Міністерство освіти і науки України

Кіровоградський машинобудівний коледж

Кіровоградського національного технічного університету

Циклова комісія мов і літератури

Українська мова Методичне забезпечення самостійної роботи студентів і і іі курсу

Кіровоград

2014 рік

Методичне забезпечення самостійної роботи студентів з дисципліни «Українська мова». Методичний посібник / Укладач: Козинська Н.М., викладач циклової комісії мов і літератури. – Кіровоград, Кіровоградський машинобудівний коледж Кіровоградського національного технічного університету, 2014 р. ­– 84с.

Методичний посібник містить матеріал, спрямований на формування високого рівня мовної компетенції студентів та на підвищення загальнокультурного, інтелектуального та естетичного рівнів розвитку.

Складається з методичних вказівок до опрацювання тем для самостійного вивчення, теоретичного матеріалу, питань для самоконтролю, практичних завдань.

Посібник укладений для допомоги студентам як денної, так і заочної форми навчання.

Для студентів та викладачів, а також для всіх, хто прагне підвищити загальну мовну культуру та культуру мовлення.

Розглянуто і затверджено на засіданні циклової комісії мов і літератури. Протокол № 1 від 11.09.2014 року.

Зміст

Назва теми	Сторінка
Тема 1. Одиниці мови (звуки мовлення, значущі частини слова, слово, словосполучення, речення, ССЦ (текст) та їх стилістичні особливості.	4
Тема 2. Написання складних слів.	11
Тема 3. Словники як відображення історії і культури українського народу. Загальні відомості про словники. Основні типи словників, особливості їх побудови. Енциклопедичні, лінгвістичні словники. Відмінність словникових статей у різних словниках. Сучасні словники української мови. Українські електронні словники.	19
Тема 4. Синонімія дієприкметників: дієприкметникових зворотів і підрядних означальних речень. Синонімія дієприслівників: дієприслівниковий зворот і підрядні речення обставинні.	36
Тема 5. Написання -н- у прикметниках, дієприкметниках, займенниках, прислівниках; -нн- у прикметниках, прислівниках.	46
Тема 6. Стилістичне використання однорідних членів речення, розділові знаки при них.	50
Тема 7. Особливості складнопідрядних речень, їх стилістичне використання.	55
Тема 8. Особливості безсполучникових речень, їх стилістичне використання.	69
Тема 9. Види запису зібраного матеріалу для виступу (докладний запис виступу, його конспект, тези, докладний план і короткий план).	74

Тема 1. Одиниці мови (звуки мовлення, значущі частини слова, слово, словосполучення, речення, ссц (текст) та їх стилістичні особливості.

Мета: повторити та систематизувати знання про одиниці мови, їх функціонування, стилістичні особливості; повторити різні види мовного аналізу; повторити вивчене про систему української мови; розвивати логічне мислення, пам’ять, уміння виділяти головне.

Питання, що виносяться на самостійне вивчення:

1. Структура мови.

2. Основні одиниці мови та їх функції.

3. Стилістичні особливості одиниць мови.

Теоретичний матеріал

Мова — самобутня система звукових знаків, основа духотворчого життя етносу, нації, людства. Виконує важливі комунікативні, пізнавальні, оцінні, естетичні та інші функції, не зводячись до кожної з них зокрема. Мо­ва у процесі мовленнєвого самоздійснення постає у виг­ляді текстів. Мовні одиниці (фонеми, морфеми, лексе­ми, словосполучення, речення та ін.) та відношення між ними витворюють складну органічну структуру мовної системи.

Фонема (звук) — найменша звукова одиниця, здатна розрізняти слова та їх форми, основна одиниця фонетики.

Голосні та приголосні звуки сучасної української літературної мови

В українській мові шість голосних звуків - [а], [о], [у], [е], [и], [і]. Найістотнішою ознакою розрізнення голосних звуків є зміна об'єму й форми ротової порожнини, зумовленої рухами губ і язика. За роботою губ українські голосні поділяються на лабіалізовані, під час вимови яких губи заокруглюються і витягуються вперед ([о], [у]), і нелабіалізовані, що утворюються без активної участі губ ([а], [е], [і], [и]).

