- •План лекції:
- •Література
- •1. Загальна характеристика та види злочинів проти правосуддя
- •2. Злочини проти правосуддя, що вчиняються службовими особами, які здійснюють чи забезпечують здійснення правосуддя Ст. 371 Завідомо незаконні затримання, привід або арешт
- •Ст. 372 Притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності
- •Ст. 373 Примушування давати показання
- •Ст. 374 Порушення права на захист
- •Ст. 375 Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови
- •Ст. 381 Розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист
- •Ст. 380 Невжиття заходів безпеки щодо осіб, взятих під захист
- •3. Злочини проти правосуддя, вчинювані особами, на яких покладені обов'язки зі сприяння у здійсненні правосуддя Ст. 384 Завідомо неправдиве показання
- •Ст. 385 Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов'язків
- •Ст. 387 Розголошення даних досудового слідства або дізнання
- •4. Злочини проти правосуддя, вчинювані засудженими або особами, які перебувають під вартою Ст. 389 Ухилення від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі
- •Ст. 390 Ухилення від відбування покарання у виді обмеження волі та у виді позбавлення волі
- •Ст. 391 Злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи
- •Ст. 392 Дії, що дезорганізують роботу виправних установ
- •Ст. 393 Втеча з місця позбавлення волі або з-під варти
- •Ст. 394 Втеча із спеціалізованого лікувального закладу
- •Ст. 395 Порушення правил адміністративного нагляду
- •5. Злочини проти правосуддя, вчинювані особами, які не мають безпосереднього відношення до здійснення правосуддя Ст. 376 Втручання в діяльність судових органів
- •Ст. 377 Погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного
- •Ст. 378 Умисне знищення або пошкодження майна судді, народного засідателя чи присяжного
- •Ст. 379 Посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя
- •Ст. 382 Невиконання судового рішення
- •Ст. 383 Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину
- •Ст. 386 Перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку
- •Ст. 388 Незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт або яке описано чи підлягає конфіскації
- •Ст. 396 Приховування злочину
- •Ст. 398 Погроза або насильство щодо захисника чи представника особи
- •Ст. 399 Умисне знищення або пошкодження майна захисника чи представника особи
- •Ст. 400 Посягання на життя захисника чи представника особи у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги
- •Висновки
2. Злочини проти правосуддя, що вчиняються службовими особами, які здійснюють чи забезпечують здійснення правосуддя Ст. 371 Завідомо незаконні затримання, привід або арешт
Згідно зі ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Об'єктом злочину є нормальна, така, що відповідає вимогам закону, діяльність органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також установ, що виконують рішення цих органів і судів відносно тримання затриманих і арештованих осіб під вартою. Додатковим об'єктом є особисті права і законні інтереси особи, її недоторканність.
Об'єктивна сторона цього злочину знаходить вияв у: 1) незаконному приводі; 2) незаконному затриманні; 3) незаконному арешті; 4) незаконному триманні під вартою.
Привід, затримання, арешт (взяття під варту) є процесуальними заходами примусу, які застосовуються органами дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду в межах своєї компетенції з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, забезпечити нормальний хід кримінального процесу і виконання процесуальних рішень.
Підстави і порядок застосування цих заходів регламентуються кримінально-процесуальним законодавством.
Тримання під вартою - процес виконання рішення про обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту впродовж встановлених строків і в порядку, передбаченому законодавством (КПК, Законом «Про попереднє ув'язнення», Положенням про порядок короткочасного затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину).
Незаконним вважається здійснення вказаних діянь не на підставі або не в порядку, передбаченому законом. Так, злочином слід визнавати здійснення приводу особи без відповідної постанови, затримання особи як підозрюваної за відсутності передбачених кримінально-процесуальним законом підстав для затримання, взяття під варту особи за вчинення злочину, за який санкція статті не передбачає покарання у виді позбавлення волі, тримання під вартою після закінчення визначеного судом строку.
Злочин вважається закінченим з моменту вчинення передбачених у частинах 1 і 2 ст. 371 дій.
Суб'єкт злочину - спеціальний. Ним є представник органу дізнання, слідчий, прокурор, начальник місця попереднього ув'язнення. Судді за описані у ст. 371 дії несуть відповідальність за ст. 375, інші працівники правоохоронних органів - за ст. 365.
Із суб'єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом.
Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 3 ст. 371) закон визнає: а) спричинення тяжких наслідків (ними можуть бути самогубство потерпілого або його близьких родичів, тяжка хвороба цих осіб тощо); б) вчинення його із корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах (це можуть бути: одержання грошей чи іншого матеріального заохочення від заінтересованих у цьому злочині осіб, кар'єристські або інші низькі спонукання тощо).