7.Гештальт-психологія як напрям світової науки.

Групою німецьких вчених у 1912 р. було започат­ковано напрям, котрий відрізняється від розробленого Вундтом, Уотсоном, Фрейдом, - гештальт психологія. Німецьке слово gestalt важко перекласти дослівно. Воно значить «цілісність», «повнота», «структура», «образ», «конфігурація». В загальних рисах його зміст можна проілюструвати так: якщо ви дивитесь на велику картину і можете зосередитись на лісі, а не на окремих деревах, то у вас виник «гештальт».Цей напрям заперечував біхевіоризм, який вив­чає людину не в цілому, а її окремі елементи - сти­мули, реакції. Адже ціле - не просто сума окремих частин, а щось значно більше. Коли ми дивимось на банан, ми бачимо банан як ціле, а не жовтизну, гладкість. Ми природно комбінуємо елементи, щоб сформувати повноту, гештальт, який ми впізнаємо як банан.Гештальт психологія вивчала чинники, які визначають, котрий із стимулів ми обираємо. Були проведені численні експерименти в сфері сприймання. Вчені розвинули принципи, за якими ми організуємо світ, котрий сприймаємо, як формуємо значущі гештальти із шматочків сенсорного досвіду. Гештальт психологія стверджує, що людське сприймання і знання залежать від контексту. Саме контекст, в якому зустрічається об’єкт, надає йому значення.

8.Трансактивний аналіз як напрям світової психології

Транзакці́йний (трансакці́йний, транза́ктний, транса́ктний) ана́ліз — це аналіз спілкування. Одиниця спілкування називається трансакцією. Теорія трансакційного аналізу була розроблена американським психологом і психотерапевтом Еріком Берном у 60-их роках XX століття. Основні положення цієї теорії викладені ним у книзі «Люди й ігри» і широко використовуються у психотерапії при лікуванні різних психічних розладів, а також у роботіпсихологів з корекції поведінки людини^. Трансакція — це одиниця взаємодії партнерів по спілкуванню, що супроводжується представленням їх позиції.Ерік Берн помітив, що кожна людина в різних ситуаціях займає різні позиції (Я-стани) відносно одна одної, що знаходить своє відображення у взаємодії (трансакціях). Основними позиціями при цьому є три, котрі умовно були названі Берном: Батько, Дорослий і Дитина (Дитя)^[1].

1. Батько — стан, подібний образу батьків, якому притаманні такі якості: навчання, виховання, повчання, турбота, впевненість у своїй правоті, «роби як я», «це добре», «це погано» та ін. Завдяки цій «схемі поведінки»: 1) людина може ефективно грати роль батька (матері); 2) виходячи із принципу «так прийнято робити», багато наших реакцій стали автоматичними, що допомагає зберігати час і енергію. Вимагає, оцінює (засуджує і схвалює), навчає, керує, піклується тощо (Характерні фрази: «Піди і зроби…», «Ти зобов'язаний…», «Ти не повинен…», «Не дозволяється»)^[1].

2. Дорослий — характеризується отриманням, переробкою, аналізом інформації і, на основі цього, прийняттям рішень з метою ефективної взаємодії з навколишнім світом. Працює з інформацією, розмірковує, аналізує, уточнює ситуацію, розмовляє на рівних, апелює до розуму, логіки тощо (Характерні фрази: «Що ми знаємо про цей предмет?», «Останні дані вказують на…», «Тому я пропоную…»)^[1].

3. Дитина — стан подібний образу дитини, для якої є притаманними: інтуїція, творчість, спонтанність, відкритість, безпосередність, щирість, емоційність, довіра, любов. Але, з іншого боку, це: 1) стан «бунту», неслухняності, вередливості, капризності; 2) стан «пристосування», здатність до маніпулювання. Виявляє почуття (образи, страху, провини тощо), підкоряється, пустує, виявляє безпорадність, задає питання: «Чому я?», «За що мене покарали?», перепрошує у відповідь на зауваження тощо (користується такими словами: «Давайте…», «Я хочу…», «Як чудово…»)^[1].

Додаткові транзакції — це такі взаємодії людей, коли у відповідь на ваші дії партнер реагує саме так, як ви хотіли та очікували. Такі транзакції складаються, якщо кожен із партнерів знаходиться на одному рівні (Батько-Батько, Дорослий-Дорослий чиДитина-Дитина). Вони також мають назву додаткові транзакції І типу^.Проте транзакція може бути додатковою і при спілкуванні партнерів, які знаходяться на різних позиціях. Це стосується тих випадків, коли лінії транзакції не перетинаються (Батько-Дитина, Дитина-Батько). Це так звані додаткові транзакції ІІ типу^].

Перехресні транзакції — це ситуація, в якій в процесі взаємодії відповідна реакція на стимул не є бажаною та очікуваною. Проте слід зазначити, що транзакції, які перетинаються, бувають і корисними. Транзакції, що перетинаються характеризують складні відносини, при яких спілкування проходить перехресно, між різними «Я-станами» (стимул: «Дорослий» — «Дорослий»; реакція: «Батько» — «Дитина» та ін.). Перехресні транзакції часто є джерелом конфліктів