Тема 2. Написання складних слів.

Мета: повторити правила написання простих і складних слів, правопис єднальних голосних о, е, які з'єднують частини складних слів, правила написання складних слів разом і через дефіс; формувати загальнопізнавальні вміння знаходити складні слова у текстах, правильно писати їх та використовувати в діалогічному та монологічному мовленні.

Питання, що виносяться на самостійне вивчення:

1. Прості і складні слова.

2. Правопис складних слів разом і через дефіс.

2. Правопис абревіатур.

Теоретичний матеріал

Слова за кількістю основ поділяються на прості і складні. Прості – це слова з однією основою. Складні – це слова, утворені від двох або більше основ.

Складні слова утворюються з двох і більше коренів або без сполучного звука, шляхом приєднання основи до основи (завкафедри, п'ятилітній, далекоглядний, гідрометеослужба), або за допомогою сполучних звуків [о], [є], які на письмі передаються літерами о, є, є: снігозатримання, землеустрій, краєзнавство.

У складних словах, першою частиною яких є прикметник твердої групи, сполучною зв'язкою виступає [о]: чорнозем, білосніжний, складносурядне, червонодеревний, чорно-рябий, чорнослив; якщо прикметникова основа першого слова закінчується на м'який приголосний, то перед о пишеться м'який знак: давньогрецький, давньоруський, пізньостиглий, пізньоцвіт, ранньосередньовічний, синьоокий.

Сполучний [о] виступає також після літер на позначення твердих приголосних у складних словах з першою іменниковою, займенниковою чи дієслівною частинами: криголам, самохідний, мечоносець, дозомір, лісовоз, вертоліт (але очевидно, очевидячки, овочесховище).

Якщо першою частиною слова є іменник, основа якого закінчується на м'який приголосний, то після літери на позначення його пишеться є: землезнавство, серцебиття, місяцехід (але конов'язь, коногон, костоправ, костогриз).

Примітка. У словах на зразок вищезгаданий, нижчезазначений перша частина — вищий ступінь прислівника, тому є не виконує сполучної функції.

Якщо першою частиною складного слова є іменник, основа якого закінчується на подвоєний м'який приголосний або й, сполучною літерою виступає є; життєдайність, змієподібний, боєприпаси.

Складні слова пишуться або разом, або через дефіс.

Разом пишуться:

1. Усі складноскорочені слова і похідні від них: пішохід, пішохідний, автопортрет, автобіографія, автобіографічний, Костопіль, костопільський, заввідділу, універмаг, універсам.

2. Складні слова, першою частиною яких є кількісний числівник: дев'ятиповерховий, дев'ятипроцентний, чотирикутник, семикілометровий.

Через дефіс пишуться:

1. Повторення одного й того самого слова для підсилення його основного значення: бігав-бігав, читав-читав (інтенсивність дії); високий-високий, чистий-чистий, маленький-маленький, далеко-далеко, низько-низько (велика міра ознаки). Ці сполучення треба відрізняти від повторення одного й того самого слова зі значенням багаторазовості дії або множинності. Пор.: Твір писав-писав, але не закінчив (довго писав) і Він сидів і все думав, думав (багато думав).

2. Поєднання синонімів: тишком-нишком, часто-густо; антонімів: більш-менш; слів, що передають одне поняття: хліб-сіль, батько-мати, буркун-зілля, сон-трава; однокореневих слів із різними префіксами і суфіксами: добрий-предобрий, мало-помалу, з давніх-давен.

Примітка. Два однакові іменники або займенники, з яких один має форму називного відмінка, а другий — орудного, пишуться окремо: кінець кінцем, раз за разом, честь честю, чин чином, одним одна; окремо пишуться також словосполучення сама самотою, на віки вічні.

3. Слова, що означають приблизність: день-два, не сьогодні-завтра, рік-два.

4. Буквені скорочення складних слів незалежно від їх написання: с.-г. (сільськогосподарський), с.-д. (соціал-демократ), військ.-мор. (військово-морський). Буквені скорочення, утворені від словосполучень, пишуться окремо: с. г. (від сільське господарство).

Правопис складних іменників

Складні іменники пишуться разом або через дефіс.

Разом пишуться:

1.Складні іменники, утворені поєднанням за допомогою сполучної літери двох або кількох основ, одна з яких дієслівного походження: вертоліт, пароплав, самохідка, соломорізка, землезнавець, картоплесаджалка.

2. Складні іменники, утворені поєднанням прикметникової та іменникової основ за допомогою сполучної літери: високогір'я, плоскогір'я, електрооранка, різнотрав'я, Новосілки, чистопілля, Чорногорія, чорноліс, важкоатлет.

3. Складні іменники, утворені за допомогою сполучної літери від двох іменникових основ: бульбоплід, вантажообіг, верховіття, водовіддача, вуглебетон, залізобетон (але людино-день). Разом пишуться також складні іменники, першою частиною яких є незмінюваний іменник іншомовного походження: філологія, автотранспорт, радіомовлення, гідротурбіна, електротерапія, електромагніт.

4. Складні іменники, утворені поєднанням дієслова 2-ї особи однини наказового способу з іменником: ломикамінь, горицвіт, перекотиполе, Перебийніс, Затуливітер.

5. Складні іменники, утворені поєднанням кількісного числівника з іменником: століття, п'ятитонка, двотомник.

6. Складні іменники з першою частиною пів-, напів-, полу-, спів-: півкнижки, півкілограма, піввідра, піввіку, півбак, пів'яблука, пів'ящика, пів'ями, пів'ягоди, півозера, півокуня, півогірка, піваптеки, півемблеми, півешелону, півімперії, півуказу, півунівермагу, напіванонімний, напівеластичний, напівіграшковий, напівозвучений, напівукопаний, напівпро¬відник, напівфабрикат, полумисок, полукіпок, співпрацівник.

7. Складні іменники, утворені з трьох і більше іменникових основ: автомотоклуб, автомотодром, агрометеостанція, астрофотометрія, гідровелосипед, гідроенергоресурси, гідроаеродром, гіпсошлакобетон, аерофотозйомка, радіофототелеграф.

Через дефіс пишуться:

1. Складні слова, утворені з двох іменникових основ без сполучного звука, зокрема складні іменники з обома відмінюваними частинами і складні іменники з відмінюваною другою частиною.

Іменники з обома відмінюваними частинами означають:

а) близькі за змістом поняття (синоніми): хліб-сіль, мечі-шаблі, сурми-труби, срібло-золото;

б) поняття, протилежні за змістом (антоніми): купівля-продаж, південь-північ;

в) назви професій, спеціальностей, учених звань: інженер-економіст, інженер-технік-технолог, інженер-акустик, інструктор-методист, учитель-словесник, педагог-дослідник, член-кореспондент, пілот-випробувач;

г) фольклорні персонажі: Івасик-Телесик, Лисичка-Сестричка, гуси-лебеді, дівчина-рибчина, дівчина-голубка, козак-сокіл.

Іменники з другою відмінюваною частиною означають:

а) державні посади, військові звання: прем'єр-міністр, генерал-майор;

б) складні одиниці виміру: кіловат-година, кіловат-ампергодина, людино-година, людино-день (але трудодень), лю­дино-зміна, люкс-година, люкс-сеунда, кілограм-молекула, кілограм-маса, кілограм-сила.

