- •Тема 1. Предметно-практичні та теоретико-методологічні засади футурології
- •1.1. Предмет футурології
- •1. 2. Місце футурології в системі наук
- •1. 3. Мета формування та розвитку футурології
- •1. 4. Футурологічні методи дослідження
- •1. 5. Особливості футурології порівняно з іншими науками
- •1. 6. Соціальні функції футурології
- •Основні поняття
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Література.
- •Тема 2. Генезис футурології
- •2.1. Історична необхідність створення футурології як спеціальної науки про майбутнє
- •2. Сучасний стан і основні тенденції поступу футурології
- •3. Принципові відмінності футурології від інших вчень про майбутнє
- •Основні терміни
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Література.
- •Тема 3. Історія протофутурології
- •3. 1. Витоки футурології
- •3. 2. Основні етапи розвитку протофутурології
- •3. 3. Критерії об’єктивного оцінювання протофутурологічних концептів
- •Основні поняття
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Література
- •Тема 4. Майбутнє як предмет передбачень
- •4. 1. Сутність феномену передбачення подій майбутнього
- •4. 2. Класифікація передбачень
- •Основні поняття
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Література
- •Тема 5. Співвідношення між випадковістю й закономірністю, минулим, теперішнім і майбутнім у дійсності
- •5. 1. Характер зв’язку між випадковістю та закономірністю
- •5. 2. Абсолютизація закономірності чи випадковості як абсурд
- •5. 3. Дійсність як втілення закономірного й необхідного через випадкове
- •5. 4.Спільне й відмінне в різному дійсному: минулому; теперішньому й майбутньому
- •Основні поняття
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Література
- •Тема 6. Оракули й оракульство: міфи та реальність
- •6. 1. Правда й вигадки щодо оракулів і оракульства
- •6. 2. Критерії відмінності між оракульством та містифікацією
- •6. 3. Парадокс справжніх оракулів
- •6. 4. Сфери дійсного застосування оракульства
- •Основні поняття
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Література.
- •Тема 7. Майбутнє як предмет контролю, кореляції та регуляції .
- •7. 1. Індикативний, протектативний та комплексний засоби контролю майбутнього
- •7. 2. Визначення феноменів кореляції між теперішнім і майбутнім та регуляції майбутнього
- •7. 3. Межі дійсної застосовуваності контролю, кореляції та регуляції майбутнього
- •Основні поняття
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Література
- •Тема 8. Майбутнє як предмет моделювання
- •8.1. Явище та поняття моделювання; історичні передумови їхнього формування
- •8. 2. Утопії та антиутопії в моделюванні майбутнього
- •8. 3. Фактори домінування антиутопій над утопіями в сучасній суспільній свідомості
- •Основні поняття
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Література
- •Тема 9. Наукова фантастика як засіб моделювання майбутнього
- •9.1. Історичні передумови формування феномену наукової фантастики
- •9. 2. Характер зв’язків, що існують між наукою та науковою фантастикою
- •9. 3. Наукова фантастика як застереження і як заклик
- •Основні поняття
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Література
- •Тема 10. Футурологічна етика
- •10.1. Ставлення до майбутнього як моральне явище
- •10. 2. Співвідношення між цілеспрямованістю та ціннісною орієнтованістю суб’єкта діяльності
- •11. 3. Стратегії руху до майбутнього
- •Основні поняття
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Література.
- •Тема 11. Майбутнє як предмет творіння його людиною
- •11.1. Креативний потенціал людини по відношенню до майбутнього
- •11. 2. Історичне творіння людиною майбутнього
- •Основні поняття
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Література
- •Загальний список літератури
Основні поняття
Креативність – від лат. creatio – створення: здатність, здібність, спроможність генерувати та втілювати такі ідеї, які не зводяться до попередніх.
Талант – грец. τάλαντον, букв. – терези: видатні здібності; обдарованість.
«Розвідники майбутнього» – ті, хто генерують креативні ідеї, зміст яких далеко не завжди стає зрозумілим їхнім сучасникам, і виявляються ці ідеї затребуваними іноді тільки через століття й тисячеліття після смерті їхніх авторів.
