Ст. 396 Приховування злочину

Об'єктом злочину є нор­мальна діяльність органів дізнання, досудового слідства і суду з всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи.

Об'єктивна сторона злочину полягає у заздалегідь не обіця­ному приховуванні тяжкого або особливо тяжкого злочину. Вона охоплює активні дії по переховуванню: а) злочинця (надання йому сховища, підроблених документів, зміна його зовнішнього вигляду тощо); б) знарядь і засобів вчинення злочину (переховування, знищення або зміна їх зовнішнього вигляду); в) слідів злочину (знищення, переховування); г) предметів, здобутих злочинним шляхом (переховування, переробка тощо).

На відміну від заздалегідь обіцяного переховування злочину, при якому обіцянка дається в той час, коли виконавець готується до злочину або здійснює замах на нього, що, згідно з ч. 5 ст. 27, становить пособництво у вчиненні злочину, у разі заздалегідь не обіцяного переховування злочину (ст. 396) згода на переховування дається вже після його вчинення.

Відповідальність за заздалегідь не обіцяне придбання або отри­мання, зберігання чи збут майна, завідомо одержаного злочинним шляхом, передбачена у ст. 198.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї з вказаних вище дій.

Суб'єкт злочину - загальний. Згідно з ч. 2 ст. 396, не підляга­ють кримінальній відповідальності за заздалегідь не обіцяне при­ховування злочину (будь-якого) члени сім'ї чи близькі родичі осо­би, яка вчинила злочин.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умис­лом і метою - перешкодити правоохоронним органам розкрити злочин чи притягнути винного до кримінальної відповідальності.

Приховування знарядь та засобів вчинення злочину або пред­метів, здобутих злочинним шляхом, зберігання яких само по собі утворює склад злочину (зброя, наркотичні засоби тощо), кваліфі­кується за відповідними статтями КК (262, 308 тощо), а якщо по­дібні дії є приховуванням тяжкого або особливо тяжкого злочину - кваліфікація здійснюється ще й за ст. 396.

6. Злочини, що посягають на життя, здоров'я, особисту безпеку, інші блага та інтереси захисників чи представників особи у зв'язку з їх діяльністю з надання правової допомоги

Ст. 397 Втручання в діяльність захисника чи представника особи

Основним безпосереднім об'єктом злочину є інтереси правосуддя, додатковим - інтереси осіб, які виступають як захисник чи представник особи, і тих, кого вони представляють. Потерпіли­ми від злочину можуть бути захисники чи представники особи.

Об'єктивна сторона цього злочину полягає у: 1) вчиненні у будь-якій формі перешкод до здійснення правомірної діяльності захисника чи представника особи з надання правової допомоги; 2) порушенні встановлених законом гарантій їх діяльності та про­фесійної таємниці.

Будь-які законні заходи захисника чи представника, спрямовані на захист прав і законних інтересів осіб, від імені або за доручен­ням яких вони діють у кримінальному, цивільному, господарсько­му чи адміністративному процесі, мають бути віднесені до діяль­ності з надання правової допомоги.

Вчинення перешкод може полягати у відмові в одержанні від захисника чи представника особи документів чи їх копій, недопу­щенні ознайомлення з необхідними документами, висновками фа­хівців, відмові у письмовій аргументованій відповіді на клопотан­ня чи скаргу тощо.

Порушення встановлених законом гарантій діяльності та професійної таємниці можуть полягати у вимаганні від захисника чи представника особи відомостей, що становлять професійну та­ємницю, їх розголошенні, проведенні оглядів, розголошенні чи вилученні без згоди документів, пов'язаних з виконанням покладеного доручення, тощо.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б одного з діянь, що підпадають під ознаки його об'єктивної сто­рони.

Протидія неправомірній діяльності захисника чи представника особи (підкуп або залякування потерпілого, свідків, вплив на слід­чого, суддю тощо) не може розглядатися як злочин.

Суб'єкт злочину - приватна особа, що досягла 16-ти років (ч. 1 ст. 397); службова особа, що діє з використанням свого службово­го становища (ч. 2 ст. 397).

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.