Основні поняття

Тоталітаризм – франц. totalitaire, від лат. totus – весь, цілий: визначеність тиранічною, деспотичною, нічим не обмеженою диктатурою.

Апологетизація – від грец. άπολγία – захист, виправдання: виправдовування за будь-яку ціну.

Дедеологізації – від лат. de... – префікс, що означає віддалення, відділення, скасування, припинення, усунення чогось та грец. ίδέα – початок, основа, первообраз й λόγος – слово, вчення: процес вивільнення суспільного життя й суспільної думки з під тиску задогматизованих доктрин, які служать інтересам того чи іншого політикуму, відмова від служіння інтересам будь-якої політики – незалежно від того, чи то провладної, чи то антивладної – й перехід до узгодженості з принципами гуманізму.

Питання та завдання для самоконтролю

1. Кого, на Ваш погляд, можна назвати історично першими представниками протофутурології й чому саме їх?

2. В яких країнах – як Ви вважаєте – існувала протофутурологія? Наведіть Ваші аргументи.

3. Які етапи розвитку протофутурології Ви могли б назвати?

3. Чи можна, на Вашу думку, назвати футурологією діяльність Римського клубу? Поясніть Вашу позицію з цього приводу.

4. Як Ви вважаєте, коли саме й за яких обставин закінчилася епоха протофутурології у відношенні людини до феномену майбутнього й почалась ера футурології?

5. Які різновиди тоталітаризму Ви могли б виокремити? Чим закінчується будь-який тоталітаризм? Наведіть підтвердження Вашої думки з цього питання.

6. В чому, на Ваш погляд, полягає суть процесу деідеологізації суспільства?

7. Який зміст Ви вкладаєте в поняття гуманістичного маніфесту?

8. Що сьогодні являє собою Міжнародний етичний і гуманістичний союз? На що спрямовується його діяльність?

Література

1. Альтов Г.С.Четырнадцать тысячелетий назад. – Владивосток: Океан, 1972.

– 343 с.

2. Арон Р. Мир і війна між націями. – К.: Юніверс, 2000. – 686 с.

3. Барт Р. Культура и трагедия. // Новые переводы. Хрестоматия. – М.: УРАО,

2005. – 332 с.

4. Барт Р. Мифология. – М.: Академический проект, 2010. – 312 с.

5. Бэкон Ф. Новая Атлантида.– М.: Прогресс, 1962. – 188 с.

6. Бэкон Ф. Новый Органон. / Бэкон Ф. Соч. в 2-х т. – М.: Мысль, т.2, 1978.

– 575 с.

7. Дюрант В. Цезарь и Христос. – М.: КРОН-ПРЕСС, 1995. – 736с.

8. Лем С. Апокрифи . – Львів: Літопис, 2001. – 456 с.

9. Платон. Государство. – М.: Мысль, 1999. – 656 с.

10.Сенека. Мысли. – Симферополь: Реноме, 2003. – 384.

11. Фейербах Л. Основные положения философии будущего. // Фейербах Л.

Избранные философские произведения в 2-х т., Т.1. 1955. – 676 с.

11.Флехтхейм О. История и футурология. – М.: АСТ, 1999. – 215 с.

12.Фукуяма Ф. Конец истории и последний человек. – М.: АСТ Ермак,

2007. – 588 с.

13.Moore B.N., Brooke K. Philosophy: The Power of Ideas. – London, Toronto,

Cleveland, 2003. – 755 p.

14.Sellars R.W. The Principles, Perspectives and Problems of Philosophy. –

N.Y., John Wiley & Sons, Inc., 1990. – 446 p.

Тема 4. Майбутнє як предмет передбачень

Мета розкриття теми: виявлення сутності феномену передбачення подій майбутнього та формування класифікації передбачень.

Ключові поняття: феномен; емпіричний; практичний; теоретичний; фактор впливу; класифікація; предмет; метод; екстенсивний; інтенсивний; масштаб; галузь; характер явища; прогрес; критерій.

Тема розкривається через розгляд таких питань:

4.1. Сутність феномену передбачення подій майбутнього.

4.2. Класифікація передбачень:

• за предметом;

• за методом;

• за масштабом;

• за галуззю;

• полярністю;

• за характером.