Питання та завдання для самоконтролю

1. Чим, на Вашу думку, є випадковість?

2. Як Ви вважаєте, що таке необхідність?

3. Що таке закономірність?

4. В чому полягає сутність взаємозв’язку між випадковістю, необхідністю й

закономірністю?

5. Де, коли й оскільки перед людиною відкриваються об’єктивні закони?

6. Чи є дійсним все існуюче? Обгрунтуйте Вашу думку.

7. Як можна визначити поняття: минуле, теперішнє й майбутнє – кожне з них

через два інших?

8. Як поняття дійсне узгоджується з поняттями: минуле, теперішнє й

майбутнє?

Література

1. Азімов А. Кінець Вічності.– К.: Дніпро, 1990. – 767 с.

2. Бестужев – Лада И.В. Социальное прогнозирование. Курс лекций. – М.:

Педагогическое общество России, 2002. – 392 с.

3. Бойченко І.В. Філософія історії. Підручник. – К.: Знання, 2000. – 435 с.

4. Глэд Дж. Будущая эволюция человека: евгеника двадцать первого века. –

М.: АСТ, 2005. – 176 с.

5. Гэлбрейт Дж.К. Новое индустриальное общество. – М.: Прогресс, 1969. –

480 с.

6. Гэлбрейт Дж.К. Экономические теории и цели общества. – М.: Прогресс,

1989. – 406 с.

7. Козеллек Р. Минуле майбутнє. Про семантику історичного часу – К.:

Дух і літера. – 2003. – 245 с.

8. Лем С.Философия случая. – М.: АСТ, 2007. – 767 с.

9. Сорос Дж. Эпоха ошибок. Мир на пороге глобального кризиса. – М.:

Альпина Бизнес Букс, 2008. – 202 с.

10.Уилсон Д. История будущего. – М.: АСТ, 2007. – 286 с.

11. Canton J.Ph.D. The Extreme Future; The Top Trends That Will Reshape the

World in the Next 20 Years. – London: Penguin Books Ltd., 2007. – 371 р.

12. Сornish E. Futuring: The Exploration of the Future. – Maryland: Bethesda,

2005. – 313 p.

13. Jones, Christopher. The Manoa School of Futures Studies. Futures Research

Quarterly: 1992. – Р.19–25.

Тема 6. Оракули й оракульство: міфи та реальність

Мета розкриття теми: виявлення змісту й суті феномену оракульства; формування й формулювання критеріїв відмінності між справжніми оракулами та містифікаторами; визначення сфер дійсного застосування оракульства.

Ключові поняття: оракул; містифікація; екстрасенсорність; перспективність; міфічність; компілятивність; заангажованість; компетентність; дихотомічність; стратегія; кон’юнктура.

Тема розкривається через розгляд таких питань:

6.1. Правда й вигадки щодо оракулів і оракульства.

6.2. Критерії відмінності між оракулами та містифікаторами.

6.3. Парадокс справжніх оракулів.

6.4. Сфери дійсного застосування оракульства.

6. 1. Правда й вигадки щодо оракулів і оракульства

З давніх часів у різних народів, на різних континентах, островах і острівцях існували певні категорії людей, які заявляли про свою спроможність передбачати події, що мають трапитись в майбутньому. З часів античності таких людей прийнято називати оракулами (від лат. oraculum – кажу, прошу; сьогодні це слово має значення, тотожне змісту слова віщун).

Оракульство як похідний термін від слова оракул означає здібність, здатність, спроможність людини надавати достеменні передбачення майбутнього.

Люди зазвичай ставляться до оракула з шанобливим трепетом, оскільки в таїнстві оракульства вбачають ключ до розв’язання власної проблеми невизначеності свого майбутнього, формуючи в такий спосіб попит на передбаченя.

Як відомо, попит породжує пропозицію.

Саме так формується ринок товарів і послуг.

Одні люди хочуть отримати щось, що їх цікавить, і готові платити за це «щось» гроші. Інші люди хочуть отримати ці гроші й готові надавати за них замовлений товар або ж послугу.

Ринок оракульських послуг – не виняток з цього загального закону бізнесу.

Більш того, сьогодні бізнес на оракульстві перетворився на могутню індустрію з широко розгорнутою інфраструктурою, потужними фінансовими потоками й відповідними людськими ресурсами.

Індустрія оракульства сьогодні є однією з найбільш прибуткових, про що свідчать відповідні обсяги мас-медійних продуктів.

Цей феномен має дуже просте пояснення: в ньому відбувається злиття гострого бажання клієнтів отримати передбачення майбутнього та їхньою готовністю платити за це гроші з практично повною відсутністю будь-якої відповідальності того, хто робить такі передбачення, за їхній результат.

В рекламному сайті однієї з фірм, що займається бізнесом на навчанні «мистецтву передбачати», міститься вкрай відверта думка: «…в предсказаниях будущего вся фишка в том, что предсказываем мы то, что должно наступить в будущем, иногда даже – в весьма отдаленном, а деньги за свои предсказания мы берем уже сейчас, в самом, что ни на есть, настоящем. Сбудутся они или нет, а денежки у вас уже в кармане, потому наше дело правильное и очень выгодное».

Бути чи не бути обдуреним – особиста справа кожного. Як сказав ще в середині XVI-го сторіччя папський легат Карафе, який невдовзі по тому став папою Павлом IV-м: «Світ бажає бути обдуреним. Хай же його обдурюють!».

Якщо ми не бажаємо бути обдуреними тими містифікаторами (від грец. μΰστης – таємничий і лат. ficatio від facio – роблю: умисне введення когось в оману, жартома або із злісним наміром), які вбираються у тогу оракула, нам доведеться знайти відповіді на три питання:

– чи можливі справжні оракули, які дійсно могли б точно й влучно

передбачати події майбутнього?;

– якщо так, то чи існували колись і чи існують сьогодні справжні оракули?;

– якщо так, то як їх відрізнити від псевдооракулів – містифікаторів?

Першим питанням, оскільки воно поставлене на теоретичному рівні, має визначатися і рівень відповіді на нього, виходячи з того, що минуле, теперішнє й майбутнє по відношенню одне до одного є лише різними фазами однієї й тієї ж самої дійсності: минуле – актуалізованою; теперішнє – актуальною; майбутнє – потенційною (див. тема 6, розд. 6.4.).

Відповідно, як в минулому (актуалізованій дійсності) вміщувалося, хоча й в «згорнутому» вигляді теперішнє (актуальна або ж актуалізуюча себе дійсність), так само в теперішньому вміщується майбутнє (потенційна дійсність). Отже, ніякого метафізичного, містичного, антагоністичного, нездоланного розриву між минулим, теперішнім і майбутнім не існує: одна фаза дісного лише трансформується в іншу, а це, в свою чергу, означає, що характер таких трансформацій є в принципі передбачуваним, хоча й в умовній формі.

Відповідь на друге питання є фактично обумовленою відповіддю на перше і полягає в тому, що якщо характер трансформацій: минулого в теперішнє, й теперішнього – в майбутнє є в принципі передбачуваним, то це означає, що за певних умов людина може передбачати події майбутнього, й, здійснюючи цю можливість, вона стає справжнім оракулом.

Відповідь на третє питання з трьох поставлених щодо оракулів фактично зводиться до формулювання ознак, за якими можна й треба відрізняти справжніх оракулів від тих, хто лише видає себе за таких.