8. Культурні революції в історії людства, їх загальна характеристика (неолітична/аграрна, промислова, інформаційна).

Революція — комплексна зміна багатьох або всіх сторін суспільного життя, яка стосується безпосередньо основи існуючого ладу.

Аграрна (неолітична) революція

Зростання продуктивності полювання внаслідок удосконалення знарядь праці, передовсім винайдення лука та стріл, збільшення кількості населення поступово призвело до порушення екологічного балансу. Унаслідок чого в Європі загострюється криза мисливського господарства.

Найперше кризові явища простежуються в степовій зоні, де наприкінці мезоліту помітно скорочується продуктивність мисливства на великих стадних тварин, передовсім бізона. Із-за зростання продуктивності мисливства та зміни природного оточення популяція бізона катастрофічно скорочується, що ставило під сумнів можливість його подальшого відтворення як об'єкта життєзабезпечення первісних громад. Значно погіршена була і репродуктивність популяцій інших промислових тварин. За таких умов привласнюючі форми господарювання поступово вичерпували себе, їм на зміну приходять відтворюючі форми.

Перехід від привласнюючих до відтворюючих форм економіки розглядається в науці як аграрна або неолітична революція, що підготувала умови для виникнення на Землі перших цивілізацій. Саме з аграрною революцією пов'язується перехід від мезоліту до неоліту, тобто нового кам'яного віку, що припадає на другу половину VI тисячоліття до н. е.

Процес переходу від привласнюючих до відтворюючих форм на території України був тривалим і мав певні регіональні особливості. Так, у степовій зоні відтворююча економіка склалася переважно на місцевій основі завдяки розвитку продуктивних сил та запозиченню деяких новацій. У Закарпатті, в лісостеповій зоні Прикарпаття та Волині землеробсько-скотарська економіка сформувалася з початком V тисячоліття до н. е. завдяки прийшлому населенню з Південної та Центральної Європи. У лісостеповій і лісовій зонах, у Криму населення ще досить тривалий час не практикуватиме ані землеробства, ані скотарства, оскільки наявні природні ресурси дають змогу господарювати на базі привласнюючої економіки.

Землю в неолітичну добу обробляли дерев'яними мотиками, наконечники до яких виготовляли з рогу оленя чи кістки. Вирощували пшеницю, ячмінь, просо, овес, горох, у деяких районах сіяли ще емер і спельту.

Велику та дрібну рогату худобу утримували як із метою отримання м'яса, так і молочних продуктів, про що свідчать знайдені археологами ситечка та цідила-друшляки.

За доби неоліту значного поширення набуває ткацтво і плетіння. Матеріалами для виготовлення тканин слугували як волокна дикоростучих кропиви, коноплі, льону, так і вовна дрібної рогатої худоби. Для виготовлення одягу використовувалися також шкіри тварин.

Важливим досягненням неолітичної доби стало розповсюдження глиняного посуду. Випалена на вогні глина була першим штучним матеріалом, котрий створила людина. Керамічні вироби удосконалили способи приготування та зберігання їжі. Важливу роль вони відігравали і в культовій сфері.

Зміни у господарському житті давнього населення доби неоліту змушують останнє до більшої, ніж це було раніше, осілості. Щоправда, значна залежність від природних умов, зокрема родючості ґрунтів чи продуктивності пасовищ, зумовлює збереження його мобільності.

Неолітична революція створила матеріальні передумови формування нових соціальних відносин. На ґрунті відтворювальної економіки з'являється можливість для отримання надлишкового продукту, що з часом неминуче має призвести до майнової та соціальної нерівності. Найважливішою соціальною одиницею неолітичного суспільства виступав рід, який об'єднував людей, що походили від одного й того самого предка чи вважали символом своєї єдності одну й ту ж тотемну тварину. Рід був екзогамною групою. Декілька родів могли створювати теж переважно екзогамну єдність - фратрію. Роди або фратрії об'єднувалися в племена.

Крім роду, важливою ланкою соціальної організації виступала громада. Громада ставала виробничим та соціально-побутовим колективом, поєднаним сумісним мешканням, який складався з представників декількох родів. Складовими частинами виступали сім'ї. Як правило, громада формувалася на базі одного роду чи якоїсь його частини, члени якої складали ядро громади. До складу останньої входили й представники інших родів, що прийшли по шлюбу чи були адаптовані іноплемінниками.

Вищим органом влади в громаді виступало зібрання її членів. Але водночас існували й лідери - найбільш досвідчені та шановані члени громади, які нерідко поєднували й функції шамана, тобто володіли магічними знаннями. В цей час уперше з'являється й атрибут влади - кам'яні булави з круглим навершям. Однак лідери поки що не мали економічних привілеїв і їхня влада не підлягала успадкуванню.

Сім'я у неолітичного населення України ще не виокремилась як соціально-економічна одиниця. Цілісність общини уособлював колектив чоловіків, а жінки з дітьми формували особливу соціальну клітину, що перебувала при цьому колективі.

