Ст. 372 Притягнення завідомо невинного до кримінальної відпові­дальності

Основним безпосереднім об'єктом злочину є нормальна, гака, що відповідає вимогам закону, діяльність органів дізнання, досудового слідства і прокуратури в частині вирішення питання про доведеність вини особи у вчиненні злочину. Додатковим - конституційне право особи на свободу та особисту недо­торканність.

Об'єктивна сторона цього злочину виражається в притягненні невинного до кримінальної відповідальності. Склад злочину буде мати місце у разі: 1) відсутності події злочину, за який особа при­тягається до кримінальної відповідальності; 2) відсутності складу злочину у діянні такої особи; 3) недоведеності участі особи у вчи­ненні злочину; 4) встановлення факту невинуватості особи вже після притягнення її до кримінальної відповідальності без наступ­ного закриття кримінальної справи щодо неї.

Злочин вважається закінченим з моменту оголошення невину­ватій особі постанови про притягнення як обвинуваченої за зло­чин, якого вона не вчиняла, незалежно від подальшої долі кримі­нальної справи.

Суб'єкт злочину - спеціальний. Ним може бути особа, яка провадить дізнання або досудове слідство, а також прокурор, який наглядає за розслідуванням кримінальної справи. Суддя за притяг­нення завідомо невинного до кримінальної відповідальності несе відповідальність за ст. 375.

Суб'єктивна сторона розглядуваного злочину характеризу­ється прямим умислом.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 372) є вчинення його у поєднанні з: а) обвинуваченням у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину; б) штучним створенням доказів обви­нувачення або іншою фальсифікацією (підбурення свідків або по­терпілого до давання неправдивих показань, підробка і залучення до справи фальшивих документів, знищення справжніх документів і речових доказів тощо).

Ст. 373 Примушування давати показання

Відповідно до Конституції (ст. 28), ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, по­водженню чи покаранню. Закон забороняє домагатися показань обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у справі, шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів.

Основним безпосереднім об'єктом злочину є нормальна дія­льність органів дізнання і досудового слідства в частині всебічно­го, повного і об'єктивного дослідження обставин справи. Додат­ковим - здоров'я, честь і гідність особи.

Потерпілими від злочину можуть бути такі учасники криміна­льного процесу, як свідок, потерпілий, експерт, підозрюваний, об­винувачений.

Об'єктивна сторона цього злочину полягає у примушуван­ні особи, яка допитується, давати показання (як правдиві, так і неправдиві) шляхом незаконних дій. Незаконними діями, які утворюють склад злочину, передбаченого ст. 373, можуть бути: 1) погроза застосувати насильство до допитуваного або до близь­ких йому осіб, розголосити відомості, що ганьблять допитуваного або цих осіб, або ставлять їх у невигідне становище, притягнути допитуваного або вказаних осіб до відповідальності за злочини, які вони не вчиняли, тощо; 2) обман (демонстрування фальшивої постанови про арешт, брехливе повідомлення про те, що відносно допитуваного є докази його вини, тощо); 3) приниження гідності особи допитуваного (образою, яка вчиняється словами чи жеста­ми, вимогою дати клятву тощо); 4) задобрювання (нездійсненними обіцянками закрити кримінальну справу, звільнити з-під варти, незаконними матеріальними заохоченнями: частування горілкою, наркотиками тощо); 5) інші методи психологічного впливу (залу­чення до допиту гіпнотизерів, екстрасенсів тощо). Злочин мож­ливий при проведенні допиту, очної ставки, пред'явлення для впізнання, відтворення обстановки та обставин події.

Примушування працівником правоохоронного органу давати показання, вчинене не під час слідчих дій, може бути кваліфікова­не за ст. 365.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення незаконно­го впливу, який спрямований на примушування допитуваного да­вати показання.

Суб'єкт злочину - спеціальний. Ним може бути особа, яка про­водить дізнання або досудове слідство, в т. ч. й окремі слідчі дії.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 373) є вчинення його: а) із застосуванням до потерпілої особи насильства (удари, побої, мордування, нанесення тілесних ушкоджень - тяжке тілесне ушкодження за таких обставин потребує самостійної правової оці­нки); б) із знущанням над нею (позбавлення води та їжі, тримання в холодному приміщенні, здійснення різного роду цинічних дій щодо потерпілого тощо).

Якщо в ході примушення давати показання суб'єкт злочину застосував до потерпілого катування, кваліфікація здійснюється за сукупністю ч. 2 ст. 373 і ч. 3 або ч. 4 ст. 127 КК.