2. Іменники з першою частиною віце-, екс-, лейб-, обер-, унтер-, штаб(с)-: віце-президент, віце-консул, віце-адмі­рал, екс-чемпіон, екс-директор, екс-віце-прем'єр, лейб-гвар­дія, лейб-хірург, обер-лейтенант, обер-прокурор, унтер-офіцер, штаб-квартира, штаб-лікар.

3. Іншомовні назви проміжних частин світу: норд-вест, норд-ост.

4. Сполучення, що означають переважно назви рослин: рута-м'ята, сон-трава.

5. Скорочені слова, в яких наводиться початок і кінець: вид-во (видавництво), ф-т (факультет), ф-ка (фабрика).

Примітка. Через дефіс пишуться також прикладки, які виража­ються іменниками: студент-відмінник, звіробій-трава, Дунай-ріка, Сапун-гора, дівчина-киянка, художник-баталіст, стоп-кран, льон-довгунець, жук-короїд, заєць-русак.

Правопис складних прикметників

Складні прикметники пишуться разом і через дефіс.

Разом пишуться:

1. Прикметники, утворені від складних іменників, які пишуться разом: мікрометричний (мікрометр), електрофотографічний (електро-фотографія), електрофізичний (електрофізика), па­ровозний (паровоз), рентгенологічний (рентгенологія), гідро­понний (гідропоніка), теплообмінний (теплообмін).

2. Складні прикметники, утворені від підрядних словосполу­чень — прикметника та іменника: сільськогосподарський (сільське господарство), правофланговий (правий фланг), високоврожайний (висока врожайність), народнопісенний (народна пісня), мовностильовий (мовний стиль), старосло­в'янський (стара слов'янська мова); іменника та дієслова: деревообробний (дерево обробляти), зерноочисний (зерно очищувати), картоплезбиральний (картоплю збирати).

3. Прикметники, в яких першим компонентом є прислівник: висококваліфікований, зовнішньоторговельний, свіжоспечений, свіжопофарбований, швидкоплинний, швидкостиглий (а також слова з префіксом напів-: напівсвітлий, напівзруйнований, напіврідкий).

Примітка. Прислівники, утворені від відносних прикметників, як правило, зберігають на собі логічний наголос і з наступним при­кметником пишуться окремо: суспільно корисний, суспільно необхід­ний, діаметрально протилежний, вічно юний, щиро вдячний, при­ємно вражений.

Через дефіс пишуться:

1. Складні прикметники, утворені від складних іменників, що пишуться через дефіс: соціал-демократичний (соціал-де­мократ), віце-президентський (віце-президент), дизель-моторний (дизель-мотор).

1. Складні прикметники, утворені з двох чи більше прикмет­никових основ, що виражають рівноправні поняття: навчаль­но-виробничий, народно-визвольний, фізико-технічний, фінансово-економічний, військово-морський, плоско-опуклий.

Примітка. Складні прикметники військовозобов'язаний, військо­вополонений пишуться разом.

3. Складні прикметники, утворені з двох чи більше основ, які означають якість з додатковим відтінком, відтінки кольорів або поєднання кількох кольорів в одному предметі: гірко-соло­ний, кисло-солодкий, блакитно-синій, молочно-голубий, кри­ваво-червоний, червоно-зелено-синій, але жовтогарячий (окремий колір).

Примітка. Про написання складних прислівників, службових слів, вигуків див. у правописі відповідних частин мови.

Правопис абревіатур

1. Ініціальні абревіатури завжди пишуться разом без кра­пок після літер і вимовляються скорочено: СП (спільне підприєм­ство), НАН (Національна академія наук), ТСН (Телевізійна служба новин).

2. Ініціальні абревіатури, які позначають загальні назви, читаються за складами (а не за назвами літер) і відмінюються, зазвичай пишуться малими літерами: загс — загсу, дот — доту.

3. Великими літерами ініціальні абревіатури пишуться:

а) якщо абревіатура є скороченням власної назви: ВР (Верховна Рада); СУМ (Словник української мови); РУС (Русско- украинский словарь);

б) якщо абревіатура, яка позначає загальну назву, читається за назвами літер: ПТУ (петеу);

в) якщо абревіатура, яка позначає загальну назву, читається як одне слово, але не відмінюється: ГЕС (гідроелектростанція).

4. В ініціальних абревіатурах, які вживаються на позначення марок машин і механізмів, цифри, що стоять перед абревіатурою, пишуться разом (ЗРК), а якщо після неї — приєдну­ються дефісом (ТАЗ-69, ААЗ-695).

Примітка. Відмінкові закінчення абревіатур пишуться малими літерами: ЗІЛ — ЗІЛа (про автомашину), ЗІЛу (про завод); ЖЕК — ЖЕКу.

5. Скорочення змішаної форми (сполучення ініціальної абревіатури з усіченою частиною слова) пишеться разом тоді, коли при читанні воно вимовляється скорочено. Усічена форма пишеться з малої літери, якщо вона так само пишеться у повній формі, і з великої, якщо у повній формі пишеться з великої літери: Дніпрогес.

Практичні завдання

Завдання 1. Поясніть правопис складних слів.

Радіозв'язок, однойменний, сталевар, рудокоп, синьоокий, задньоязиковий, західноєвропейський, далекосхідний, життє­ствердний, мовознавство, психологія, двадцятилітній, Новгород, землетрус, військовозобов'язаний, машиноремонтний, житлобуд, турбобудування, сталеплавильний, пів-України, піввідра, пів­острів, піваркуша, півтретьої, напівфабрикат, полумисок, напівсолоний, генерал-полковник, українсько-російський, народно-демо­кратичний, навчально-виховний, національно-визвольний, нафто­переробний, звукорозрізнювальний, шибайголова, пройдисвіт, звуковимірювальний, давньоруський, смислорозрізнювальне (зна­чення), прем'єр-міністр, екс-тренер, з діда-прадіда, тихий-тихесенький, слюсар-новатор, ріка Дніпро, Дніпро-ріка, шарико- і роликопідшипники, хлібобулочний, хлібокомбінат, Красностав, Мелітополь, Нововолинськ, Новоград-Волинський, П'ятидні, Триліси, Паридуби, Пологі-Чобітки, Залісся Перше, Корсунь-Шевченківський.

Завдання 2. Запишіть слова за правилами правопису; поясніть їх написання.

Авто/транспорт, радіо/локатор, інженер/електрик, сільсько/господарський, складно/скорочені, складно/підрядне, псевдо/науковий, псевдо/(Г, г)отика, віце/адмірал, місто/герой, ясно/зелений, (І, і)індо (К, к)итай, квітка/лілія, ромен/зілля, жовто/гарячий, машино/ремонтний, південно/слов'янський, давньо/руський, дев'яти/процентний, контрольно/вимірювальний, Івано (Ф, ф)ранківськ, історико/філософський, пів/коло, вічно/зелений, пів/вагона, півтора/ метровий, військово/технічний, жук/носоріг, альфа/промені, лісо/степ, темно/шкірий, темно/синій, зовнішньо /політичний, східно/сибірський,

Завдання 3. Перекладіть слова українською мовою, поясніть правопис. Звірте переклад за тритомним «Русско-украинским словарем».

