Тема 7. Особливості складнопідрядних речень, їх стилістичне використання.

Мета: поглиблення знань про складнопідрядні речення (структуру, смислові відношення, засоби зв’язку); ознайомлення зі стилістичними можливостями цих синтаксичних конструкцій у текстах різних стилів; удосконалення граматико-стилістичних вмінь аналізувати інтонаційні, пунктуаційні й стилістичні особливості складнопідрядних речень; розвиток почуття поваги до українського художнього слова, його краси й сили.

Питання для вивчення

1. Загальна характеристика складнопідрядних речень, їх структура і функції в мові.

2. Класифікація підрядних речень. Види підрядних речень, їх характеристика та функції в мові.

3. Типи складнопідрядних речень.

4. Стилістичні можливості цих складнопідрядних синтаксичних конструкцій у текстах різних стилів мовлення.

Теоретичний матеріал

Складнопідрядним називається таке складне речення, в якому одна його складова частина пояснює в другій якийсь член або всю її в цілому. Та частина, яка синтаксично залежить від другої частини і має у своєму складі сполучник чи сполучне слово, називається підрядною частиною, або підрядним реченням, а частина незалежна, якій підпорядковується підрядне речення, називається головною частиною, або головним реченням.

На відміну від складносурядних речень, в яких їхні частини повязані як однотипні, рівноправні, складаються з різнотипних, нерівноправних частин, залежних одна від другої.

Головне і підрядне речення взаємозвязані, оскільки головне речення в багатьох випадках потребує підрядного. Формальним показником підрядного речення є наявність у ньому сполучника або сполучного слова, яким воно й приєднується до головного речення. Крім того, від головного речення завжди можна поставити питання до підрядного, чого неможливо зробити навпаки, напр.: Довіку мене зігрівало святе відчуття (яке?), що лиш рідна земля може дати нам силу життя (Л. Забашта). Добре жить тому (кому саме?), чия душа і дума добро навчилися любить! (М. Нагнібида). Підрядна частина може передавати основний зміст усього сказаного у складнопідрядному реченні, напр.: Розвиток нашої держави - це загальноцивілізований процес, що базується не на антагонізмі, протистоянні та боротьбі, а на злагоді громадянського суспільства і держави, на знаннях, інтелекті та науці, на використанні всіх характерних рис менталітету українського народу. (З журн.).

Основний зміст сказаного у складнопідрядному реченні може передавати й головна частина, напр.: Необхідно забезпечити правове регулювання процесу переходу до соціальна орієнтованої та державна регульованої ринкової системи, чого вимагає життя. (З журн.).

За структурою складнопідрядні речення дуже різні. Так, в одних із них підрядна частина може відноситися до окремого слова головної частини і пояснювати його, в інших - може стосуватись головної частини в цілому й пояснювати її загалом; в одних складнопідрядних реченнях підрядна частина приєднується до головної за допомогою сполучників, в інших - за допомогою сполучних слів, в одних складнопідрядних реченнях наявні співвідносні слова в головній частині як її необхідні складники, в інших - вони відсутні і т.д.

Структура складнопідрядного речення в кожному конкретному випадку обумовлюється його змістом і тими завданнями, які ставить перед собою його автор.

Основними засобами звязку між предикативними частинами складнопідрядних речень, є сполучники підрядності, сполучні слова, інтонація, співвідносні, або вказівні, слова та порядок розташування речень, який може бути вільний і фіксований.

У функції сполучників підрядності, які завжди належать до підрядної частини, виступають такі слова: що, щоб, мов, немов, наче, неначе, ніби, нібито, коли, як, якщо, якби, хоч, так що, тому що, тільки що, для тощо щоб, незважаючи на те щоб і ін.

Сполучники не тільки поєднують підрядну частину з головною, а й є співвиразниками найрізноманітніших відношень (зясувальних, означальних, наслідкових, причинових, часових, умовних тощо), які існують між цими частинами. Напр.: Єсть у нас могутні люди (які?), що немов із сталі (П. Тичина) (означальні відношення). І коленій людині відкрито в нас путь (за якої умови?), якщо вона хоче трудящою буть (П. Тичина) (умовні відношення).

Сполучними словами бувають відносні займенники і прислівники займенникового походження: хто, що, який, чий, котрий, як, де, куди, звідки, коли, чому та ін., які не тільки звязують підрядну частину з головною, але й, на відміну від сполучників, є членами речення підрядної частини, напр.: Той ніколи не вмре, хтополіг у бою за Вітчизну. (В. Сосюра). Не поет, хто забуває про страшні народні рани. (Леся Українка).

