Ст. 387 Розголошення даних досудового слідства або дізнання

Об'єктом злочину є нормальна діяльність органів ді­знання і досудового слідства із всебічного, повного та об'єктив­ного дослідження матеріалів кримінальної справи.

Об'єктивна сторона злочину полягає у розголошенні даних дізнання чи досудового слідства: 1) без дозволу прокурора, слідчо­го або особи, яка проводила дізнання чи досудове слідство (ч. 1 ст. 387); 2) суддею, прокурором, слідчим, працівником органу ді­знання, оперативно-розшукового органу (ч. 2 ст. 387).

Розголошення передбачає доведення таких даних до відома хо­ча б однієї сторонньої особи, у т. ч. учасників процесу. Таке розго­лошення утворює склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 387, за умови, що воно було вчинено без дозволу прокурора, слідчого або особи, яка проводить дізнання і що особа була попереджена в установленому законом порядку про обов'язок не розголошувати такі дані. Зазначене розголошення утворює склад злочину, перед­бачений ч. 2 ст. 387, лише тоді, коли розголошені дані ганьблять людину, принижують її честь і гідність.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення вказаних дій.

Суб'єкт злочину - спеціальний. За ч. 1 ст. 387 відповідальність можуть нести свідок, потерпілий, захисник, експерт, перекладач, понятий, інші особи, які були присутні при провадженні слідчих дій, за ч. 2 ст. 387 службові особи суду і правоохоронних органів - суддя, прокурор, слідчий, працівник органу дізнання або оператив­но-розшукового органу - незалежно від того, чи брала особа без­посередньо участь у досудовому слідстві чи дізнанні.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

4. Злочини проти правосуддя, вчинювані засудженими або особами, які перебувають під вартою Ст. 389 Ухилення від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі

Об'єктом злочину є нормальна діяльність органів, що виконують покарання, не пов'язані з обмеженням волі чи по­збавленням волі.

Об'єктивна сторона злочину полягає в: 1) ухиленні від а) сплати штрафу; б) позбавленні права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю (ч. 1 ст. 389); 2) ухиленні від відбу­вання а) громадських робіт і б) виправних робіт (ч. 2 ст. 389).

Ухиленням від сплати штрафу є пряма відмова від його спла­ти, приховування доходів як підстави його несплати тощо. Ухи­ленням від виконання покарання у виді позбавлення права обійма­ти певні посади або займатися певною діяльністю буде продов­ження обіймати таку посаду або займатися такою діяльністю на старому чи новому місці.

Ухиленням від відбування покарання у виді громадських робіт є: невиконання встановлених обов'язків, порушення порядку та умов відбування покарання, а також притягнення до адміністра­тивної відповідальності за правопорушення, які були вчинені після письмового попередження; більше двох разів протягом місяця не­вихід на громадські роботи без поважних причин, а також допу­щення більше двох порушень трудової дисципліни протягом міся­ця, поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного чи токсичного сп'яніння.

Ухиленням засудженого від відбування покарання у виді виправ­них робіт є: невиконання встановлених обов'язків; порушення по­рядку та умов відбування покарання; вчинення проступку, за який його було притягнуто до адміністративної відповідальності; біль­ше двох разів протягом місяця допущення прогулів, а також біль­ше двох порушень трудової дисципліни протягом місяця або поява на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсично­го сп'яніння.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення описаних у ст. 389 діянь.

Суб'єкт злочину - спеціальний. Ним може бути особа, засу­джена до розглянутих видів покарання.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.