу цих підприємств перевищувала 70% від загальної суми заборгованості регіону, а в Сумській області становила 82%.

Сума заборгованості на економічно неактивних підприємствах на початок січня 2014р. становила 36,7 млн.грн. Якщо в цілому по країні на цю категорію підприємств припадає 4,6% від загальної суми боргу, то ситуація в регіонах значно різниться. Найбільше заборгували своїм працівникам економічно неактивні підприємства Житомирської (18,3% від загальної суми боргу в регіоні) та Вінницької (15,9%) областей. Здебільшого це підприємства промисловості та професійної, наукової та технічної діяльності, на які припадає більше половини загальної суми боргу цієї категорії підприємств.

Таблиця 5.

Розрахунок абсолютних показників динаміки оплати праці в Україні

Роки	Номінальна заробітна плата		Реальна заробітна плата у % до попереднього
	Грн..	у % до попереднього
2008	1 806,33	133,7	106,3
2009	1 905,87	105,5	90,8
2010	2 239,18	120,0	110,2
2011	2 633,06	117,6	108,7
2012	3 025,62	114,9	114,4
2013	3 265,21	107,9	108,2

Джерело:власні розрахунки за даними ДССУ.

Як бачимо з таблиці 2,номінальна заробітна плата щороку зростає, однак, варто звернути увагу на те, що ці прирости досить малі і відчутного покращення на матеріальний стан працюючих не впливає. Особливо дані , так би мовити «покращення» здаються дуже малими у співвідношенні зі здешевленням гривні. Також слід відмітити. Що значним зміщенням зі свого рівня номінальна заробітна плата зазнала у 2010 році(аж +20%,порівняно з 2009р) і після цього відсоток приросту постійно падає до сьогодення.

Відносно реальної заробітної плати, то можемо зробити висновки, що у 2009 році вона зазнала не приросту в протилежного процесу і порівняно з 2008 роком впала на 9,2% і становила 1851 грн. А вже після 2009року, спостерігаємо щорічне збільшення порівняно з попереднім роком.

Щодо сьогодення, то реальна заробітна плата в Україні (без урахування Криму і Севастополя), в серпні 2014 року зменшилася на 12,7% порівняно з серпнем 2013 року і на 7,1% порівняно з попереднім місяцем.[1]. Середньомісячна заробітна плата штатних працівників в Україні за вісім місяців 2014 року становила 3399 гривень.

Для подальшого аналізу середніх розмірів заробітної плати в Україні, використовуємо систему узагальнених середніх абсолютних змінних.

Для початку, визначимо середній розмір номінальної заробітної плати протягом 2008-2013 років за формулою середньої арифметичної простої:

;

Таким чином середній розмір номінальної заробітної плати протягом 2008-2013 років складає 2479,54 млн.грн.

1. Обчислимо середній загальний абсолютний приріст розміру номінальної заробітної плати в Україні :

Це означає, що за період з 2008 по 2013 роки в середньому розмір номінальної заробітної плати в Україні щорічно підвищувалися на 291,78 млн. грн.

Визначимо середній коефіцієнт зростання, який показує у скільки разів у середньому щорічно за даний період змінювались рівні ряду динаміки:

Отже, з 2008 по 2013 роки розмір номінальної заробітної плати в Україні в середньому щорічно зростав у 1,126 рази.

Визначимо загальний середній темп приросту розміру номінальної заробітної плати в Україні:

;

Тобто, за 2008-2013 рр. щорічно розмір номінальної заробітної плати в Україні в середньому зроста на 12,6%.

Проведемо розрахунок лінійного тренду, розрахунки наведені в таблиці 6.

Таблиця 6