Голосні звуки [а], [о], [у] можуть вживатися і після твердих, і після м'яких, [и] - лише після твердих приголосних.

Приголосних звуків в українській мові 32. Вони утворюють пари за дзвінкістю - глухістю і за твердістю - м'якістю.

Дзвінкі: [б], [д], [дж], [г], [ґ], [з], [з'], [ж], [дз], [дз'];

Глухі: [п], [т], [ч], [к], [х], [с], [С], [ш], [ц], [ц'], [ф].

Глухий звук [ф] не має відповідного дзвінкого.

М'які: [д'], [ті, [з'], [сі, [л'], [н'], [ц'], [дз'], [й], [р'].

Тверді: [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н], [ц], [дз], [р], [б], [п], [в], [м], [ф], [г], [ґ], [к], [х], [ж], [дж], [ч], [ш].

М'який звук [й] не має відповідного йому твердого.

Тверді приголосні [б], [п], [м], [в], [ф], [г], [ґ], [к], [х], [ж], [ч], [ш], [дж] не мають відповідних їм м'яких, але перед [і] напівпом'якшена їх вимова є орфоепічною нормою сучасної української літературної мови.

До губних приголосних належать [б], [п], [м], [ф], [в].

Морфема (корінь, суфікс, префікс, закінчення) — це найменша неподільна значуща частина слова, яка виконує словотворчу або словозмінну функцію, одиниця розділу мовознавства, що вивчає будову слова (морфеміки). Морфеми є носіями лексичного або граматичного значення слова. За морфемною будовою слова поділяються на змінні, що складаються з основи і закінчення, і незмінні, які не мають поділу на основу і закінчення. Морфема також може бути частиною внутрішньої системи споріднених слів.

Лексема (слово) — мінімальна структурно-семантична  одиниця мови, що виражає поняття про предмети, процеси, явища дійсності, їхні ознаки чи відношення і служить для побудови висловлювання. Слово становить єдність звучання, морфемної будови і значення. У кожному слові є значення лексичне і граматичне, завдяки чому воно належить до певної частини мови. У слові закріплюються результати пізнавальної діяльності людини. Без слова не можливе не тільки вираження і передача понять і уявлень, а й саме їх формування. Значення кожного слова має узагальнений характер. У слові взаємодіють і переплітаються лексичні, граматичні і фонетичні сторони мови; слово - основна одиниця лексикографії, розділу мовознавства, який вивчає слово як основну одиницю мови, а також слов­никовий склад мови.

Слова, пов'язані змістом і граматично, утворюють: словоформи (біля школи, будемо майструвати, менш зручний).

Словосполучення — це синтаксична одиниця, утворена поєднанням двох і більше повнозначних слів, пов’язаних між собою за змістом і граматично. У словосполученні виділяють головне і залежне слова. Від головного слова до залежного ставиться питання, за допомогою якого встановлюється змістовий зв’язок (боронити (що?) Україну). Граматичний зв’язок здійснюється за допомогою закінчення залежного слова або закінчення і прийменника.

Словосполучення за будовою поділяються на прості і складні. Прості словосполучення, що складаються з одного головного і одного залежного слова, не поширені (сміливий вчинок). У складних словосполученнях головне слово поширене іншим словом (героїчний подвиг народу).

Види словосполучень:

1) вільні — обидва слова у словосполученні виступають різними членами речення (у справжній дружбі (означення і додаток));

2) синтаксично нероздільні — головне і залежне слова виступають одним членом речення (Три учні відстали в поході (три учні — підмет));

3) фразеологічні — словосполучення виражене фразеологізмом і виступає одним членом речення (Я почувався, наче не в своїй тарілці (не в своїй тарілці — обставина)).

Типи зв’язку слів у словосполученні:

1) узгодження — слова в словосполученні узгоджуються в роді, числі й відмінку; головним словом виступає іменник або будь-яка інша частина мови у значенні іменника, а залежними словами можуть бути прикметники, дієприкметники, займенники, числівники (їстівні гриби, зрубане дерево, сьомий день);

2) керування — головне слово (дієслово) вимагає від залежного (іменник або інші частини мови у значенні іменника) форми певного відмінка (підійти до столу, берег моря);

3) прилягання — залежне слово має незмінну форму і поєднується з головним тільки за змістом. Найчастіше прилягають прислівники, дієприслівники, інфінітиви (зібралися вранці, йшли співаючи, звелів атакувати).