складнопідрядне речення мова

У ролі співвідносних, або вказівних слів виступають вказівні займенники або прислівники займенникового походження: той, такий, туди, так, тоді тощо, які належать до складу головної частини. Такі слова самого значення не виражають, а тільки вказують на те, що це значення буде передане наступною, підрядною частиною, напр.: О, бідний той, хто крізь завої сині іде самотньо, мовчки, без мети (М. Рильський).

Розташування предикативних частин у складнопідрядному реченні є теж важливим елементом в його побудові. Так, напр., підрядні означальні і підрядні причинові речення завжди стоять після головної частини, інші підрядні речення можуть стояти як після головної частини, так і перед нею або ж в середині її тощо.

Підрядне речення може відноситись до одного члена головного речення, до групи членів або до головного речення в цілому, напр.: До нас ходіте усі, хто за правду не жалує життя оддають (Леся Українка). (Підрядне речення відноситься до слова усі).

Функції складнопідрядних речень у мові дуже важливі, оскільки вони, як і інші типи речень в українській мові, є основним засобом формування, вираження і повідомлення думки. Крім того, саме цей тип речень дає змогу виділити у висловленні головне й підрядне, сконцентрувати увагу на основній частині повідомлюваного.

За співвіднесеністю підрядних речень з відповідними членами простого речення, а саме: з підметом, присудком, додатком і обставинами, виділяються такі види підрядних речень: підметові, присудкові, додаткові, означальні й обставинні. Окремо виділяються підрядні приєднувальні або супровідні речення. Така класифікація підрядних речень є традиційною, найбільш простою і зрозумілою для тих, хто вчиться. Вона використовується в багатьох підручниках з української мови. В основу такої класифікації покладено логіко-граматичний принцип.

Підрядним підметовим називається таке речення, яке конкретизує підмет головного речення, виражений займенником (той, та, те, ті) в називному відмінку або замінює його в головному реченні. Займенник-підмет той, та, те в головному реченні одночасно є вказівним словом, якому в підрядному відповідають сполучні слова хто, що у формах різних відмінків, напр.: Хто не має крил, той не злетить у піднебесся! Хто не зрісся з народом, топ не процвіте людяністю (М. Стельмах).

Підрядним присудковим називається таке речення, яке конкретизує зміст іменної частини присудка головного речення, вираженого вказівними займенниками той (та, те, ті) або такий (така, таке, такі).

До головного речення підрядні присудкові частини приєднуються за допомогою сполучників що, мов, немов, наче, неначе, ніби, як, щоб і сполучних слів який, чий, котрий, що. Напр.: Який спосіб життя людей, - такий спосіб їх мислення (з газети). Які діла, така й нагорода (Леся Українка).

Сполучники не тільки приєднують підрядні присудкові речення до головного, але й надають їм додаткових відтінків. Так, підрядні речення з порівняльними сполучниками як, наче, неначе набувають порівняльного відтінку, напр.: Хіба і ти такий, як твій батько? (Панас Мирний). Вітер такий, неначе сто відьом справляють весілля на Лисій горі (О. Бойченко).

Підрядні присудкові речення найчастіше можуть стояти після головного і рідше - перед головним, коли необхідно наголосити на важливості сказаного у головному реченні.

У переважній більшості присудкові підрядні речення вживаються в розмовно-побутовому й художньо-белетристичному стилях.

Підрядним додатковим називається речення, яке конкретизує додаток головного речення або замінює його, виступаючи розгорнутим додатком при присудку чи при іншому члені головного речення.

До підрядного додаткового речення від головного можна поставити питання усіх непрямих відмінків, як і до звичайних додатків. Напр.: Слава тому (кому?), хто в бою за Вітчизну твердо тримає окрилений стяг (В. Сосюра). Слід підкреслити (що?), що в Україні слід будувати ринкові відносини за прикладом розвинутих держав (з журналу).

Підрядне додаткове речення стоїть, як правило, після головного речення або в середині головного. Перед головним воно буває рідко. У таких випадках переважно воно виступає своєрідним запитанням, відповідь на яке міститься в головному реченні, напр.: Звідки вони взялися, ніхто ні в кого про те не питав (Ю. Смолич).