У духовному житті первісних людських колективів із виробничим господарством велику роль відігравали обряди господарського циклу. Найважливіші з них були пов'язані із сівбою та збиранням урожаю, відгоном худоби на пасовисько та повернення її звідти. Цілком ймовірно, що у різних ритуалах, пов'язаних з цими обрядами, використовували антропоморфний та зооморфний посуд. Зображення вагітної жінки вчені з упевненістю зараховують до культу родючості. Зразки антропоморфної пластики, як правило, розміщували поблизу вогнища, що переконливо вказує на їхні функції - охорону хатнього вогнища.

Доба неоліту характеризується розквітом орнаментації, який пов'язують насамперед із виникненням кераміки. Зміст орнаменту, як правило, визначався функцією предмета і ніс у собі інформацію для візуальної інтерпретації його характеру й призначення. У візерунках використовувався визначений набір знаків та ідеограм конкретного племені.

Інформацію про уявлення людей про життя та смерть містять у собі поховальні культи. Поводження з покійним, способи його поховання та наповненість поховальним інвентарем відповідало культурним традиціям спільноти, залежало від місця померлого у житті колективу, обставин його смерті, віку та статі. Неолітична людина сприймала смерть не як закінчену ліквідацію, а перехід до іншої форми існування. Поховання супроводжувалися інвентарем (сокирами, ножами, скребками тощо) та багато прикрашеним одягом (намистом із перламутру, каменю, кісток, іклів і зубів тварин, підвісками, ліпними фігурками тощо).

Промислова революція

Важко перелічити всі блага, які дає нам технічний прогрес: електрика, централізоване опалення, автомобілі, комп’ютери, Інтернет – цей список можна продовжувати і продовжувати … А між тим, всі ці зручності були б неможливі без глобальних змін, що почалися кілька століть тому і одержали назву промислова революція.

Походження і значення терміну

Що означає цей термін і звідки взялося таке гучну назву? Авторство належить французькому вченому Жерому Бланки, який жив у першій половині позаминулого століття. У його, та й у сучасному розумінні промислова революція – це перехід від аграрного суспільства до індустріального, в якому провідну роль в економіці відіграє промислове виробництво.

Умовно промислову революцію ділять на три етапи. На першому відбувається поступовий перехід від ручної праці до машин. Ці машини приводяться в дію м’язами людини, але вже серйозно прискорюють процес виробництва. На другому етапі з’являється двигун для цих механізмів – парова машина, яка успішно використовувалася в промисловому виробництві до початку ХХ століття. На третьому етапі виробництво машин стає масовим і виникає нова галузь промисловості – машинобудування.

Етапи промислової революції

Першою країною, в якій відбулася промислова революція, стала Англія. Чому саме вона? Згідно з однією версією, цьому сприяла наявність колоній. Їх експлуатація дозволила англійським підприємцям накопичити достатньо коштів, щоб розвивати промислове виробництво. Інша версія стверджує, що справа не тільки в колоніях. Вони були не тільки у Англії – іспанська корона захопила не менших території, але ніяких успіхів в промисловості не показала. Справа в іншому – до кінця XVIII століття (саме в цей час починається промислова революція в Англії) в англійському суспільстві склалися сприятливі умови для розвитку промисловості. По-перше, держава стала захищати приватну власність, і буржуазія могла не побоюватися конфіскацій. По-друге, високого рівня досягла торгівля, що дозволяло без проблем збувати промислову продукцію. По-третє, з’явилася достатня кількість найманих робітників і зник примусову працю (ніяких кріпаків в Англії того часу вже не було). У сільському господарстві склалися ринкові відносини: земля стала товаром, а товарне господарство остаточно витіснило натуральне. Великі ферми не потребували великій кількості робітників, і тим самим забезпечили дешеву робочу силу для промисловості.

Таким чином, до першого етапу промислової революції англійці були готові. Залишалося тільки знайти підходящі машини. Оскільки найбільшим попитом у той час користувалася одяг, то й промислова революція почалася саме в текстильній промисловості. Ткач Джеймс Харгрівс одного разу спостерігав, як веретено, вислизнувши з рук його дочки, за інерцією продовжує прясти. Йому прийшла проста думка: а що, якщо зробити прядку, в якій веретено буде крутитися саме? Так в 1765 р. з’явилася перша механічна прядка – «Дженні». У ній веретено поміщалося на спеціальній каретці, ковзати по рейках. Одночасно з рухом каретки воно оберталося і намотувало нитку. Така прядка працювала швидше звичайної ще й тому, що на каретку можна було поставити кілька веретен. Незабаром винахід Харгрівса стало на потік. Трохи пізніше звичайний перукар Річард Аркрайт створив прядильную машину, приводячи в рух водяним колесом. Це ще більше збільшило виробництво пряжі. З’явився і механічний ткацький верстат. Так завершився перший етап промислової революції.