Многоводный, многогранный, многолетний, многомиллионный, многолюдье, многоликий, многоязычный, многостаночница, многотомный; первоклассник, первоисточник, первооткрыватель, первопричина, первобытно-общинный, первоэлемент, перворазрядник, первоначальность; пятиборье, пятиглавый, пятикопеечный, пятидневка, пятибалльный, пятиминутный; радиоинформация, радиометрический, радиопеленгование, радио-направление, радиосвязь, радиоприемник, радиоприбор; самоделка, самозабвение, самозащита, самолюбивый, самомнение, самообразование, самоуглубленность, самопожертвование, самоощущение, самосозерцание.

Завдання 4. Прочитайте абревіатури; обґрунтуйте їх написання.

ВР (Верховна Рада), ООН (Організація Об'єднаних Націй), ГЕС (гідро-електростанція), ЖЕК (житлово-експлуатаційна контора), загс (запис актів громадянського стану), АПН (Академія педагогічних наук), облвно (обласний відділ народної освіти), АЕС (атомна електростанція).

Домашнє завдання (виконати у зошиті)

Завдання 1. Від поданих словосполучень утворіть, де можливо, складні слова; перевірте правопис за «Орфографічним словником»; поясніть написання.

Висока кваліфікація, добувати сіль, подібний до м'яча, культура і побут, історія та етнографія, північний схід, обернена пропорція, рожевий і золотий, Біла Церква, двадцять чотири поверхи, чітко виражений, суспільно корисний, ломити камінь, скло і бетон.

Завдання 2. Перепишіть приклади, розкриваючи дужки. Перевірте правопис за «Орфографічним словником». Поставте наголос; обґрунтуйте написання.

(Взаємно) ізольований, однозначний, паралельний, перпендикулярний;

(високо) калорійний, піднятий, поважний, поставлений, оплачуваний;

(глибоко) водний, вкопаний;

(далеко) глядний, видний, розташований;

(мало) істотний, відомий, досліджений, відшліфований;

(науково) дослідний, фантастичний, достовірний, пояснений;

(суспільно) економічний, корисний, трудовий, небезпечний, необхідний;

(соціально) свідомий, небезпечний, побутовий;

(прямо) рослий, протилежний, душний;

(швидко) плинний, діючий;

(ясно) блакитний, лиций, вельможний.

Завдання 3. Запишіть слова, поясніть правопис частин пів-, напів-, полу- з іменниками.

Пів/аркуша, пів/години, пів/дюжини, пів/карбованця, пів/коло, пів/місяця, пів/яблука, пів/юрти, пів/Києва, пів/огірка, напів/автомат, пів/ящика, напів/провідник, напів/сон, полу/мисок, полу/кіпок, пів/класу, пів/Кавказу, напів/фабрикат, пів/острів, пів/Одеси, пів/день.

Питання для самоконтролю:

1. Які слова називаються складними?

2. Як з'єднуються частини складних слів?

3. За яких умов складні слова пишуться разом і через дефіс?

Література:

1. Юшук І.П. Українська мова. Практикум з правопису української мови. – К.: Освіта, 2007.

2.Заболотний О.В.,Заболотний В.В. Українська мова: Підручник для 10 класу. Рівень стандарту. – К: «Генеза», 2010.

3. Заболотний О.В.,Заболотний В.В. Українська мова: Підручник для 11 класу. Рівень стандарту. – К: «Генеза», 2012.

4. Плющ М.Я. Українська мова: Підручник для 10 класу. – К: Освіта, 2010.

5. Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова. Модульний курс: Навчальний посібник. – К:Вища школа, 2007.

6. Козачук Г.О. Українська мова.Практикум: Навчальний посібник – 2-ге вид., перероблене і доповн. – К: Вища шк.., - 2008.

Тема 3. Словники як відображення історії і культури українського народу. Загальні відомості про словники. Основні типи словників, особливості їх побудови. Енциклопедичні, лінгвістичні словники. Відмінність словникових статей у різних словниках. Сучасні словники української мови. Українські електронні словники.

Мета: ознайомлення з історією розвитку української лексикографії; удосконалення навичок роботи зі словником; усвідомлення важливості словників в історії та культурі; формування вміння виконувати дослідницьку роботу на основі різних типів словників; вироблення потреби звертатися до довідкової літератури, виховання пошани до народних звичаїв та традицій, уваги до слова.

Питання, що виносяться на самостійне вивчення:

1. Призначення словників.

2. Види словників.

3. Електронні словники.

Теоретичний матеріал

У мовознавстві існує спеціальний розділ, що займається теорією і практикою укладання словників, - лексикографія (від грец. lexis - слово і grafo - пишу).

Словник - лексикографічний продукт, який містить впорядкований перелік мовних одиниць (слів, словосполучень тощо) з короткими їх характеристиками або характеристиками позначених ними понять, або з перекладом на іншу мову.

Словники є одним із засобів нагромадження результатів пізнавальної діяльності людства, показником культури народу. Словники - скарбниця народу, у них зберігаються знання і досвід багатьох поколінь. Праця над укладанням словників вимагає глибоких знань і великих зусиль. Про це образно сказав український просвітитель початку XVI ст. Феофан Прокопович: "Якщо кого-небудь очікує вирок судді, то не слід тримати його на каторзі, доводити до знемоги його руки добуванням руди, хай він укладає словники. Ця праця містить у собі всі види покарань".

Словники виконують інформативну та нормативну функції: вони універсальні інформаційні джерела для розуміння того чи іншого явища та найпевніша консультація щодо мовних норм.

Далекими попередниками словників вважають так звані глоси, тобто пояснення значення окремих слів без відриву від тексту, на полях і в текстах давніх рукописних книг. Традицію пояснювати незрозумілі і малозрозумілі слова за допомогою глос давньоруські книжники успадкували від візантійських та старослов'янських.

Бувають діалектні словники, етимологічні словники, зворотні словники, історичні словники (різновид тлумачного словника), ономастичний словник, орфоепічний словник, орфографічний словник, перекладний словник, словник антонімів, словник епітетів, словник іншомовних слів, словник мови письменника, словник омонімів, словник паронімів, словник синонімів, словник скорочень, словник сполучуваності, словник топонімів, словотвірний словник, термінологічний словник, тлумачний словник.

Окремими різновидами перелічених вище словників є: політичні словники, словники соціологічних і політологічних термінів, словник античної міфології, кінословники, сленгові словники, словники наголосів, словники церковно-обрядової термінології, фінансові словники, словники імен, словники фразеологізмів і інші.

Перекладний і водночас тлумачний українсько-російський словник, у якому реєстрові слова та ілюстрації подано українською мовою, а значення слова - російською. Налічує близько 68000 слів. Це вершинна праця відомого письменника, вченого, публіциста, громадського діяча Бориса Грінченка. Найбільша подія в українській лексикографії кінця XIX - початку XX ст. Матеріали до словника тривалий час збирали відомі українські науковці, письменники, культурні діячі, але систематизував їх, відредагував та доповнив власноручно зібраним матеріалом Б. Грінченко, вклавши у це титанічні зусилля ("Більше працював, ніж жив", - так висловився про нього письменник М. Чернявський). Цей словник для української науки і культури має таке саме значення, як словник В. Даля для російської, словник Лінде для польської, словник Гебауера для чеської. Він став словником української живої мови і досі не втратив свого значення як цінний документ з історії та діалектології української мови.

