Ст. 339 Незаконне підняття Державного Прапора України на річ­ковому або морському судні

Право плавання під Дер­жавним Прапором України має судно, яке є державною власністю або перебуває у власності фізичної особи - громадянина України, а також юридичної особи в Україні, заснованої виключно україн­ськими власниками, або судно, яке перебуває у цих осіб на умовах договору бербоут-чартеру (ст. 32 КТМ).

Женевська конвенція про відкрите море від 29 квітня 1958 р. встановила, що судна повинні плавати під прапором тільки однієї держави і не можуть міняти прапор під час плавання чи стоянки, при заході в порт, крім випадків дійсного переходу власності чи зміни реєстрації. Судно одержує право на плавання під прапором України з моменту реєстрації його в Державному судновому ре­єстрі України або Судновій книзі України і видачі свідоцтва про право плавання під цим прапором (статті 26-34 КТМ).

Суспільна небезпека підняття Державного Прапора України на іноземному судні чи судні, яке не має національної належності, полягає в тому, що в зв'язку з такими діями може бути порушений суверенітет нашої держави, право нашої держави на вилов риби у виключній морській зоні України, можуть вчинюватися незаконні перевезення тощо.

Об'єктивна сторона злочину виражається в активних діях - незаконному піднятті Державного Прапора України на іноземному торговому або іншому судні, а також на українських морських або річкових суднах без належного права на такий прапор.

Злочин вважається закінченим з моменту незаконного підняття Державного Прапора України на зазначених вище суднах.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини.

Суб'єкт злочину - загальний.

3. Злочини, пов'язані з перешкоджанням діяльності організацій та об'єднань громадян Ст. 340 Незаконне перешкоджання організації або проведенню збо­рів, мітингів, походів і демонстрацій

Право на прове­дення цих заходів гарантоване ст. 39 Конституції України, в якій зазначається: «Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування».

Мітинг - це мирне публічне зібрання громадян для обговорен­ня політичних та інших невідкладних питань життя. Його атрибу­том є численна аудиторія, гасла, прапори, оратори, заклики (як усні, так і письмові).

Збори - загальна присутність, як правило, обмеженої кількості людей, об'єднаних спільними політичними або громадськими інтересами; засідання членів будь-якої організації.

Вуличний похід - процесія, проходження вулицями міста з ме­тою демонстрації певного суспільно-політичного настрою, вира­ження солідарності, протесту або незгоди з будь-чим.

Демонстрація - масове проходження громадян на знак ви­раження суспільно-політичного настрою (солідарності, протесту, незгоди з будь-чим і т. ін.).

Безпосереднім об'єктом злочину є конституційне право гро­мадян на організацію і проведення зборів, мітингів, вуличних по­ходів і демонстрацій. Вчиненням цього злочину шкода заподію­ється також авторитетові органів державної влади, органів місце­вого самоврядування та об'єднань громадян, які або самі перешкоджали організації чи проведенню зазначених заходів, або не забезпечили їх мирне проведення. У разі, коли незаконне пере­шкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій здійснювалось із застосуванням фізичного насильства, додатковим об'єктом може бути життя, здоров'я, гід­ність потерпілих.

Об'єктивна сторона злочину виражається у створенні перепон (перешкоджанні) громадянам висловити свою думку з приводу тих чи інших подій, які відбуваються в державі, шляхом проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій.

Перешкоджання може проявлятися у: а) забороні проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій шляхом, скажі­мо, винесення рішення про заборону їх проведення, підкупу орга­нізаторів відповідного заходу, погрози застосування до організа­торів певного адміністративного заходу тощо. Згідно з ч. 2 ст. 39 Конституції України, «обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інте­ресах національної безпеки та громадського порядку - з метою за­побігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я насе­лення або захисту прав і свобод інших людей»; б) забороні прове­дення зазначених заходів у певному місці, визначеному, згідно із законом, виконавчим комітетом місцевої ради. Орган місцевого самоврядування, який було сповіщено про проведення зборів, мі­тингів, вуличних походів і демонстрацій, вправі лише запропону­вати тим, хто звернувся з повідомленням, інше місце або інший час для проведення відповідного заходу з метою недопущення по­рушень громадського порядку, масових заворушень тощо у зв'язку, наприклад, із зіткненням колон демонстрантів різних пар­тій, одночасним зібранням в одному і тому ж приміщенні для про­ведення зборів членів різних колективів; в) блокуванні вулиць, якими має пройти демонстрація, похід, та місць, де заплановано провести мітинг, збори; г) незаконній відмові у наданні приміщен­ня для проведення зборів; ґ) відключенні освітлення; д) створенні шумових перешкод на мітингу, зборах; е) застосуванні фізичного насильства (заподіянні учасникам зборів, мітингів, вуличних по­ходів і демонстрацій тілесних ушкоджень, незаконному позбав­ленні їх волі, нанесенні їм побоїв тощо) і т. ін.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Суб'єктом злочину, вчиненого без насильства, може бути тіль­ки службова особа, а вчиненого із застосуванням насильства - будь яка особа, яка досягла 16-ти років, у т. ч. і службова.