Для другого етапу не вистачало універсального двигуна, який міг би працювати цілий рік. І водяні колеса, і вітряні млини використовувалися повсюдно, але були дуже ненадійні через погодні умови. І тут як не можна до речі виявився винахід Джеймса Уатта – парова машина. Власне кажучи, пар намагалися приручити і до нього, але ці винаходи були економічно невигідними. У 1781 р. його праці увінчалися успіхом. Він зміг створити машину, яка дозволяла приводити в дію найрізноманітніші механізми, і при цьому обходилася відносно дешево її власнику. Незабаром винахід Уатта початок свій переможний хід по Англії, а потім і по інших країнах світу. Вона змогла вийти за фабричні стіни і підкорити транспорт, а промислова революція успішно вступила в другий етап свого розвитку.

Також повсюдне використання парової машини дало початок третього етапу промислової революції, який сприяв перетворенню Англії в індустріальну державу. Машини охоплювали все більше галузей промисловості і попит на них збільшувався. У результаті виникла нова галузь виробництва – машинобудування.

Інформаційна революція

Для початку з’ясуємо саме поняття інформаційного суспільства.

Інформаційне суспільство (англ. Information society)— це концепція постіндустріального суспільства, історична фаза можливого еволюційного розвитку цивілізації, в якій інформація і знання продукуються в єдиному інформаційному просторі і є головними продуктами виробництва.

Науковці та дослідники «інформаційного суспільства» зробили висновок, що «концептуальне визначення інформаційного суспільства залишається неясним. Поняття «інформаційне суспільство» і концепція вимагають уточнення і наразі придатні для опису лише теоретично можливих майбутніх змін в суспільстві.

Існує багато варіантів визначення поняття «інформаційного суспільства», наприклад:

- суспільство, орієнтоване на людей, відкрите для всіх і спрямоване на розвиток, в якому кожний може створювати інформацію і знання, мати до них доступ, користуватися і обмінюватися ними, даючи змогу окремим особам, громадам і народам повною мірою реалізувати свій потенціал, сприяючи своєму сталому розвитку і підвищуючи якість свого життя[1];

- суспільство, економіка якого базується на інформаційних технологіях і яке соціально трансформується з метою допомогти індивідам та спільнотам використовувати знання та ідеї, що допомагає людям втілити їх потенціал та реалізувати їх прагнення[2]\

- суспільство, яке створюється внаслідок пової інформаційної революції на базі інформаційних і телекомунікаційних технологій та на базі інформації, яка є виразником знання людей. Завдяки технологічному прогресу в такому суспільстві оброблення, накопичення, отримання і обмін інформацією в будь якій її формі — звуковій, письмовій або візуальній — не обмежені за відстанню, часом і обсягами. Ця революція додає великих можливостей людському інтелекту і створює ресурси, що змінюють спосіб суспільної праці і суспільного життя[3];

Вважається, що в «інформаційному суспільстві» створення, розповсюдження, використання, узагальнення і маніпулювання інформацією становить значну частину економічної, політичної та культурної діяльності. Економіка знань стає економічною копією цієї діяльності, оскільки добробут суспільства створюється через експлуатацію знань або розуміння суті речей та процесів. Люди, які мають засоби і можливості для участі в такому суспільстві отримують певні додаткові вигоди, порівняно з тими, хто таких можливостей або засобів не має. «Інформаційне суспільство» вважається наступником «індустріального суспільства».

Оскільки сучасні інформаційно-комунікаційні технології працюють з інформацією в цифровій формі, то часто для позначення «інформаційного суспільства» використовується синонімічний термін «цифрове суспільство», а різницю між членами в можливостях і засобах участі в такому суспільстві позначають як «цифровий розрив».

Інформаційна революція (англ. Information Revolution) — це поняття, яке відображає революційний вплив інформаційних технологій на всі сфери життя суспільства в останній чверті XX сторіччя.

Це явище інтегрує ефекти попередніх революційних винаходів в інформаційній сфері (книгодрукування, телефонія, радіозв’язок, персональний комп’ютер), оскільки створює технологічну основу для подолання будь-яких відстаней при передачі інформації, що сприяє об’єднанню інтелектуальних здібностей і духовних сил людства.

Цей термін також застосовується для позначення чотирьох інформаційних революцій в історії людства, в результаті яких не лише кардинально змінювались способи обробки інформації, але й спосіб виробництва, стиль життя, системи цінностей:

перша інформаційна революція пов´язана з появою писемності, уможливила передачу інформації, знань від покоління до покоління через її фіксацію в знаках та зруйнувала монополію вузького кола людей на знання;

друга інформаційна революція була викликана винаходом та поширенням книгодрукування в XV ст. і розширила доступ до інформації широким верствам населення завдяки тиражуванню знань;

третя інформаційна революція (кінець XIX — початок XX ст.) пов´язана з винаходом телеграфу, телефону, радіо, телебачення, що дозволяло оперативно, у великих обсягах передавати і накопичувати інформацію, передавати звукові та візуальні образи на великі віддалі. Останнє створило передумови ефекту «стискання простору»;

четверта інформаційна революція (70-ті роки XX ст.) зумовлена винаходом мікропроцесорної технології і персонального комп´ютера. Вона характеризується переходом від механічних, електричних засобів перетворення інформації до електронних та створення програмного забезпечення цього процесу. «Війцем» цієї революції є поява всесвітньої мережі Інтернет, що уможливило інформаційний обмін в глобальних масштабах.