Типи словосполучень за значенням головного слова:

а) іменникові: тиша (яка?) насторожена, мрія (яка? про що?) про успіх, бажання (яке?) вчитися;

б) прикметникові: щасливий (як?) безмежно, червоний (чому? від чого?) від сорому;

в) числівникові: восьмеро (кого?) дівчат, шість (чого?) олівців;

г) займенникові: щось (яке?) веселе, хтось (з кого?) із них, кожен (з кого?) із вас;

ґ) дієслівні: перекладати (що?) текст, виступити (як?) успішно, усвідомлюючи (що?) помилку;

д) прислівникові: радісно (від чого?) від почутого, тяжко (як?) надміру.

Не вважаються словосполученнями:

поєднання службового слова (прийменника, сполучника, частки) з повнозначним: біля річки, незважаючи на дощ, майже рік, щоб знав, читай же, окрім цього;

складені форми:

майбутнього часу: буду писати, будемо грати;

вищого і найвищого ступенів порівняння прикметників і прислівників: менш вдалий, найбільш досконало, більш впевнено;

сполука підмета з присудком: дівчина вишиває, річка тече;

сполуки слів, утворені на основі сурядного зв'язку: літо і зима; не друг, а ворог; ні ми, ні вони.

Речення — це основна одиниця синтаксису, що е інтонаційно оформленим смисловим і граматичним цілим, яке виражає окрему завершену думку. У формі речення виражається судження та інші форми мислення. Граматичну основу речення становлять предикативність та інтонація повідомлення. При характеристиці речення і визначенні його видів беруться до уваги різні ознаки: мета висловлення, наявність (відсутність) емоцій мовця, відношення змісту речення до дійсності, будова, характер смислових і граматичних зв'язків та спосіб їх вираження.

Надфразова єдність, або складне синтаксичне ціле,— це група речень, об'єднаних граматичним і змістовим зв'язком, що виражають думку вільніше, розгорнутіше і повніше порівняно з реченням. У надфразовій єдності речення не рівноцінні: одне з них виражає найважливішу інформацію, а інші уточнюють, поглиблюють, конкретизують її. Надфразова єдність найчастіше збігається з абзацом, хоч може складатися і з кількох абзаців. Текст — продукт мовленнєвого процесу, виражений у формі письмового документа або звукозапису, що характеризується тематичною завершеністю, цілісністю, відображає певне ставлення автора до змісту висловлення, складається із заголовка і ряду надфразових єдностей, пов'язаних логічним, лексичним, граматичним, стилістичним зв'язком. Зв'язок між реченнями у тексті буває контактним і дистантним.

Знання особливостей основних одиниць мови є запорукою дотримання стилістичних норм мовлення, серед яких виділяють:

орфоепічні й акцентні — регулюють належну вимову звуків і словосполучень, наголошення та інтонацію;

графічні — правильну передачу звуків на письмі;

орфографічні — написання слів згідно з правописом;

лексичні — вживання слів у властивих їм значеннях;

морфологічні — нормативне використання морфем;

синтаксичні — регулюють правильне поєднання та розміщення слів у словосполученні, реченні, речень у тексті;

стилістичні — відповідають за правильність відбору мовних засобів відповідно до умов спілкування;

пунктуаційні — регулюють нормативність вживання розділових знаків.

Практичні завдання

Завдання 1. У кожному зі слів назвати звуки. На якій основі звуки поділяються на голосні та приголосні?

Україна, земля, радість, знання, дощ, джміль.

Завдання 2. Назвати звуки, які в поданих словах служать для розрізнення їх лексичного чи граматичного значення.

Кінь — тінь, син — синь, сон — льон, лук — люк, ґедзь — геть, булка — балка, сом — сам, мовчить — мовчать, кажемо — кажімо.

Завдання 3. Записати слова буквами і фонетич­ною транскрипцією. Звернути увагу на розбіжність між вимовою та написанням.

Ягня, ґудзик, щастя, об'єднання, боротьба, дзижчання.