Підрядні додаткові речення активно вживаються в усіх стилях мови, особливо в художньо-белетристичному й розмовно-побутовому.

Підрядні підметові, присудкові й додаткові речення за структурно-семантичною класифікацією обєднують у групу з’ясувальних підрядних речень.

З’ясувальними називають такі підрядні речення, які розкривають, пояснюють зміст члена головного речення, до якого стосуються і від якого залежать, або описово замінюють в головному реченні підмет, присудок, додаток.

Від члена головної частини до підрядного з’ясувального речення завжди можна поставити питання. Підрядне зясувальне речення, яке відповідає на питання називного відмінка хто? що? замінює відсутній у головній частині підмет, напр.: Іноді Чернишові здавалося (що?), що це не ніч, а білий день. (О. Гончар).

Підрядні зясувальні речення з’єднуються з головним тими ж сполучниками і сполучними словами, що й підрядні підметові, присудкові і додаткові, які в сукупності комплектують групу підрядних зясувальних речень.

Місце підрядної зясувальної частини в реченні у переважній більшості після того члена, зміст якого вона розкриває чи конкретизує, напр.: Добре жить тому, чия душа і дума добро навчилися любить (М. Нагнибіда). Хіба і ти такий (який?), як твій батько? (Панас Мирний). Щасливий (хто?), хто сни має милі (Леся Українка).

Підрядна зясувальна частина може стояти перед головною тільки тоді, коли на ній потрібно особливо сконцентрувати увагу, підкреслити її смислову значимість, напр.:Яке буття суспільства, які умови матеріального життя суспільства, - такі його ідеї, теорії політичні погляди. (З журн.).

З’ясувальні підрядні речення активно використовуються в усіх функціональних стилях.

Підрядним означальним називається таке речення, яке виступає у ролі означення до якогось члена головного речення, вираженого іменником або іншим субстантивованим словом, чи конкретизує, уточнює зміст означення займенника. Від того слова в головному реченні, до якого відноситься підрядне, можна поставити до підрядного речення питання який? яка? яке? в різних відмінках. Напр.: Я з тих країв (яких?), де над Дніпром цвітуть, шумлять гаї (М. Нагнибіда). Довіку мене зігрівало святе відчуття (яке?), що лиш рідна земля може дати нам силу життя (Л. Забашта). В обох реченнях підрядні означальні частини конкретизують зміст означень до тих слів у головному реченні, від яких вони залежать.

Підрядні означальні речення можуть не тільки конкретизувати, уточнювати наявне в головному реченні означення, але й замінювати його, напр.: Радісно усвідомлювати себе громадянином країни (якої?), в якій наука посідає провідне і найпочесніше місце (І. Павлов).

Підрядні означальні речення приєднуються до головного за допомогою сполучних слів хто, що, який, чий, котрий; де, куди, звідки, коли, як, сполучників що, щоб, мов, немов, мовби, немовби, наче, неначе, начебто, ніби, нібито, як.

Найчастіше підрядні означальні речення з’єднуються з головним сполучними словами який і що, напр.: Я славлю сонце над землею, що сяє тисячею огнів. (В. Сосюра).Стародавні єгиптяни писали ієрогліфами - чітко виведеними знаками - малюнками (якими?), які зображували слова (3 журн.).

У складнопідрядному реченні можуть бути підрядні означальні речення, з’єднані з головним різними сполучниками і сполучними словами, які надають цим реченням різних відтінків. Напр.: Благословен той день і час (який?), Коли прослалась килимами Земля (яка?), яку сходив Тарас Малими босими ногами, Земля (яка?), яку скропив Тарас Дрібними росами-сльозами (М. Рильський).

Підрядне означальне речення у складнопідрядному реченні може стояти після головного або в середині його, але завжди воно стоїть після того слова, яке воно пояснює і уточнює.

Обставинними називаються такі підрядні речення, які розкривають, пояснюють ті обставини, при яких відбувається дія чи інше явище, про які йдеться в головному реченні.

Залежно від значення підрядної частини виділяють такі види обставинних підрядних речень: а) підрядні способу дії; б) підрядні місця; в) підрядні часу; г) підрядні мети; д) підрядні причини; е) підрядні умовні; є) підрядні наслідку; ж) підрядні допустові.

Отже, виділяється стільки підрядних обставинних речень, скільки є обставин.

а) Підрядні речення способу дії вказують на характер чи спосіб проходження дії або стану головного речення. До цих підрядних речень від головного можна поставити питання: як? яким способом?