Усі словники залежно від змісту матеріалу і способу його опрацювання поділяють на енциклопедичні і лінгвістичні. Суттєва відмінність між ними саме в характері матеріалу, який описують у словниковій статті: об'єктом опису в енциклопедичному словнику є поняття, у лінгвістичному - слово.

Енциклопедичні словники в концентрованому вигляді описують предмети, явища, події з найрізноманітніших галузей (економічної, історичної, фізичної, біологічної, хімічної та ін.), розповідають про видатних діячів історії, науки, культури, а отже, пояснюють і загальні, і власні назви, окрім цього, для повноти опису подають схеми, таблиці, карти, діаграми, малюнки, репродукції, фото тощо.

Слово енциклопедія (з грец. - коло загальноосвітніх знань) первинно означало сім вільних мистецтв: граматику, риторику, логіку, геометрію, арифметику, музику та астрономію. Праці енциклопедичного характеру створювали ще до нашої ери у Давній Греції і Давньому Римі, Китаї, а також у країнах арабської писемності.

Першою українською енциклопедією стала "Українська Загальна Енциклопедія" у трьох томах, видана у 1930-1935 роках у Львові за редакцією Івана Раковського. Вона мала підзаголовок - "Книга знання». У 1930-х роках в УРСР планувалося видання 20-томної енциклопедії, але через репресії проти української культури і її діячів цього не відбулося. Наступні науково вагомі українські енциклопедичні праці з'являються за межами України. Завдяки об'єднанню найкращих наукових сил української діаспори підготовлено і здійснено видання 10-томної "Енциклопедії українознавства" (1952-1985) за редакцією професора Володимира Кубійовича. У наш час її перевидано у Львові (1993-2000). У далекій Аргентині протягом 1957-1967 років була створена і видана так звана Українська Мала Енциклопедія. Восьмитомну працю підготував один автор - професор Євген Онацький. Ці енциклопедії стали значним інформаційним явищем, адже поширювали у світі правдиві знання про Україну.

Енциклопедичні словники за характером матеріалу поділяють на загальні та спеціальні (або галузеві, тематичні).

До сьогочасних загальних енциклопедичних словників належать:

• Українська Радянська Енциклопедія: У 12т.-2-гевид.-К, 1977-1984.

• Український Радянський Енциклопедичний Словник: У 3 т. - К, 1986-1987.

• УСЕ Універсальний словник-енциклопедія / Гол. ред. чл.-кор. НАНУ М. Попович. -К., 1999.

Спеціальні енциклопедичні словники подають системні знання з окремих галузевих ділянок. Галузеві словники становлять найвагомішу частину термінологічної лексикографії і охоплюють найрізноманітніші напрямки суспільної діяльності, науки й техніки: предметний покажчик охоплює до 400 рубрик.

Це, для прикладу, такі словники:

• Енциклопедія історії України: У4т.~К, 1969-1972.

• Шевченківський словник: У 2 т. -K.t 1983-1985.

• Українська географічна енциклопедія: УЗ т. - А"., 1989-1997.

• Мала енциклопедія етнодержавознавства/HAH України. Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького; Редкол.: Ю.І. Римаренко (відп. ред.) таін.-К., 1996 .

• Соціологія: короткий енциклопедичний словник/ Уклад.: В.І. Воло-вич та ін. - К, 1998.

• Юридична енциклопедія: У 6 т. /За заг. ред. Ю.С. Шемчушенка . -К, 1998-2004.

• Українська мова: Енциклопедія / Редкол.: В.М.Русанівський, О.О.Тараненко, М.П. Зяблюкта ін. -К., 2000.

• ЧервякП.І. Медична енциклопедія. -К., 2001.

• Філософський енциклопедичний словник. -К, 2001.

• Геодезичний енциклопедичний словник / За ред. В. Літинського. -Львів, 2001.

• Енциклопедія сучасної України / Кер. наук.-ред. М.Г. Желєзняк. - К, 2001. - Т.1; К, 2004. - Т.2, Т.З.

• Політологічний енциклопедичний словник. - 2-ге вид. -К., 2004.

Найбільш ґрунтовно опрацьовано спеціальну лексику економіки й менеджменту (73 словники), медицини (57), юриспруденції (30). Вона широко відображена в перекладних, тлумачних, тлумачно-перекладних словниках.

Високий рівень репрезентативності притаманний словникам з таких галузей, як хімія (21), інформатика, комп’ютерна техніка (27), ділове спілкування (17), програмування, математика (13), екологія (11), техніка (12), будівництво (12), біологія (8), сільське господарство (9), політологія (9), педагогіка (8), мовознавство (7), військова справа (6), електроніка (6), авіація, ракетно-космічна техніка (6).

Якщо енциклопедичні словники дають всебічні знання про світ, то лінгвістичні заглиблюють у слово. Саме до роботи з ними закликав Максим Рильський:

Не бійтесь заглядати у словник:

Це пишний яр, а не сумне провалля;

Збирайте, як розумний садівник,

Достиглий овоч у Грінченка й Даля.

Мета опису в лінгвістичному словнику - надати відомості не про саме значення предмета, явища, а про лінгвістичну одиницю (про її значення, сполучуваність, відмінювання і т. д.).

Поки що не вироблено однозначного критерію розподілу лінгвістичних словників. Їх класифікують за способом подання матеріалу, за спрямованістю та призначенням. Словники можуть бути одно-, дво- і багатомовними. Однак, яким би не був поділ, для всіх лінгвістичних словників характерні такі ознаки, як:

1) заголовне слово;

2) реєстр;

3) словникова стаття;

4) тлумачення, дефініція і т. ін.;

5) системність подання матеріалу.

У лінгвістичних словниках слово характеризують з найрізноманітніших боків. Тому їх поділяють на тлумачні, перекладні, історичні, орфографічні, орфоепічні, словники наголосів, іншомовних слів, термінологічні, синонімічні, фразеологічні, діалектні, етимологічні, словники омонімів, антонімів, паронімів, частотні, інверсійні, словники мови письменників, ономастичні та ін.

Тлумачні словники пояснюють, розкривають значення слова та його відтінки, вказують на граматичні й стилістичні властивості, подають типові словосполучення і фразеологічні звороти з цим словом.

Словник української мови в 11 томах (К., 1970-1980. - Т. 1-11) - найбільший тлумачний словник в українській лексикографії. Він містить близько 135 тисяч слів. Створив його колектив науковців Інституту мовознавства ім. О. Потебні Академії наук України на основі матеріалу з літературних, фольклорно-етнографічних та інших джерел у широких хронологічних рамках - з кінця XVIII і до кінця XX століття. Словник подає загальновживану лексику і фразеологію не тільки активного, а й пасивного фонду (діалектизми, архаїзми, розмовну лексику та ін.). Уживання слів і фразеологізмів проілюстровано цитатами з творів художньої літератури, преси, наукових видань. Словник має тлумачно-нормативний характер. Науковці висловлюють думку про те, що цей словник, безперечно, є досягненням лексикографії радянського періоду, проте сьогодні не цілком відповідає потребам часу.

