3. Етап - із середини XX в. Дотепер

Підставою для виділення третього етапу служить створення цілого ряду властиво психологічних теорій навчання, тобто розробка теоретичних основ педагогічної психології.

Так,

в 1954 р. Б.Ф. Скиннер висунув ідею програмованого навчання,

в 60-е рр. Л.Н. Ланда сформулював теорію його алгоритмізації;

в 80-е рр. В. Оконь, М.И. Махмутов побудували цілісну систему проблемного навчання, що, з одного боку, продовжило розробку системи Дж. Дьюи, що вважав, що навчання повинне йти через рішення проблем, а з іншого боку - співвідносилося з положеннями О. Сальтисону, К. Дункера, С.Л. Рубинштейна, А.М. Матюшкина й інших про проблемний характер мислення, його фазності, початку виникнення думки в проблемній ситуації (П.П. Блонский, С.Л. Рубинштейн).

В 1957-1958 гг. з'явилися перші публікації П.Я. Гальперина і потім на початку 70-х років - Н.Ф. Талызиной, у які викладалися основні позиції теорія поетапного формування розумових дій, що вбрала в себе основні досягнення й перспективи педагогічної психології.

У той же час у роботах Д.Б. Эльконина, В.В. Давыдова розроблялася теорія розвиваючого навчання, що виникла в 70-х рр. на основі загальної теорії навчальної діяльності (сформульованої цими ж ученими й що розвивається А.К. Марковой, И.И. Ильясовым, Л.И. Айдаровой, В.В. Рубцевим і ін.), а також в експериментальній системі Л.В. Занкова.

У період 50-х рр. С.Л. Рубинштейн в "Основах психології" (Рубинштейн С.Л., 1999; аннотация)дав розгорнуту характеристику навчання як засвоєння знань, що з різних позицій детально розроблялася Л.Б. Ительсоном, Е.Н. Кабановой-Меллер і іншими, а також Н.А. Менчинской і Д.Н. Богоявленским у концепції экстериоризации знань. Появившаяся в середині 70-х рр. книга И. Лингарта "Процес і структура людського навчання" (Лингарт И., 1970)і книга И.И. Ильясова "Структура процесу навчання" (Ильясов И.И., 1986; аннотация)дозволили зробити широкі узагальнення в цій області.

Заслуговує на увагу виникнення принципово нового напрямку в педагогічній психології - суггестопедии, суггестологии Г.К. Лозанова ( 70-е рр. минулого сторіччя), основою якого є керування педагогом неусвідомлюваними учнем його психічними процесами сприйняття, пам'яті з використанням ефекту гипермнезии й суггестии. На цій основі розроблені методи активізації резервних можливостей особистості (Г.А. Китайгородская), групового зімкнення, групової динаміки в процесі такого навчання (А.В. Петровский, Л.А. Карпенко).

В 70-х рр. на стику соціальної й педагогічної психології проводилася безліч досліджень структури дитячого колективу, статусу дитини в середовищі однолітків (А.В. Петровский, Я.Л. Коломинский і ін.). Особлива сфера дослідження ставиться до питань навчання й виховання важких дітей, формування автономної моралі в підлітків у деяких неформальних об'єднаннях (Д.И. Фельдштейн).

• У цей же період намітилися тенденції до постановки комплексних проблем - навчання, що виховує, і навчального виховання. Активно вивчаються:

  • психолого-педагогічні фактори готовності дітей до шкільного навчання;

  • зміст і організація початкового утворення (Л.А. Венгер, Д.Б. Эльконин, В.В. Давидов і ін.);

  • психологічні причини неуспішності школярів (Н.А. Менчинская);

  • психолого-педагогічні критерії ефективності навчання (И.С. Якиманская).

• З кінця 70-х рр. ХХ в. активізувалася робота в науково-практичному напрямку - створенні психологічної служби в школі (И.В. Дубровина, Ю.М. Забродін і ін.). У цьому аспекті виявилися нові завдання педагогічної психології:

  • розробка концептуальних підходів до діяльності психологічної служби,

  • оснащення її діагностичними засобами,

  • підготовка практичних психологів.