1. Загальна характеристика та види злочинів проти правосуддя

У розділі XVIII Особливої частини КК «Злочини проти право­суддя» зосереджені статті, які передбачають відповідальність саме за посягання на діяльність щодо здійснення правосуддя. Посягання на управлінські, господарські та інші відносини у цій сфері тяг­нуть кримінальну відповідальність за статтями, розміщеними в інших розділах КК. Так, крадіжка майна, яке знаходиться у суді, кваліфікується за ст. 185, викрадення судової справи - за ст. 357, одержання хабара слідчим, прокурором або суддею - за ст. 368.

Родовим об'єктом злочинів розглядуваної категорії є відноси­ни, які пов'язані з регламентованим законодавством здійсненням правосуддя судами, забезпеченням цієї діяльності органами ді­знання, досудового слідства, прокуратури, захисниками і представ­никами особи, а також установами, які виконують судові рішення.

Основним безпосереднім об'єктом вказаних злочинів є суспі­льні відносини, які регулюють окремі аспекти діяльності щодо здійснення правосуддя. У ряді випадків вони мають додатковий безпосередній об'єкт - права і свободи громадян і службових осіб (життя, здоров'я, свобода, власність тощо). Це має місце, зокрема, у разі: примушування давати показання (ст. 372); умисного зни­щення або пошкодження майна судді, народного засідателя чи присяжного (ст. 378); посягання на життя захисника чи представ­ника особи у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги (ст. 400).

З об'єктивної сторони злочини проти правосуддя полягають у посяганні на окремі аспекти нормальної, побудованої на вимогах закону, діяльності вказаних вище органів та осіб, причому в ряді випадків - шляхом завдання певним категоріям осіб (суддям, захи­сникам тощо) фізичної, матеріальної та моральної шкоди.

Переважна більшість злочинів проти правосуддя вчиняється шляхом дій, але деякі з них можуть вчинятися шляхом бездіяльно­сті (наприклад, невжиття заходів безпеки щодо осіб, взятих під захист; невиконання судового рішення).

Здебільшого склади злочинів проти правосуддя сконструйовані як формальні (завідомо неправдиве показання, приховування зло­чину тощо). Водночас, у ряді випадків кваліфіковані ознаки, пов'язані із настанням тяжких наслідків, роблять їх матеріальними (зокрема, ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 374, ч. 2 ст. 375).

З суб'єктивної сторони абсолютна більшість злочинів проти правосуддя вчиняється з прямим умислом. Для наявності деяких основних чи кваліфікованих складів злочину закон вимагає вста­новлення у суб'єкта певних мотивів (ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 375, ч. 2 ст. 383) або мети (ст. 376, ст. 386). Необережними є діяння, перед­бачені статтями 380 та 381.

Суб'єкт злочинів проти правосуддя може бути як загальний, так і спеціальний. Загальним є суб'єкт при вчиненні злочинів, передбачених статтями 376, 377, 378, 379, 386, 397-400. Спеціальним суб'єктом виступають: 1) службові особи, що працюють у сфері пра­восуддя - особи, які проводять дізнання, слідчі, прокурори, судді (статті 371-375, ч. 2 ст. 383); 2) інші службові особи (ч. 2 ст. 376, статті 380, 381, 382, ч. 2 ст. 397); 3) особи, які у той чи інший спосіб були залучені в сферу здійснення правосуддя - потерпілий, екс­перт, свідок, засуджений тощо (статті 383, 384, 385, 393 та інші).

За безпосередніми об'єктами можна побудувати таку систему злочинів проти правосуддя (класифікувати їх):

1) злочини проти правосуддя, що вчиняються службовими особами, які здійснюють чи забезпечують здійснення правосуддя: завідомо незаконні затримання, привід або арешт (ст. 371); при­тягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності (ст. 372); примушування давати показання (ст. 373); порушення права на захист (ст. 374); постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови (ст. 375); невжиття заходів безпеки щодо осіб, взятих під захист (ст. 380); розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист (ст. 381);

2) злочини проти правосуддя, вчинювані особами, на яких по­кладені обов'язки зі сприяння у здійсненні правосуддя: завідомо неправдиве показання (ст. 384); відмова свідка від давання пока­зань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладе­них на них обов'язків (ст. 385); розголошення даних досудового слідства або дізнання (ст. 387);

3) злочини проти правосуддя, вчинювані засудженими або осо­бами, які перебувають під вартою: ухилення від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі (ст. 389); ухилення від відбування покарання у виді обмеження волі та у виді позбавлення волі (ст. 390); злісна непокора вимогам адміністрації виправної устано­ви (ст. 391); дії, що дезорганізують роботу виправних установ (ст. 392); втеча з місця позбавлення волі або з-під варти (ст. 393); втеча із спеціалізованого лікувального закладу (ст. 394); порушен­ня правил адміністративного нагляду (ст. 395);

4) злочини проти правосуддя, вчинювані особами, які не мають безпосереднього відношення до здійснення правосуддя: втручання в діяльність судових органів (ст. 376); погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного (ст. 377); умисне знищення або пошкодження майна судді, народного засідателя чи присяжного (ст. 378); посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя (ст. 379); невиконання судового рішен­ня (ст. 382); завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину (ст. 383); перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку (ст. 386); незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт або яке описано чи підлягає конфіскації (ст. 388); прихову­вання злочину (ст. 396);

5) злочини, що посягають на життя, здоров'я, особисту безпе­ку, інші блага і інтереси захисників чи представників особи у зв'язку з їх діяльністю з надання правової допомоги: втручання в діяльність захисника чи представника особи (ст. 397); погроза або насильство щодо захисника чи представника особи (ст. 398); уми­сне знищення або пошкодження майна захисника чи представника особи (ст. 399); посягання на життя захисника чи представника особи у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової до­помоги (ст. 400).