З головним реченням підрядні способу дії зєднуються сполучниками як, мов, немов, наче, неначе, начебто, ніби, нібито, що, щоб, ніж. Напр.: Зброє моя, послужи воякам Краще (як?), ніж служиш ти хворим рукам! (Леся Українка). Труби мінометів уже розпеклись так (як?), що не можна було торкнутись рукою (О. Гончар).

Сполучникам у головному реченні (за винятком сполучника ніж) може відповідати співвідносне слово так, що виступає в ньому обставиною способу дії, напр.: Було так тихо (як?), що Остапові кроки лунали в полі (як?), мов гупання ціпа на току (М. Коцюбинський). Він добре орієнтувався в місцевості і тому йшов серед цих прадавніх сивих ярусів каміння так твердо й упевнено (як?), наче проходив тут уже не перший раз (О. Гончар).

Якщо слово так відсутнє, підрядне речення, що зв’язується з головним сполучником як, відноситься безпосередньо до присудка і виконує при ньому функцію розгорнутої обставини способу дії. Напр.: А сонечко встане (яким способом?), як перше вставало, і зорі червоні, як перше пливли, попливуть і потім (як?) (Т. Шевченко).

Підрядні речення способу дії широко використовуються в різних функціональних стилях, особливо в художньо-белетристичному й розмовно-побутовому.

б) Підрядні речення місця вказують на місце дії головного речення або на її напрямок. Від головного речення до підрядного місця можна поставити питання де? куди? звідки?

З головним реченням підрядні речення місця з’єднуються сполучними словами - відносними прислівниками де, куди, звідки, яким у головному реченні переважно відповідають співвідносні слова там, тут, туди, всюди, звідти та вживані в розмовній мові слова відти, відтіль, відтіля, відтіль і под., які виступають у функції обставин місця головного речення.

Зміст співвідносних слів розкривається чи конкретизується підрядним реченням. Напр.:  І море там буде (де?), де степ був одвіку (Л. Дмитерко). Отак, кожного ранку, воює кілька років підряд, гудок заставав їх біля бульвару, саме там (де?), дестоїть велична постать старого руського богатиря Микули. (В. Собко).

Підрядні речення місця можуть уточнювати, доповнювати обставину місця головного речення або зрідка виконувати функцію відсутньої в головному реченні обставини місця. Напр.: Через голову комбата прохурчав снаряд і упав десь праворуч (де?), де заблимала така сама червона цяточка (П. Панч). Любов к Отчизні де горить, Там сила вража не стоїть, там грудь сильніша від гармат (де?) (І. Котляревський). Працювати (де?), де існує творчий колектив, - велике задоволення (З газ.).

Підрядні речення місця можуть стояти після головного речення, перед ним і в середині головного.

Вони вживаються в усіх функціональних стилях, особливо в художньому.

в) Підрядні речення часу вказують на час дії або стану головного речення. Від головного речення до підрядного можна поставити питання: коли? відколи? з якого часу? до якого часу, як довго?

Підрядні речення часу до головного речення приєднуються за допомогою сполучних слів коли, відколи, доки, поки, аж доки, аж поки та сполучників як, з того часу як, після того як, відтоді як, тільки що, як тільки, тільки що, ледве, скоро.

Названі сполучники і сполучні слова інших відношень, крім часових, не виражають.

Підрядні речення часу можуть відноситися до всього змісту головного речення чи пояснювати в ньому обставину часу, виражену прислівником або іменником виразного обставинного значення. Напр.: Другого дня, тільки що зійшло сонце, Джерина сімя вже й пообідала й вийшла на панщину (коли?) (І. Нечуй-Левицький). Вона все співала та співала (до якого часу?), доки не сховалась на леваді в вербах (І. Нечуй-Левицький). - Тоді жди мене в гості (коли?), як виросте в тебе у світлиці трава на помості, - одказав Микола словами пісні (І. Нечуй-Левицький).

Підрядні речення часу можуть стояти перед головним реченням, після нього і в середині головного.

Вживаються підрядні речення часу переважно в художньо-белетристичному й розмовно-побутовому стилях, хоча можуть використовуватися й в інших функціональних стилях.

г) Підрядними мети називаються речення, які вказують на мету дії головного речення і відповідають на питання для чого? з якою метою?