Новий тлумачний словник української мови у 4 томах (Уклад.: В. Яременко, О. Сліпушко; наук. ред. Л. Андрієвський. - К., 1998) містить 42 тисячі слів, які відібрано із Словника української мови в 11-ти томах. Усунуто ідеологічно маркований ілюстративний матеріал, у деяких словникових статтях розширено синонімічний ряд, хоча дефініції залишено ті ж, що й в одинадцятитомнику.

Великий тлумачний словник сучасної української мови (голов. ред. В.Т. Бусел. - К.; Ірпінь, 2001) містить 170 тисяч слів та словосполучень. У словник додано лексеми, що не були включені до одинадцятитомного словника, а також нові слова, які з'явилися в українській літературній мові в останнє десятиліття.

Словники іншомовних слів є різновидом тлумачних, у них пояснюється значення слів, запозичених з інших мов. У словникових статтях вказується, з якої мови прийшло слово, який мало вигляд у ній. Якщо значень декілька, наведено усі.

Приклади словників іншомовних слів:

• Словник іншомовних слів /Заред. О.С. Мельничука. -К., 1974.

• Сліпушко О. М. Тлумачний словник чужомовних слів в українській мові /Наук. ред. Л.1. Андрієвський. - К., 1992.

• Сучасний словник-мінімум іншомовних слів. -К., 1999.

• Словник іншомовних слів/Уклад.: СММорозов, Л.М. Шкарапута. -К, 2000.

• Словник іншомовних слів / Уклад.: Л.О. Пустовіт, О.І. Скопенко, Г.М. Сюта'Г.В. Цимбалюк. -К, 2000.

Термінологічні словники містять терміни певної галузі науки, техніки, мистецтва. Вони бувають загальними та вузькоспеціальними, крім того, можуть бути тлумачними і перекладними (або водночас і перекладними, і тлумачними), напр.:

• Рогачова Г.П Російсько-український словник економічних термінів. -К, 1992.

• Російсько-український загальнотехнічний словник: Близько 113000 слів/Уклад.: Л.І. Мацько, І.Г. Трегуб, В.Ф. Христенок, 1.В. Христенок. -К, 1994.

• Російсько-український словник наукової термінології. Суспільні науки /Й.Ф. Андерш, С.А. Воробйова, MB. Кравченко та ін. - К, 1994.

• Російсько-український словник наукової термінології. Біологія. Хімія. Медицина /СЛ. Вассер, І.О. Дудка, В.І. Єрмоленко та ін. - К, 1996.

• Боярова Л. Т, Корж О.П. Російсько-український словник сучасних банківських, фінансово-кредитних та комерційних термінів. -X, 1997.

• Новий російсько-український словник-довідник юридичної, банківської, фінансової, бухгалтерської та економічної сфери: Близько 85 тис. слів/Уклад.: С.Я.Єрмоленко та ін. -К, 1998.

• Російсько-український словник наукової термінології. Математи-ка.Фізика. Техніка. Науки про Землю та Космос / В.В. Гейченко, В.М. Завірюхіна, 0.0. Зеленюк та ін. -К, 1998.

• Новий російсько-український словник-довідник: Близько 100 тис. слів / Уклад.: С.Я.Єрмоленко та ін. 2-ге вид., допоен, і випр. -К., 1999.

• Українсько-англійський словник бізнесових термінів / Уклад.: П. Дарлін, М. Кларк. Перекл. М. Комолова-Романець за участю П. Войт-ковськоїта К. Микоти. - Чернівці, 1992.

• Кілієвич О., П'ятницький В., Андрощук В. Англо-українсько-росій-ський словник економічних термінів: Мікроекономіка: Понад 2 тисячі термінів. -К., 1995.

• Короткий словник з економіки та менеджменту: Українсько-ро-сійсько-англійсько-німецький / Уклад. 0.1. Лесюк. -К, 1996.

Орфоепічні словники є довідниками з правильної літературної вимови і нормативного наголосу. У словниках цього типу слова або їх частини, вимова яких не збігається з написанням, подаються в транскрипції.

Приклади орфоепічних словників:

• Українська літературна вимова та наголос: словник-довідник / За ред М.А. Жовтобрюха. -К., 1973.

• Орфоепічний словник / Уклад. М.1. Погрібний. -К., 1984.

• Орфоепічний словник української мови: В 2 т. / Уклад.: М.М. Пещак та ін. - ТІ. - К, 2001.

Акцентологічні словники - це словники, у яких подано нормативне наголошування слів.

Найновіші словники наголосів такі:

• Головащук СІ. Складні випадки наголошення: Словник-довідник. - К, 1995.

• Головащук СІ. Словник наголосів української мови. -К, 2003.

Перекладні словники бувають двомовні і багатомовні. Це один із найрозвиненіших напрямів словникарства. Російсько-українські словники, що з'являлися протягом 50-80-х років (6-томний, 3-томний, однотомні), були тенденційними, не відображали багатства питомої української лексики. Для поліпшення культури ділового мовлення можуть стати корисними такі перекладні словники:

• Російсько-український і українсько-російський словник: Відмінна лексика І Уклад.: Л.І. Мацько, ОМ. Сидоренко, С.В. Шевчук.-К, ¡995.

• Російсько-український словник-довідник "Порадник ділової людини "І Уклад.: ОМ. Коренга та ін. - К., 1995.

• Новий російсько-український словник-довідник / Уклад.: СЯ. Єр-моленко, В.1. Єрмоленко, К.В. Денець, Л.О. Пустовіт. -К, 1996.

• Російсько-український словник: Сфера ділового спілкування / Уклад.: ВМ. Брицин, О.О. Тараненко. -К., 1996.

• Перхач В., Кінаш Б. Російсько-український науково-технічний словник.-Львів, 1997.

• Караванський С. Російсько-український словник складної лексики. -Я, 1998.

• Українсько-російський словник/Уклад.:Г.П. їжакевич та ін. -К, 1999.

• Українсько-російський словник: Близько 40 тис. слів. -К, 2000.

• Непийвода Н. Практичний російсько-український словник-довідник. Найуживаніші слова і вислови. -К., 2000.

• Зубков М.Г. Сучасний російсько-український, українсько-російський словник. -X., 2004.

Сьогодні в Україні є багато перекладних словників з різних мов світу: англійської, французької, німецької, болгарської, польської, чеської, іспанської, італійської, турецької, китайської та ін. Деякі з них мають тематичний характер, особливо часто стосуються власне ділової сфери, напр.:

• Гаврилишин Я., Каркоць О. Словник ділових термінів: Англо-укра-їнський і українсько-англійський. -К., 1993.

• Даниленко Л.І. Чесько-український словник: Сучасна ділова мова. -К, 2000.

Словники скорочень подають складноскорочені слова та абревіатури, розшифровують їх, вказують на граматичні ознаки роду та числа, подають відмінкові закінчення при змінних формах.

Приклад такого словника:

• Словник скорочень в українській мові / За ред. Л. С. Паламарчука. -К, 1988.

Активна поява великої кількості нових абревіатур, їх поширеність у пресі ускладнювала сприйняття тексту, правильне розуміння. Тому з'явився ще один словник, у якому вміщено найновіші абревіатури та скорочення і їх розшифрування:

• Зінкевич-Томанек Б., Григор 'єв О., Прихода Я. Короткий практичний словник абревіатур та скорочень української мови. - Краків, 1997.

