5. 4.Спільне й відмінне в різному дійсному: минулому; теперішньому й майбутньому

Друга частина гегелевого висловлювання, наведеного на самому початку даної теми, є найбільш тісно пов’язаною з футурологією, й особливо – з тією її галуззю, яку можна й варто назвати теорією передбачень.

«Все розумне – дійсне», – з цього судження начебто виходить, що все, що тільки могло б бути розумним, вже здійснене.

Цілком природно, що усвідомлений людський досвід пручається такий думці.

Однак таке пручання виправдане лише по відношенню до певної інтерпретації думки Гегеля. Самим же ним в сказані ним слова було вкладено зовсім інший зміст: все розумне існує як закономірне й необхідне, тобто, як дійсне.

Дійсне може бути або вже актуалізованим (від лат. actualis – справжній), або актуальним чи актуалізуючим себе, або – потенційним (від лат. potentia – сила: можливості; наявні сили; запаси).

Дійсним же є і минуле (актуалізоване дійсне), і теперішнє (актуальне або ж актуалізуюче себе дійсне), і майбутнє (потенційне дійсне).

Наприклад, в квіточці, яка цвіте й виточує з себе духм’яний аромат, існує дійсно, тобто, з необхідністю й закономірністю і пуп’янка (актуалізоване дійсне), якою була ця квіточка в недалекому минулому, і сама по собі ця квіточка (актуальне або ж актуалізуюче себе дійсне), і округлий, смачний навіть на вигляд плід (потенційне дійсне).

Отже, співвідношення між минулим, теперішнім і майбутнім полягає в їхній відмінності, їхній спільності та їхній єдності.

Відмінність між цими трьома феноменами полягає (як це відзначалося в темі 2, розділ 2.2) в тому, що:

– минуле є завжди безумовним;

– теперішнє є завжди обумовленим минулим і обумовлюючим

майбутнє;

– майбутнє є завжди умовним.

Спільність між різними фазами часу – минулим, теперішнім і майбутнім виражається через певне співвідношення:

– минуле – це майбутнє теперішнє;

– теперішнє – це майбутнє минуле;

– майбутнє – це минуле теперішнє.

Єдність цих трьох різновидів існування часу втілюється в тому, що кожен з них є дійсним:

– минуле – це актуалізоване дійсне;

– теперішнє – це актуальне, або ж – актуалізуюче себе дійсне;

– майбутнє – це потенційне дійсне.

Підводячи підсумки щодо співвідношення між випадковістю й закономірністю, минулим, теперішнім і майбутнім у дійсності констатуємо: всі події майбутнього

– визначаються подіями минулого й теперішнього,

– відбуваються через ланцюг випадковостей, і саме в такий спосіб

– стають проявами та доповненнями закономірностей,

– діючих в певних конкретних межах часу, простору та умов.

Основні поняття

Випадковість – те, що може бути замінене іншим без істотної зміни

кінцевого результату (у відповідності до визначення, наданого

Імануїлом Кантом в «Матеріалах до «Критики чистого розума», Opus

postumum»).

Необхідність – те, що не може бути змінене іншим без істотної зміни

кінцевого результату.

Закономірність – те, що однозначно визначається всім попереднім

перебігом подій.

Сцієнтичний догматизм – від лат. scientia – наука та грец δόγμα. –

вчення: тлумачення кожного відкритого наукою об’єктивного закону в

якості універсального, всеохоплюючого, безмежного.

Оказіоналізм – від лат. occasionalis – випадковий: принципове заперечення

існування будь-яких закономірних зв’язків між предметами, явищами та

процесами.

Актуальний – від лат. actualis – справжній, теперішній, сучасний:

важливий в даний момент, злободенний, сучасний.

Актуалізований – такий, що вже відбувся в якості актуального.

Потенційний – від лат. potentia – сила: можливості: той, що можливий,

такий, що має наявні сили й відповідні ресурси для того, щоб стати

актуальним та актуалізованим.