З головним реченням підрядні мети з’єднуються сполучниками щоб, для того щоб, з тим щоб, аби, аби тільки. Найпоширенішим серед них є сполучник щоб, рідше вживаються інші сполучники, а сполучник аби використовується тільки в розмовній мові. Напр.: Хотіла б я піснею стати У сюю хвилину ясну (з якою метою?), Щоб вільно по світі літати, Щоб вітер розносив луну (Леся Українка).  Довелося попрацювати (з якою метою?), аби відповісти на поставлені питання (З газ.).

Підрядні речення мети активно використовуються в усіх функціональних стилях. Пор., напр.: Щоб активно оцінити можливості України, потрібно проаналізувати всю сферу країн з ринковими відносинами (з якою метою?) (З журн.) (Науковий стиль). Я хочу радості і світла, іти вперед, а не назад (з якою метою?), щоб і душа моя розквітла, як повесні наш білий сад (В. Сосюра). (Художній стиль).

Відносно головного речення підрядні мети можуть займати будь-яке місце.

д) Підрядними причини називаються речення, що вказують на причину дії головного речення, або дають обґрунтування того, про що в ньому йдеться.

Підрядні при чинові речення відповідають на питання обставини причини: чому? через що? з якої причини? внаслідок чого? З головним реченням вони зєднуються за допомогою сполучників бо, щоб, тому що, через те що, тим що, у звязку з тим що, затим що і парним сполучником а що. то.

Найбільш поширеним з-поміж усіх названих сполучників є сполучник бо, який, крім причинових, ніяких інших відношень не виражає. Характерно, що підрядні речення причини з цим сполучником можуть стояти тільки після головного речення. Напр.: Лунає гомін людських голосів (чому?), бо і вночі тут не припиняється робота (О. Іваненко). Всіма опанував піднесений настрій (чому?), бо вже ніщо сьогодні вже не загрожувало життю. (О. Гончар). 

Досить активно приєднує підрядні речення до головної частини і сполучник тому що. Напр.: Мистецтву по дорозі з перетвореннями в суспільстві (чому?), тому що по своїй природі воно шукач. (З журн.). Українці гордяться своєю, українською літературою (чому?), тому що вона несе світові нове слово, нові думки (З газ.).

Слід звернути увагу на те, що сполучники тому що, завдяки тому що, у звязку з тим що, оскільки характерні для книжних стилів, особливо для наукового й офіційно-ділового, а сполучники затим що, тим що, затим, бо вживаються здебільшого у мові фольклору та художньої літератури XIX-початку XX ст. Напр.:Тому що працю любив, у добрі й шані жив (чому?) (Нар. присл.). А більший меншого тусає та ще і б’є (чому?), затим що сила є (Л. Глібов).

Підрядні речення причини зі складеними сполучниками можуть стояти після головного (переважно) і перед ним.

Вживаються підрядні речення причини в усіх функціональних стилях.

е) Підрядними умови називаються речення, які вказують на умову, при якій відбувається чи може відбутися дія головного речення. Підрядні умови відносяться до всього змісту головного речення. Вони відповідають на питання за якої умови? при якій умові? До головного речення вони приєднуються сполучниками якщо, якби, коли, коли б, як, раз і парними сполучниками якби... то, якщо... то, коли... то, коли б... то, як... то. Напр.: Народ непереможний (за якої умови?), якщо він натхнений великою ідеєю визволення (О. Гончар). Зелений Ржищев не був би таким привабливим для Олега (при якій умові?), коли б повз місто не припливав могутній Дніпро (Ю. Збанацький). Якби мені черевики, то пішла б я не музики (за якої умови?). (Т. Шевченко). Як батька покинеш, то й сам загинеш (за якої умови?) (Нар. присл.).

Підрядні речення умови відносно головного можуть займати будь-яке місце. Вживаються вони в усіх функціональних стилях, особливо в художньому й розмовно-побутовому.

є) Підрядними наслідковими називаються речення, які вказують на наслідок дії головного речення і приєднуються до головної частини однозначним складеним сполучником так що. Підрядні наслідкові речення відносяться до головного в цілому, тому до них не можна поставити питання. Напр.: Теплий туман слався по полю і наливав балку по самі вінця, так що дерева потопали в ньому (М. Коцюбинський). На небі збиралися великі хмари, так що можна було сподіватися дощу (Н. Рибак). Хлопець розповідав цікаві пригоди, так що спати не хотілось (Н. Рибак).