Етимологічний словник подає інформацію про походження слова, його первісне значення, найдавнішу форму, зазначає, чи слово споконвіку належало мові-основі, чи воно запозичене, яким шляхом відбувалося запозичення, містить наукові припущення щодо того, як слово утворилося і яка ознака покладена в основу назви (Етимологічний словник української мови: У 7 т. - Т.1.-К., 1982; Т.2. -К, 1985; Т.З.- К., 1989; Т. 4.-К., 2003).

Історичний словник - це один із різновидів тлумачного словника, в якому подають слова певної історичної епохи, зафіксовані в тогочасних писемних пам'ятках, з'ясовують їх значення, наводять ілюстрації, напр.:

• Словник староукраїнської мови XIV-XV ст.: У 2 т. / Ред. кол.: Л.Л. Гумецька (гол .), та ін.-К, 1977-1978.

• Словник української мови XVI - першої половини XVII ст.: У 28 вип. / HAH України, Ін-т українознавства ім. І. Крипякевича; Ред-кол.; Д. Гринчишин (від. ред.), У. Єдлінська, Я. Закревська, Р. Керста та ін. -Bun. 1-1L -Львів, 1994-2004.

Діалектні словники з'ясовують значення та особливості вимови і вживання слів певного діалекту чи групи діалектів.

Приклади таких словників:

• Словник полтавських говорів/Уклад. B.C. Ващенко. Вип. 1. -X., 1960.

• Словник поліських говорів / Уклад. П.С. Лисенко. - К., 1974.

• Онишкевич М.Й. Словник бойківських говірок: У 2 ч. - К, 1984.

• Брилинський Д. Словник подільських говірок.-Хмельницький, 1991.

Фразеологічні словники містять фразеологічні одиниці мови, пояснюють їхнє значення, особливості вживання, походження, можливі варіанти у живому мовленні. Фразеологічні словники бувають одномовні тлумачного характеру (тлумачать значення стійкого вислову) і перекладні (подають фразеологічні одиниці певної мови і фраземи-відповідники з іншої мови), напр.:

• Олійник І.С., Сидоренко MМ. Українсько-російський і російсько-український фразеологічний словник. -К, 1971.

• Коваль А.П., Коптілов В.В. Крилаті вислови в українській літературній мови - К., 1975.

• Прислів'я та приказки: УЗ т./Упор. М.М. Пазяк.-К, 1989-1991.

• Фразеологічний словник української мови: У 2 т. / Уклад.: В. Біло-ноженко та ін. - К., 1998.

• Фразеологія перекладів М. Лукаша: Словник-довідник / Упор.: О. Скопенко, Т. Цимбалюк. -К.,2000.

• Вирган 1.О., Пилинська М.М. Російсько-український словник сталих виразів. -X, 2000.

• Головащук СІ. Російсько-український словник сталих словосполучень. –K, 2001.

Ономастичні словники є цікавим джерелом інформації про власні імена і прізвища, назви населених пунктів, гір, річок, озер тощо. Іноді вони мають науково-популярний характер, напр.:

• Редько Ю.К. Довідник українських прізвищ. -К, 1968.

• Скрипник Л.Г., Дзятківська Н.П. Власні імена людей: Словник-довідник. - 2-ге вид., випр. і допоен. - К., 1996.

• Янко М.Т. Топонімічний словник-довідник Української PCP: У 3 m. -К, 1973.

• Горпинич В.О. Словник географічних назв України (топоніми та відтопонімні прикметники). -К, 2001.

• Коваль А.П. Знайомі незнайомці. Походження назв поселень України.-К, 2001.

Словники синонімів охоплюють групи слів, об'єднаних спільним значенням:

• Деркач П.М. Короткий словник синонімів української мови. -Львів, 1993.

• Караванський С Практичний словник синонімів української мови. -К, 1993.

• Словник синонімів української мови: У 2 т. /A.A. Бурячок, Г.М. Гна-тюк, СІ. Головащук. - К., 1999-2000.

Словники омонімів реєструють і пояснюють значення слів, однакових за звучанням, але різних за значенням:

• Демська О.М., Кульчицький 1.М. Словник омонімів української мови. -Львів, 1996.

• Кочерган М. Словник російсько-українських міжмовних омонімів ("фальшиві друзі перекладача "). - К., 1997.

• Словник антонімів подає групи слів, що мають протилежне значення:

• ПолюгаЛ.М. Словник антонімів. -2-ге вид., допоен, і випр.-К., 1999.

Словник паронімів розкриває значення слів, близьких за звучанням, але різних за значенням:

• Гринчишин Д.Г., Сербенська О.А. Словник паронімів української мови.-К, 1986.

Словники мови письменників містять слова і звороти, які використав той чи інший письменник у своїй творчій спадщині. Це словник тлумачного типу, бо в ньому розкрито всі значення слів, з якими вони функціонують у мові письменника. Також подано частоту використання словоформ і типові ілюстрації з творів:

• Словник мови Шевченка: У 2 т. / За ред. B.C. Ващенка. -К" 1964.

• Словник мови творів Квітки-Основ япенка: УЗт. -К.,1978-1979.

Морфемні та словотвірні словники також мають свої особливості. Морфемний словник подає структуру слова, словотвірні - словотвірні гнізда і словотвірні ряди. Прикладами таких словників можуть бути:

• Яценко І.Т. Морфемний аналіз: Словник-довідник: У 2 т. / Заред. Н.Ф. Клименко. - Т.1-2. -К., 1980-1981.

• Полюга Л.М. Морфемний словник української мови. -К., 1983.

• Сікорська 3. С. Українсько-російський словотворчий словник. -К, 1985.

Частотні словники засвідчують частоту вживання слів у певний час. Існує понад 600 опублікованих і комп'ютерних (на дискетах) частотних словників для 40 мов світу. В українській лексикографії відомий Частотний словник сучасної української художньої прози: У 2 т./ Гол. ред. B.C. Перебийніс. -К., 1981.

Інверсійний словник - це словник, в якому слова розташовані за алфавітом кінця слова. Він є корисним для вивчення словотвору і фонетики:

• Інверсійний словник української мови/За ред. СП. Бевзенка. -К, 1989.

Словники-довідники з культури мови допомагають закріпити лексичні, морфологічні та інші норми української літературної мови, адже подають проблемні випадки слововживання. Деякі з них мають форму посібника, оскільки вміщують широкі коментарі, наукові і науково-популярні статті, напр.:

• Чак €.Д. Складні випадки вживання слів. - 2-ге вид. - К, 1984. Лнтоненко- Давидович Б. Як ми говоримо. - К, 1991. Культура української мови: Довідник / За ред. В.М. Русаніеського. -К, 1990.

• Словник-довідник труднощів української мови / За ред. СЯ. Срмо-ленко. -К, 1992.

• Антисуржик: Вчимося ввічливо поводитись і правильно говорити: Посібник / За заг. ред. О. Сербенської. - Львів, 1994.

• Головащук СІ. Українське літературне слововживання: Словник-довідник. - К., 1995.

