Тема 4. Синонімія дієприкметників: дієприкметникових зворотів і підрядних означальних речень.

Синонімія дієприслівників: дієприслівниковий зворот і підрядні речення обставинні.

Мета: Повторення відомостей про відокремлені означення, виражені дієприкметниковими зворотами, та складнопідрядні речення з підрядними означальними; відомостей про відокремлені обставини, виражені дієприслівниковими зворотами, та складнопідрядні речення з підрядними обставинними, способи синонімічної заміни простих речень, ускладнених зворотами, на складнопідрядні з підрядними означальними та обставинними і навпаки; удосконалення пунктуаційних навичок розстановки розділових знаків при відокремлених другорядних членах речення та між частинами складнопідрядного речення; розвиток усного й письмового мовлення, мислення, аналітичних здібностей, уміння обґрунтовувати думки; поглиблення словникового запасу; виховування любові до рідної мови, усвідомлення її багатства, поваги до національної культури.

Питання, що виносяться на самостійне вивчення:

1. Дієприкметниковий зворот.

2. Дієприслівниковий зворот.

3. Ознаки складнопідрядних речень.

4. Синонімія складнопідрядних речень і речень з дієприкметниковими та дієприслівниковими зворотами.

5. Стилістичні особливості вживання складнопідрядних речень і речень з дієприкметниковими та дієприслівниковими зворотами.

Теоретичний матеріал

ПОВТОРИ! Дієприкметник разом із залежними від нього словами називають дієприкметниковим зворотом. У реченні дієприкметниковий зворот завжди виступає означенням. Дієприкметниковий зворот, який стоїть після означуваного слова, на письмі виділяють комою: Чудово блищало небо, засіяне зорями.

Дієприкметниковий зворот, що стоїть перед означуваним словом, комами на письмі не виділяють: Край моря сонце золотить укриті лісом гори.

Часто дієприкметниковий зворот може бути відділений від означуваного слова іншими словами. У такому випадку зворот теж виділяємо комами: Ходить хмара над березами, блискавками підперезана.

Якщо два чи більше дієприкметникові звороти стоять поряд, то розділові знаки ставимо між ними так само, як між однорідними членами речення: У саду стояв чималий будинок, покритий шифером, оздоблений орнаментом.

ПОВТОРИ! Підрядними означальними називаються такі підрядні частини складнопідрядного речення, які пояснюють в головній іменник або інше слово у значенні іменника і зв'язуються з ним за допомогою сполучних слів котрий, який, чий, що, хто, коли, де, куди, звідки, рідше — за допомогою сполучників що, щоб, як, якщо, ніби, наче. Такі підрядні відповідають на питання який? яка? яке? які? Наприклад: Не робіть незвичних жестів, які притягують до себе надмірну увагу (Том.); Цікавтеся людьми, що вас оточують (Том.); Благословен той день і час, коли прослалась килимами земля, ящ сходив Тарас малими босими ногами (Рил.).

Синонімія складносурядних речень і дієприкметникових зворотів

За змістом деякі складнопідрядні речення з підрядними означальними частинами не відрізняються від відповідних простих речень з відокремленими означеннями, тобто з дієприкметниковими зворотами.

У зв'язку з цим можлива синонімічна заміна складнопідрядних речень з підрядними означальними частинами простими реченнями з відокремленими дієприкметниковими зворотами або простих речень з відокремленими дієприкметниковими зворотами складнопідрядними реченнями.

Заміна можлива тоді, коли:

1) присудок підрядної частини стоїть в теперішньому або минулому часі;

2) підрядна частина приєднується до головної за допомогою відносних займенників який, котрий, що у називному відмінку;

3) відносний займенник стоїть в знахідному відмінку без прийменника, а присудок виражений перехідним дієсловом і не має при собі інфінітива, який означає дію особи (предмета), названого підметом, наприклад: Екскурсія, яку учні вирішили провести весною, готувалася разом з робітниками (3 журн.).