Підрядні наслідкові речення пояснюючи головне речення, завжди стоять після нього, Напр.: Окунь (козак) теж кричав на повний голос, так що жили напялись на шиї (Н. Рибак). Тетеря важко зітхнув, затремтів усім тілом, так що поза його волею затрусилися руки, задріботіли пальці по столі (Н. Рибак).

Підрядні наслідкові речення вживаються переважно в художній й розмовно-побутовій мові, зрідка - в інших функціональних стилях.

ж) Підрядним допустовим називається речення, яке виражає твердження, всупереч якому відбувається дія головного речення. Підрядні допустові речення пояснюють головне речення в цілому і з’єднуються з ним допустовими сполучниками хоч, хоча, дарма що, нащо, хай, нехай, правда, незважаючи на те, що і сполучними словами: хто не, що не, як не, куди не, скільки не або хоч хто, хоч як, хоч скільки і под.

У переважній більшості до підрядних допустових речень можна поставити питання незважаючи на що? Напр.: Їздові запрягли коней (незважаючи на що?), хоч наказу про виїзд із табору ще не було (Ю. Збанацький). Непосидющий, цікавий до всього, Тарас відчув до науки велику охоту (незважаючи на що?),  хоч і важка була та наука! (О. Іваненко).

Серед названих вище сполучників, якими приєднуються підрядні допустові речення до головного, слід виділити сполучники хоч, хоча, дарма що, незважаючи на те що, які не ускладнюють допустовості додатковими відтінками і тому досить активно використовуються при оформленні складнопідрядних речень з допустовими частинами. Підрядні допустові речення переважно стоять після головного речення, хоча можуть стояти і перед ним. Напр.: Незважаючи на те, що заплановане було виконане вчасно, проблему вирішити не вдалося (З газ.). 

Вживаються підрядні допустові речення переважно в художній літературі та розмовній мові, рідше - в інших функціональних стилях.

Підрядними супровідними, або приєднувальними називаються такі речення, які містять у собі додаткове повідомлення з приводу висловленого в головному реченні. Такі речення можуть виражати якісь зауваження, висновки або оцінку висловленого в головній частині. До підрядних супровідних речень не можна поставити питання, на яке б вони відповідали, оскільки супровідні речення відносяться до всього головного речення, а не до окремих його членів. Підрядні супровідні, чи приєднувальні, речення не мають відповідників серед членів речення, тому й стоять відокремлено від інших видів підрядних речень, що відповідають тим чи іншим членам речення. З головним реченням підрядні супровідні з’єднуються сполучними словами що (у різних відмінкових формах з прийменником і без нього), де, куди, звідки, коли, навіщо, причому, як.

Найчастіше з-поміж названих слів у приєднувальній функції вживається сполучне слово що. Напр.: Велика кількість цеглин на вагонетці створювала ненормальний тепловий режим, що затримувало сушіння і призводило до значного браку (З газ.). Робітники в праці широко застосовують нові технології, в результаті чого значно перевиконують встановлені норми (З газ.). Коли він сердився, краска заливала йому лице, від чого вуса біліли, наче молочні (М. Коцюбинський) і под.

Широковживані приєднувальні речення можуть перетворюватися в стійкі звороти, напр.: з цим вас і поздоровляю, що й треба будо довести, як треба було сподіватися тощо.

У складнопідрядних реченнях до головного речення може відноситись одне, два і більше підрядних, залежність, відношення і зв’язки між якими можуть бути різними. З огляду на це виділяють три типи складнопідрядних речень з кількома підрядними, а саме:

а) складнопідрядні речення з послідовною підрядністю;

б) складнопідрядні речення з паралельною підрядністю;

в) складнопідрядні речення з послідовною і паралельною підрядністю,

У складнопідрядних реченнях з послідовною підрядністю кожне наступне речення залежить від попереднього, тобто перше підрядне відноситься до головного речення, друге до першого підрядного, третє до другого підрядного і т.д. така підрядність називається послідовною, або ступеневою, оскільки підрядні речення залежно від порядку їх розташування називаються підрядними першого ступеня, другого, третьою і т.д. кожне підрядне речення при цьому виконує дві функції: по відношенню до попереднього речення воно є підрядним, а по відношенню до наступного - головним. Напр.: Герой - це людина, яка в рішучий момент робить те (підр.1 ступ,), що треба робити в інтересах людського суспільства (підр.2 ступ.) (Ю. Фучик). Рівні поля пригадували б степ, якби не той великий ліс (підр.1 ступ.), що тягнеться по західній стороні села і творить зелений мур поперек широкої площини (підр.2 ступ.), щоб обмежити її розмах (підр.3 ступ.) (М. Коцюбинський).