• ГринчишинД., Капелюшний А., Сербенська О., ТерлакЗ. Словник-довідник з культури української мови. -Львів, 1996.

• Лесюк М. Словник русизмів у сучасній українській мові (неунормована лексика). - Івано-Франківськ, 1993.

• Сербенська О., Білоус М. Екологія українського слова: Практичний словничок-довідник. - Львів, 2003.

Звичайно, зазначені словники не вичерпують усього багатства української лексикографії, а є лише основними сучасними зразками опрацювання слова. «Щодо повноти словників, - говорив М. Рильський, - то слід зазначити, що повний словник будь-якої мови - це ідеал, до якого можна лише прагнути і якого ніколи не можна досягти, бо кожен день і кожна година приносять людям нові поняття і нові для тих понять слова».

Від інших книг словник відрізняється і специфічною будовою. Тому знайомство зі словником треба починати з передмови. Там можна знайти опис будови словника, методику користування словником, зразки словникових статей, список скорочень та джерел, алфавіт. Основний зміст словника складають статті, розміщені за алфавітом першої літери і всіх наступних.

Словникова стаття – основна структурна одиниця словника; текст, що роз'ясняє заголовну одиницю в словнику й характерні їй основні риси. Структура словникової статті визначається завданнями словника. Але словникова стаття будь-якого словника починається із заголовного слова [по-іншому: заголовне слово, лема, чорне слово (від напівжирного шрифту, яким

звичайно виділене заголовне слово)]. Сукупність заголовних статей утворюють словник, чи ліву частину словника.

Словникова стаття у різних типах словників має дещо відмінну будову, але спільним у ній є наявність за алфавітом першого (основного) слова, його називають реєстровим. Коли говорять про кількість слів у словнику, то мають на увазі саме реєстрові слова.

Права частина словника – та, у якій розглядається заголовна одиниця.

Права частина тлумачного словника, як правило, включає зони: граматична

характеристика слова, тлумачення, тип значення (пряме, переносне); ілюстрації (цитати, вислови); словотворче гніздо; так звана «заромбова» частина (фразеологізми) і ін. Зони правої частини розробляються для кожного словника. Сукупність усіх словникових статей утворюють корпус словника. Крім корпусу, у будь-якому словнику є передмова, розділ «Як користуватися словником» (який рідко кимось читається); список умовних скорочень і ін.

Зразки словникових статей

Тлумачний словник:

ОСІНЬ, осені, жін. Пора року між літом і зимою, яка характеризуються скороченням дня, поступовим похолоданням, відльотом птахів у вирій, скиданням рослинами листяного покриву і т. ін. Минають дні, минає літо, Настала осінь, шелестить Пожовкле листя (Тарас Шевченко, II, 1963, 336); Всі одразу помітили, що літо вже минуло, що вже настала осінь з нескінченними мряками, розбитими дорогами, холодними вітрами (Олесь Гончар, III, 1959, 132);

// перен. Час наближення старості, згасання почуттів, життя. А тепер, на осені життя, Між погрозних одсвітів багряних.., Уночі до краю, до кінця Зрозумів я, що життя кінчиться (Максим Рильський, І, 1956, 254).(Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 766).

Словник іншомовних слів:

Журі фр. 1. Група експертів-спеціалістів, яка розв'язує питання про розподіл місць і вручення нагород на конкурсах, змаганнях, виставках тощо. 2. В деяких країнах (напр., в Англії, Франції, США) склад присяжних засідателів у суді. Інша назва - жюрі.

У час розвитку інформаційно-комунікаційних технологій все більшою популярністю користуються електронні словники. Що ж означає це поняття? Наприклад, таке загальновідоме джерело інформації як wikipedia, одним з визначень електронних словників приводить, що електронний словник — комп'ютерна база даних, що містить особливим чином закодовані словникові статті, що дають змогу здійснювати швидкий пошук потрібних слів, часто з урахуванням морфологічних форм і з можливістю пошуку словосполучень (прикладів вживання), а також з можливістю зміни напряму перекладу (наприклад, українсько-російський або російсько-український); словник в комп'ютері або іншому електронному пристрої.

Так само дуже цікавим фактом є те, що з причини більш ранньої розробки електронних словників, ніж подібних їм систем машинного перекладу, зараз надано більш широкий вибір електронних словників (від простих dic до, об'єднаних в одній програмній оболонці, кількох спеціалізованих тематичних словників - наприклад lingvo ). Користувач вибирає той чи інший продукт, виходячи з можливостей свого комп’ютера, фінансових можливостей, умов роботи для виконання і показників свого власного розвитку. Користуються ними студенти та учні, домашні і бізнес-користувачі.

Електронні словники поділяються на ті, які виконують тільки одну функцію (наприклад: «тлумачний словник Даля онлайн»), і ті, які в змозі виконувати багато функцій (наприклад: «abby lingvo»).

Окрім того, існують способи швидкого вирішення проблеми неповноти електронних словників:

• залученням більшої кількості співробітників для поповнення словників;

• надання можливості користувачам самим поповнювати і редагувати словники;

• імпорт даних з вже існуючих словників (в тому числі і з відсканованих копій паперових словників, з використанням інструментів розпізнавання) тощо.

Наприклад, online-перекладачі і словники google після невдалого пошуку слова або словосполучення пропонують ввести свій варіант перекладу (тлумачення) і зберегти його. Енциклопедія wikipedia працює за тією ж схемою.

Словники (як паперові, так і електронні) посідають особливо важливе місце у житті сучасної людини. Чим далі рухається людство у різних сферах, тим більше з’являється нових термінів. Для прикладу достатньо тільки згадати такі слова з сучасної галузі Інтернет: "сервер", "трафік", "мова запитів", "хіти", "хости" тощо. Без використання сучасного словника ком'ютерного адміністратора важко з'ясувати, про що йдеться.

Оскільки були згадані електронні можливості словників, які якнайбільше характеризують сучасний прогрес лексикографії, то варто зазначити, що на основі словників-перекладачів існує вже чимало спеціалізованих автоматичних програм для перекладу з однієї мови на іншу. Якщо раніше на переклад однієї сторінки спеціаліст міг затрачати від 5 до 10 хвилин (наприклад, переклад з англійської на українську мову), то комп'ютерна програма робить це за лічені секунди, а людині залишається тільки підкорегувати результат автоматичного перекладача.

Більшість словників (не тільки вузькоспеціалізованих для системних адміністраторів та перекладачів) переведені в електронні форми. Так, можна швидко знайти відомості по конкретному історичному персонажу, переглянути його фотографію чи навіть почути запис його голосу тощо. Мультимедійні словники, які сьогодні все більше і більше оточують сучасну людину економлять час і місце. Сучасний комп'ютер тепер легко може вміщувати у собі не один десяток Бібліотек імені Т.Шевченка, при чому пошук потрібної інформації настільки швидкий, що років 10-20 тому ці темпи видавалися б фантастикою.

Особливо важливе місце посідають словники у тих професіях, де є багато іншомовних запозичень. Для прикладу: медицина, юриспруденція, точні науки. Без знання термінології просто неможливо діяти, розуміти хід бесіди тощо.

Для професій, де слово є основним знаряддям праці (філологія, журналістика, письменницька та літературна діяльність, радіо і телебачення), правильне використовування слів та словосполучень, зворотів є вкрай необхідним завданням, інакше в цих сферах краще не працювати, оскільки представники цих професій є носіями мовної культури.