При заміні складнопідрядних речень відбуваються такі зміни:

1) опускаються в підрядній частині сполучні слова який, котрий, що;

2) в головній частині опускаються співвідносні слова (якщо вони є);

3) дієслово-присудок перетворюється на дієприкметник відповідного виду, часу і стану;

4) дієприкметник, утворений від дієслова підрядної частини, узгоджується в числі, роді та відмінку з пояснюваним іменником головної частини;

5) підмет підрядної частини перетворюється на додаток в орудному відмінку, якщо дієслово-присудок замінюється пасивним дієприкметником. Наприклад: 1. У Переяславі й досі росте акація, яку посадив Т. Г. Шевченко — У Переяславі й досі росте акація, посаджена Т. Г. Шевченком. 2. Студентів, котрі від'їжджають на екскурсію за кордон, директор звільняє від занять — Студентів, від'їжджаючих на екскурсію за кордон, декан звільняє від занять.

Заміна не відбувається:

1) якщо підрядна частина з'єднується з головною частиною за допомогою сполучників що, щоб, мов, немов, мовби, наче, начебто, ніби, нібито та сполучних слів хто, чий, де, куди, звідки, коли, як;

2) якщо від дієслів-присудків підрядної частини не утворюються дієприкметники тих чи інших видочасових форм. Наприклад, в реченні Дім, який будують робітники, буде заселено весною (3 журн.) заміна неможлива, оскільки від дієслова-присудка будують активний дієприкметник теперішнього часу недоконаного виду не утворюється;

3) якщо дієслова-присудки підрядної частини виражені формою майбутнього часу, оскільки дієприкметники не мають форм майбутнього часу, наприклад: Диктант, який напишуть учні в кінці року, комісія зарахує як підсумковий (3 журн.);

4) якщо в підрядній частині дієслівний складений присудок з інфінітивом, який означає дію особи (предмета), названого підметом. Наприклад: Річка, яку ми намагалися переплисти, несла свої води повільно (3 журн.) — заміна неможлива;

5) якщо присудок підрядної частини виражений дієсловом умовного способу, наприклад: Кожний мав обрати таку спеціальність, яка розвивала б його здібності (З журн.).

Просте речення з дієприкметниковим зворотом можна замінити складнопідрядним реченням. Заміна відбувається так:

1) добирається за змістом сполучне слово який або котрий і узгоджується в роді, числі і відмінку з означуваним словом, від якого залежав дієприкметниковий зворот;

2) додаток в орудному відмінку з дієприкметникового звороту перетворюється на підмет підрядної частини;

3) дієприкметник перетворюється на дієслово-присудок відповідного виду, часу, стану і узгоджується з підметом підрядної частини. Наприклад: Козацькі пісні — це героїчні пісні, складені українським народом або самими козаками про мужню боротьбу за волю (3 журн.) — Козацькі пісні — це пісні, що їх склав український народ або самі козаки про мужню боротьбу за волю.

ПОВТОРИ! Підрядні обставинні речення — це підрядні речення, які відповідають на ті ж питання, що й обставини в простому реченні.

Підрядні речення місця вказують на місце або напрям дії, про яку йдеться в головному реченні і відповідають на питання де? куди? звідки? або займенника, що пояснюється. Вони стосуються всього головного речення, проте можуть уточнювати обставину місця, виражену вказівним словом (прислівниками там, тут, туди, звідти, скрізь, всюди). До головного речення підрядні місця приєднуються сполучними словами де, куди, звідки. Наприклад: Іди туди, звідки прийшов.

Підрядні речення часу вказують на час місця дії, про яку йдеться в головному реченні і відповідають на питання коли? відколи? доки? з якого часу? як довго? Вони стосуються головного речення в цілому і приєднуються до нього сполучними словами як, як тільки, ледве, коли, поки, доти, скоро, під час того як, після того як. Вказівними словами в головному реченні можуть виступати прислівники тоді, відтоді, доти. Наприклад: Він повернувся додому тоді, коли все скінчилося.