«Проектувальників майбутнього» – ті, хто розробляють конкретні стратегії розвитку в тих чи інших галузях людської діяльності на основі таких креативних ідей, що були генеровані «розвідниками майбутнього».
«Прораби майбутнього» – ініціатори, організатори та провідники практичного втілення різногалузевих стратегій розвитку, розроблених «проектувальниками майбутнього».
Асимптота – від грец. άσύμπτωτος – той, що не збігається: необмежено наближувана й ніколи не досяжна лінія.
Асимптотичний характер абсолютної істини: за Імануїлом Кантом вона є ніколи не досяжною, але завжди безкінечно наближуваною.
Громадянське суспільство – сукупність неполітичних відношень, об’єднань специфічних інтересів (економічних, етнічних, культурних та інш.), які формуються поза сферою діяльності державних структур і виконують функції контролю за діяльністю державних установ і посадовців.
Соціальний інститут – від лат. institutum – устрій, установа: сукупність норм і правил, що охоплює певні соціальні відносини в певній галузі суспільного життя.
Питання та завдання для самоконтролю
Чи згодні Ви з думкою Евальда Васильовича Ільєнкова про те, що
талант для людини – це не аномалія, а норма? Наведіть вагомі
аргументи на користь Вашої позиції.
На які три епохи засновник філософії історії Джамбатіста Віко поділив історію людства?
3. З чим Ви можете погодитись, а з чим – ні з приводу судження
Фрідріха Ніцше щодо користі та шкоди для людини від вивчення
нею історії?
4. Як Ви розумієте, що таке громадянське суспільство?
5. В яких іпостасях людина проявляє себе як творець майбутнього?
6. Кого з видатних українців Ви вважаєте такими, хто зробив
найбільш вагомий внесок у творіння майбутнього, гідного людини
розумної добро-діяльної?
7. В чому особисто Ви вбачаєте свій талант як творця майбутнього?
Література
1. Барт Р. Культура и трагедия. // Новые переводы. Хрестоматия. – М.:
УРАО, 2005. – 332 с.
2. Бжезінський З. Велика шахівниця. Американська першість та її
стратегічні імперативи. – Львів,Івано-Франківськ: Лілея, 2000. – 236 с.
3. Бодрийяр Ж. Общество потребления: Его мифы и структуры. – М.:
Республика, 2001. – 269 с.
4. Гаврилишин Б. До ефективних суспільств: Дороговкази в майбутнє.
Доповідь Римському клубові. – К.: ПУЛЬСАРИ, 2009. – 248с.
5. Радищев А. Н. О человеке, его смерти и бессмертии. – СПб., «Питер»,
2001. – 192 с.
6. Рікер П. Ідеологія та утопія – К.: Дух і літера, 2005. – 383 с.
7. Роменец В. А. Жизнь и смерть в научном и религиозном истолковании.
– К.: Здоровье, 1989. – 190 с.
8. Рюс Ж. Поступ сучасних ідей. Панорама новітньої науки – К.: Основи,
1998. – 669 с.
9. Фукуяма Ф. Великий крах. Людська природа і відновлення соціального
порядку. – Львів: Кальварія, 2005. – 376.
10.Хантингтон С. Третья волна. Демократия в конце ХХ в. –
М.: РОССПЭН, 2003. – 365.
11.Хэнди Ч. Время безрассудства. Искусство управления в организации
будущего. – СПб.: Питер, 2001. – 264 с.
12. Ясперс К. Смысл и назначение истории.– М.: Республика, 1994. –
528 с.
13. Aaker D.A. Developing Business Strategis. Sixth edition. – N.Y.: John
Wiley & Sons, Inc., 2001– 338 p.
14. Canton J.Ph.D. The Extreme Future; The Top Trends That Will Reshape
the World in the Next 20 Years. – London: Penguin Books Ltd., 2007. –
371 р.
15. Сornish E. Futuring: The Exploration of the Future. – Maryland: Bethesda,
2005. – 313 p.
16. Jones, Christopher. The Manoa School of Futures Studies. Futures
Research Quarterly: 1992. – Р.19–25.
17. Moore B.N., Brooke K. Philosophy: The Power of Ideas. – London,
Toronto, Cleveland, 2003. – 755 p.