Словники не тільки дозволяють краще зрозуміти складні терміни та напрямки їх застосування, тлумачать значення слів інших мов, але й дозволяють дотримуватися основних законів логіки, серед яких є закон тотожності. Тобто, знаючи точне визначення того чи іншого поняття (терміну) людина легко може порозумітися з іншою людиною, яка знає значення цього слова. І навпаки, не знаючи визначення конкретного терміну, або розгляд одного і того ж слова з використанням різних значень (різних областей використання) може призвести до непорозумінь, хибності міркування.

Також словники велике значення мають у систематизації та класифікації словесного багатоманіття. Так, в перекладацькій справі одне і те ж слово може перекладатися, в залежності від ситуації, по-різному, або знання слів-синонімів робить переклад більш художнім та цікавим для сприйняття.

Без енциклопедичних словників ми довго б не могли відшукати потрібних відомостей про окремі країни, народи, про природні явища тощо. Так з допомогою енциклопедій, як загальних, так і тематичних, можна під рукою тримати велику кількість зведених відомостей, які потрібні як для загального розвитку, так і для професійної діяльності.

Сучасна людина ніяк не може обійтися без словників. Якщо вона позбавляє себе цього джерела знань, вона одразу ж приречена бути відкинутою на задвірки мовного суржика, професійної некомпетентності, кар'єрного занепаду та деградації.

Практичні завдання

Завдання 1. Прочитайте текст. З'ясуйте, до якого стилю мовлення він належить.

ОБРЯДОВА ЇЖА

Народна обрядова їжа — святкова, ритуальна або церемоніальна — не лише засіб задоволення життєвої потреби людини, а й важлива форма соціального спілкування, традиційна суспільна цінність, що несе на собі символічне навантаження.

У весільній обрядовості хліб, як ми знаємо, був одним з найголовніших атрибутів. Із хлібом ходили старости, хлібом благословляли молодих на подружнє життя, зустрічали й проводжали наречених, ходили до сватів тощо.

Виразною особливістю українського весільного обряду було виготовлення спеціального хліба — короваю. Ареал поширення короваю охоплює майже всю територію України (крім деяких районів Закарпаття та Середньої Наддністрянщини, де функцію короваю виконували весільні калачі). Значення короваю в українському весіллі було настільки великим, що молодий, якому за певних причин (через бідність, сирітство) не випікали короваю, одержував прізвисько «Безкоровайний».

Коровай виготовляли, як правило, у обох молодих і ділили під час дарування. Коровай мав глибокий символічний зміст: єднання молодих у сім'ю, єднання двох родин, продовження роду, плодючість, перехід молодих до вищої соціальної групи тощо. Усе, що стосувалося короваю, набувало й магічного значення. Коровайницями не мали права бути вдовиці або розведені — лише особа щасливої подружньої долі допускалася до діжі. Коровайну діжу й піч величали піснями, водою з-під помитих коровайницею рук умивали всіх присутніх на коровайному обряді, потім урочисто виливали цю воду під плодюче дерево.

Характерним весільним печивом були також шишки, якими обдаровували коровайниць, гостей, весільну челядь, молодь, яку не частували короваєм. У деяких районах роль шишок виконували перепілки, зозульки, гуски, качки. їли й інше печиво — верч на Поліссі, лежень на Правобережжі, дивень на Півдні тощо.

Глибоко символічного змісту набувало у весіллі хлібне зерно, яким «посівали» молодого, випроводжаючи його з батьківського дому до шлюбу й молодих по шлюбі. У деяких районах до жита чи пшениці додавали овес, горіхи, які становлять один ряд у символіці продовження роду (За Л. Артюх).

► Поясніть, яким словником ви скористаєтесь для аналізу виділених слів: за вимовою; за написанням; при поясненні лексичного значення; при визначенні походження; при доборі синонімів; при доборі омонімів до виділених слів.

► Проаналізуйте виділені слова за цими словниками.

Завдання 2. Доберіть з дужок потрібне слово. Свій вибір обґрунтуйте.

1. Марко Вовчок (мала, відіграла, зіграла) велику роль (у процесі становлення, у становленні) реалістичної прози в українській літературі. 2. Суд (оголосив, об'явив) своє рішення. 3. Головною героїнею п'єси (є, являється) Наталка. 4. Наталка з глибокою пошаною (відноситься, ставиться) до своєї матері (З посібника).

Завдання 3. Відредагуйте речення, усунувши недоречності. За потреби скористайтеся словниками.

1. Причиною аварії стала безпечність водія. 2. Чому біжать солдати? (З газети). 3. Дякую, що Ви без коливань погодились на цю зустріч (З усного мовлення). 4. Чим займається доброчинний фонд? — «Інтелект» займається комерційною діяльністю (З посібника). 5. Солдати скаржаться, що їх годують препогано, звертаються до них грубо (3 газети). 6. Максим Тарасович Федорченко є постійним і непримиренним уболівальником за народну справу (3 посібника).

Домашнє завдання (виконати у зошиті)

Завдання 1. Запишіть слова, поставити наголос, потім перевірте правильність вимови за орфоепічним словником.

Помилка, приятель, рукопис, одинадцять, ім’я, предмет, було, новий, олень, верба, подруга, завдання, алфавіт, ненавидіти, тому.

Завдання 2. Випишіть словникові статті з реєстровими словами мавка, Євангеліє, мораль, метод, потяг зі словників різних типів (на вибір). Проаналізуйте зміст і структуру цих статей.

Питання для самоконтролю:

1. Що таке словник?

2. Які є види словників?

3. У чому різниця між енциклопедичним і лінгвістичним словниками?

4. Які особливості побудови словникової статті?

5. Чи є переваги у електронних словників над паперовими?

6. Як словники можуть слугувати росту мовної та загальної культури студента? Чому сучасній людині необхідно користуватися словниками?

Література

1. Єрмоленко С. Я., Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова: короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / За ред. С. Я. Єрмоленко. — К. : Либідь, 2001 - С. 161-166.

2. Мацюк З., Станкевич Н. Українська мова професійного спілкування. – Львів, 2005. – Розділ 1, § 3.

3. Дорошенко С. І., Дудик П. С. Вступ до мовознавства. — К., 1974. — С. 163-175.

4. Головащук С. І. Перекладні словники і принципи їх укладання. – Наук. думка. – К., 1976. – С. 3.

5. Левицький М. Українські електронні словники – це вже реальність // Наше сл. – 2003. - № 13.

6. Рильський М. Т. Ясна зброя. Статті. – К. : Наук. Думка, 1971. – с. 78.

7. Пономарів О. Д Стилістика сучасної української мови. - Тернопіль: Навч. книга-Богдан, 2000.

8. Російсько-український словник-довідник "Порадник ділової людини". -К.: Основи, 1995.

9. Словник-довідник з культури української мови. - Львів: ФЕНІКС, 1996.

10. Український правопис. - К: Наук. думка, 1996.

11. Універсальний довідник-практикум з ділових паперів. - К.: Довіра, 1998.

12. Матеріал із Вікіпедії – вільної енциклопедії, www.uk.wikipedia.org