б) У складнопідрядних реченнях з паралельною підрядністю підрядні речення, яких може бути два і більше, залежать від головного речення. Такий тип підрядності називають ще супідрядністю. При супідрядності підрядні речення можуть залежати від одного члена головної частини або від різних членів. У звязку з цим розрізняють однорідну супідрядність і неоднорідну.

При однорідній супідрядності підрядні речення однакові за значенням, відповідають на одне питання і відносяться до того самого слова головної частини або до всього головного речення. Напр.: Вона бере його за руку і попід призьбою веде до огородчика (якого?), де великоокі мальви входять у сон і де знайшов собі відпочинок натруджений джміль (М. Стельмах).

У реченні два підрядні означальні речення пояснюють один член речення - огородчика в головному реченні, мають одне значення і відповідають на одне питання.

Неоднорідна супідрядність - це вид підрядності, коли різні за значенням підрядні речення відносяться до того самого слова головного речення чи до всього головного речення або до різних членів головного речення. Напр.: Коли друга світова війна закінчилася, люди планети сподівалися, що воєн більше не буде (З газ.).  У прикладі до присудка в головному реченні сподівалися  відносяться два підрядних: одне часове, друге підрядне додаткове. Отже, присудок пояснюється з різних боків.

в) У складнопідрядних структурах супідрядність і послідовна підрядність можуть поєднуватись. При цьому утворюються складнопідрядні речення різних структурних типів, в яких частина підрядних речень поєднані паралельною (супідрядною) підрядністю, а частина - послідовною. Напр.: Співробітники дослідної станції розповідають, що студент-практикант Микола Вавилов працював у полі по 14-15 годин, що вставав він раніше всіх, що до сходу сонця встигав па велосипеді обїхати станційні поля, щоб довідатись, яка схожість рослин, що вирощувалися на піддослідних ділянках (З журн.). 

Складнопідрядні конструкції, в яких комбінується однорідна підрядність, неоднорідна підрядність, послідовна підрядність, належать до складнопідрядних речень ускладненого типу. У структурному плані вони можуть бути дуже різноманітними. Проте найбільш поширеними в сучасній українській мові є складнопідрядні речення, що складаються з двох предикативних частин, або з двох речень - головного й підрядного.

Висновки. Отже, складнопідрядними є речення, в яких підрядне речення підпорядковане головному.

Підрядні речення можуть пояснювати або замінювати в головному якийсь головний або другорядний член. З головним реченням вони зєднаються сполучниками підрядності або сполучними словами.

З огляду на те, як співвідносяться підрядні речення з відповідними членами речення, головними і другорядними, виділяються різні типи підрядних речень, а саме: підметові, присудкові, додаткові, які ще називають з’ясувальними, означальні й обставинні з усіма їх різновидами. Поза цим співвідношенням перебувають тільки підрядні приєднувальні, або супровідні речення, які не мають відповідників серед членів речення.

Усі види підрядних речень відповідають на ті ж питання, що й відповідні члени речення.

У межах складнопідрядних речень з кількома підрядними виділяють кілька типів: конструкції з послідовною підрядністю, конструкції з паралельною (супровідною) підрядністю і конструкції з послідовною і супровідною підрядністю.

Усі названі типи складнопідрядних речень, рівно як і найпростіший тип складнопідрядного речення, який складається з одного головного і одною підрядною, активно використовуються в усіх стилях сучасної української мови як важливий засіб формування, вираження і повідомлення думки.

Практичні завдання

Завдання 1. Прочитайте текст. Випишіть складнопідрядні речення з кількома підрядними, визначте їх роль у тексті. Які мовні засоби використано в описі моря перед грозою?

В одному місці, де небо сходилось з морем, де білів легенький туман, з’явилась чорна пляма. Та пляма все більшала швидко і все наближалась, неначе сунулась морем якась темна копиця, котра ніби росла й ширшала. Микола почув, що тихе море задвигтіло під човном, неначе хтось торкнув море з дна. Темна копиця стала ніби здоровою скиртою та все сунула до берега. Тоненький край її заблищав проти сонця, неначе срібна каблучка. Білі вітрила на кораблі стали проти неї ще біліші й блищали, неначе проти чорного поораного поля. На небі раптом зашуміло й загуло, неначе сосновий ліс на вітрі, а чорна хмара так швидко росла й бігла, що можна було слідкувать за нею очима (За І.Нечуєм-Левицьким).