Завдання 4. Визначити будову слів за поданою схемою.

Слово	Префікс	Корінь	Суфікс	Закінчення

Прізвище, надвечір'я, кобзар, розквіт, беззмістов­ний, записаний, захоплення, об'їзд, славетний, подо­рожній, створити, перевіряємо.

Завдання 5. У поданих словосполученнях вказати головне й залежне слово. Визначити словосполучення іменні, дієслівні та прислівникові. Вказати словосполучення поширені та непоширені.

Народна пісня, два кольори, рука майстра, малюва­ти олівцем, зашарітися від радості, натхненно працюю­чи, підкреслено ввічливо, надзвичайно приємно, розкіш­ні барви осені, залюбленість у художню літературу, ша­нувати народні традиції.

Завдання 6. Які з поданих сполучень слів є словосполученнями? Свою думку обгрунтувати.

Дощ і вітер, дощова днина, чекати попутного вітру, буде наполягати, тямущий і наполегливий, серед земля­ків, опрацювати статтю, змушений дати відповідь, шум­лять дерева, дуже тихо, один з нас.

Завдання 7. Прочитайте текст. Чи є подане висловлювання текстом? Свою думку обгрунтуйте.

Українці є однією з найчисленніших національних ді­аспор у багатьох країнах Америки і Європи. З відомих причин економічні й культурні зв'язки зарубіжних укра­їнців з країною свого походження з 30-40-х років фак­тично припинилися. І тільки поглиблення в останні роки міждержавних контактів викликало підвищений інтерес до їхнього життя, культури і можливостей подальшого зближення з Батьківщиною. У свою чергу, і зарубіжні ук­раїнці хочуть усебічно знайомитись з Україною, життям її народу, його культурою, мовою, історією, традиціями.

Неповні, а часто суперечливі матеріали про україн­ську діаспору містяться в різних джерелах, зокрема в енциклопедіях, монографіях, наукових збірниках. Тому серйозної уваги заслуговує розпочата в США дослід­ницька робота, спрямована на створення багатотомної Енциклопедії Української Діаспори (ЕУД) (3 газ.).

Домашнє завдання (виконати у зошиті)

Завдання 1. Прочитайте речення. Визначте види за метою висловлювання. Вкажіть речення прості та складні. У виділеному реченні визначте всі члени речення.

1. Магічне царство мови. 2. Звичними стежками потрапив я в те царство, завше повне драми, краси і мужності в динаміці своїй (І.Мацинський).

3. Краси земної зміст у слові був розкритий (Л.Вишеславський). 4. Не сунься, ка­посна прояво, німа личино землячка! 5. Не вмре слівце моє смагляве, моя стеблиночка гнучка! (П. Перебийніс). 6. Тату, наш лелека прилетів! Мамо, чуєш мову со­лов'їну?.. 7. І, здається, тисяча світів слухає співучу Укра­їну (О.Лупій). 8. Коли я видихнув перше слово, тим сло­вом було: мама, коли я видихну останнє слово, тим словом буде: Україна (П. Осадчук).

Завдання 2. Затранскрибуйте подані слова, визначіть кількість букв і звуків, звуки охарактеризуйте.

Джміль, являєшся, щастя, в’язання.

Питання для самоконтролю:

1. Прокоментуйте судження мовознавців «Мова є системою систем».

2. Назвіть основні мовні одиниці.

3. У чому по­ лягає відмінність між текстом та реченням?

4. Які основні оз­наки тексту?

5. Що, на вашу думку, є запорукою нормативного мовлення?

Література:

1. Юшук І.П. Українська мова. Практикум з правопису української мови. – К.: Освіта, 2007.

2.Заболотний О.В.,Заболотний В.В. Українська мова: Підручник для 10 класу. Рівень стандарту. – К: «Генеза», 2010.

3. Заболотний О.В.,Заболотний В.В. Українська мова: Підручник для 11 класу. Рівень стандарту. – К: «Генеза», 2012.

4. Плющ М.Я. Українська мова: Підручник для 10 класу. – К: Освіта, 2010.

5. Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова. Модульний курс: Навчальний посібник. – К:Вища школа, 2007.