Підрядні речення способу дії вказують на спосіб (характер) дії, про яку йдеться в головному реченні і відповідають на питання як? яким способом? Вони пояснюють один із членів речення і приєднуються до нього сполучниками як, що, щоб, аж, ніби, наче, неначе, мов, немов, ніж, чим…тим та сполучними словами скільки, наскільки, як. Вказівними словами в головному реченні можуть бути прислівники так, настільки, займенником стільки. Напиклад: Сергій подивився на Ольгу (так), наче вперше її побачив.

Підрядні порівняльні речення вказують на місце або напрям дії, про яку йдеться в головному реченні і відповідають на питання як? як саме? подібно до чого? Вони пояснюють усе головне речення і приєднуються до нього сполучниками як, ніби, неначе, мов, немов, немовби, немовбито. Наприклад: Хмари насувалися, наче великі хвилі. Підрядні порівняльні речення можуть бути неповними: Ніби від землетрусу, здригнулася вся земля.

Підрядні речення причини вживаються для вираження порівняння і відповідають на питання чому? через що? з якої причини? Вони пояснюють головне речення в цілому і приєднуються до нього сполучниками бо, тому що, через те що, від того що, завдяки тому що, оскільки. Вказівними словами у головному реченні можуть виступати прислівники тому, затим, сполука через те. Наприклад: Прилинь, сизий орле, бо я одинокий (Т.Шевченко).

Підрядні речення мети вказують на мету дії, про яку йдеться в головному реченні і відповідають на питання для чого? з якою метою? навіщо? Вони стосуються всього головного речення і приєднуються до нього за допомогою сполучників щоб, для того щоб, з тим щоб, аби, хай. Вказівними словами у головному реченні можуть бути сполуки для того, на те, з тим: Я посланий, щоб виконать закон (Леся Українка).

Підрядні умовні речення вказують на умову, за якої можливо те, про що йдеться в головному реченні і відповідають на питання за якої умови? Вони пояснюють усе головне речення і приєднуються до нього за допомогою сполучників якщо, коли (можна замінити на якщо), коли б (можна замінити на якби), якби, як, аби, тільки б. Вказівним словом у головному реченні може бути прислівник тоді. Наприклад: Як рясно квітує горобина, то добрий буде урожай).

Підрядні допустові речення вказують на те, всупереч чому відбувається дія у головному реченні і відповідають на питання незважаючи на що? Вони стосуються головного речення в цілому і приєднуються до нього сполучниками хоч (хоча), дарма що, попри те що, як не, куди не, хай (нехай). Наприклад: Олена, хоч і була гострою на слово, змовчала.

Підрядні наслідкові речення вказують на наслідок того, про що йдеться в головному реченні. Підрядні наслідкові речення не відповідають на питання. Вони пояснюють головне речення в цілому, завжди стоять після нього і приєднуються до нього сполучником так що: Теплий туман стелився по полю і наливав балку по самі вінця, так що дерева потопали в ньому (Михайло Коцюбинський). До підрядних наслідкових близькі за значенням підрядні супровідні речення. Вони приєднуються до головного речення займенником що у різних відмінках: Досить холодно, щоб іти так далеко.

ПОВТОРИ! Дієприслівник із залежними від нього словами називають дієприслівниковим зворотом. У реченні зворот завжди виступає обставиною і є одним членом речення: Не знаючи броду, не лізь у воду.

На письмі дієприслівниковий зворот завжди виділяють комою незалежно від його місця в реченні: Вони стали на поріг, шукаючи очима дівчину. Шукаючи очима дівчину, вони стали на поріг. Вони, шукаючи очима дівчину, стали на поріг.

Якщо два чи більше дієприслівникових звороти стоять поряд, вони є однорідними обставинами, між ними ставимо кому. Кому не ставимо, якщо дієприслівникові звороти з’єднані неповторюваним сполучником: Крутячи старий коловорот і в криницю нахиливши лиця, опускали цинкове відро.

Дієприслівникові звороти-фразеологізми, які стоять після дієслів, комами не виділяють: Сидіти склавши руки.

Якщо виражений фразеологізмом дієприслівниковий зворот стоїть перед дієсловом-присудком, його виділяють комою: Склавши руки, сидіти.