Завдання 2. Прочитайте речення. В якому стилі використовуються подані речення?

Весна – пора року між зимою і літом, яка характеризується продовженням дня, потеплінням, появою перелітних птахів, розквітом рослин (Словник). І весна йому теж здається дівчиною, її можна побачити на лузі, коли там верби розпускаються, чи в полі біля кринички, коли вона воду набирає, або на річці, коли вона їде на срібному човнику, а править золотим весельцем (М.Стельмах).

Завдання 3. Прочитайте речення. Доведіть стилістичну доцільність використання складних речень із послідовно залежними підрядними реченнями в науковому стилі.

Величину, яка чисельно дорівнює силі, що діє на одиницю площі поверхні перпендикулярно до цієї поверхні, називають тиском (Підручник). Перисті хмари складаються з найдрібніших кристаликів льоду, бо утворюються вони на висоті сім – десять кілометрів, де температура повітря завжди буває нижча за нуль (Підручник).

Домашнє завдання (виконати у зошиті)

Задання 1. Перепишіть речення, вставляючи потрібні за змістом підрядні сполучники або сполучні слова. Розставте розділові знаки. Пояснть свій вибір.

1. У високій траві шарудів дощ ... хтось ходив по ній (І. Нечуй-Левицький). 2. Хоч раз би піднятись туди ... й птах ніякий не бував (О. Гончар). 3. Поет не боїться від ворога смерті ... вільная пісня не може умерти (Леся Українка). 4. У вагонах видно ще спали ... вікна були закриті шторами (П. Загребельний). 5. Нам не можна прожити без того ... не мріяти і не творить! (Б. Олійник). 6. Вовк сильним видався таким ... всі тремтіли перед ним і Левом звали всюди (Л. Глібов). 7. Уклін чолом народу ... рідну мову нам зберіг (Олександр Олесь). 8. ... хочеш ти добро зробити поспішай його робити швидше (Б. Грінченко).

Завдання 2. Відредагуйте речення і запишіть у зошити (приклади взято з рубрики “Страшне перо не в гусака” журналу “Перець”). У кожному реченні підкресліть граматичну основу.

Були такі випадки: тим жителям, які мають собак і не прив’язані або зриваються з цепу, кореспонденції приносили назад (Із листа). Перетворився у розсадник бур’янів парк відпочинку робітників та службовців, які досягають уже півтора метра висоти (Із листа). Контролюючими органами викрито чимало недоліків у роботі вузла зв’язку, чим самим нанесено матеріальних збитків державі майже на 5 тис. гривень (Із листа). Направляється тов. Товнір І.К. для проходження медичної комісії, яка буде працювати вихователем (Із листа). Приватний підприємець приймає свиней від індивідуальних здавачів, які мають вищу і середню вгодованість (Із оглошення). Прошу дати дозвіл побудувати гараж для моєї жінки на машину, котра проживає разом зі мною (Із заяви). У кінотеатрах нашого міста буде демонструватися художній фільм “Комісар” у постановці режисера Олександра Аскольдова, який більше 20 років пролежав на “полиці” (Із газети). За неправильні дії касира автостанції просимо вибачення, які надалі повторюватися не будуть (Із відповіді на скаргу).

Питання для самоконтролю:

1. Які існують засоби зв’язку умовно простих речень у складнопідрядному?

2. На які види і типи поділяють складнопідрядні речення?

3. Яка відмінність сполучних слів і підрядних сполучників?

4. У яких видах складнопідрядних речень уживають вказівні слова?

5. Чи є членами речення сполучники? сполучні слова? вказівні слова?

6. У яких стилях вживаються складнопідрядні речення різних видів?

Література:

1. Бабич Н.Д. Практична стилістика і культура української мови: Навч. посібник. – Львів: Світ, 2003;

2. Горпинич В.О., Горяний В.Д. Українська мова: Підручник: Ч. 2. – К.:Вища школа, 1993. – 239 с.

3. Караман С.О., Караман О.В., Плющ М.Я., Тихоша В.І., Українська мова. Акдемічний рівень. Профільний рівень. Підручник для 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів. К.: Освіта, 2010.