3. Злочини проти правосуддя, вчинювані особами, на яких покладені обов'язки зі сприяння у здійсненні правосуддя Ст. 384 Завідомо неправдиве показання

Основним безпосе­реднім об'єктом злочину є діяльність суду із всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин кримінальної або цивільної справи, органів, що сприяють здійсненню правосуддя (органів ді­знання, досудового слідства, прокуратури) і тимчасових слідчих або спеціальних комісій Верховної Ради України. Додатковим - права і охоронювані законом інтереси фізичних і юридичних осіб.

Об'єктивна сторона цього злочину полягає у: 1) даванні заві­домо неправдивого показання свідком чи потерпілим; 2) завідомо неправдивому висновку експерта; 3) завідомо неправильному пе­рекладі, зробленому перекладачем.

Вказані дії можуть бути вчинені під час провадження дізнання, досудового слідства, в судовому засіданні, а також під час прове­дення розслідування вказаними парламентськими комісіями Вер­ховної Ради України.

Свідок, потерпілий, експерт і перекладач попередньо попе­реджаються про кримінальну відповідальність за вчинення дій, передбачених у ст. 384.

Неправдивими є такі показання, дані під час допиту, очної ста­вки, пред'явлення для впізнання, при відтворенні обстановки і обставин події, а також свідчення в парламентських комісіях, які перекручують дійсні обставини і фактичні дані, що мають доказо­ве значення у справі. Неправдивість висновку експерта може ви­явитися у неправильному викладенні ходу експертного дослідження або його висновків. Неправдивість перекладу може поля­гати у неправильному перекладі з однієї мови на іншу показань, запитань, відповідей, промов та документів.

Злочин вважається закінченим з моменту підписання особою показань, даних на дізнанні чи досудовому слідстві, давання їх у судовому засіданні чи на засіданні парламентської комісії, наданні експертом висновку, перекладачем письмового перекладу чи під­писання ним протоколу.

Суб'єкт злочину - спеціальний. Ним може бути осудна особа, яка до моменту вчинення злочину досягла 16-річного віку і дає показання як свідок чи потерпілий, призначена експертом чи залу­чена як перекладач.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 384) є поєднання зазначених у ч. 1 ст. 384 дій з: а) обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині; б) штучним створенням доказів обви­нувачення чи захисту (подання сфальсифікованих документів, ре­чових доказів тощо), а також в) вчинення їх з корисливих мотивів.

Ст. 385 Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов'язків

Об'єктом злочину є діяльність суду із всебічного, повно­го й об'єктивного дослідження судових справ, органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і слідчих чи тимчасових спеці­альних парламентських комісій.

Об'єктивна сторона злочину полягає у: 1) відмові свідка від давання показань; 2) відмові експерта від виконання покладених на нього обов'язків; 3) відмові перекладача від виконання покла­дених на нього обов'язків. Відмова передбачає пряму заяву вказа­них осіб усунутися від виконання своїх обов'язків без поважних для цього причин. Відмова, викликана поважними причинами (не­достатність представлених на експертизу матеріалів, слабке знання мови тощо), не тягне кримінальної відповідальності. Неправдива заява свідка, що він не обізнаний з питаннями, які становлять інте­рес для правосуддя, кваліфікується за ст. 384.

Злочин вважається закінченим з моменту доведення своєї від­мови до відома відповідного органу.

Суб'єкт злочину - спеціальний. Ним може бути свідок, екс­перт, перекладач.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом.

Не підлягає кримінальній відповідальності особа за відмову давати показання під час провадження дізнання, досудового слід­ства або в суді щодо себе, а також членів її сім'ї чи близьких роди­чів, коло яких визначається законом (ч. 2 ст. 385).