1. Загальна характеристика злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян

Родовим об'єктом цих злочинів є відносини між органами управління - з одного боку, і громадянами - з другого, які виника­ють у зв'язку із здійсненням адміністративно-розпорядчих функцій в межах взаємних прав та обов'язків і забезпечують нормальну дія­льність органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян при реалізації державного будівництва.

Без­посереднім об'єктом - можуть бути відносини, що забезпечують: авторитет суспільного і державного ладу України, нормальну діяль­ність органів державної влади, місцевого самоврядування, громад­ських організацій, службових осіб та представників громадськості, дійсність і збереженість документів, штампів, печаток, інформації та носіїв інформації автоматизованих систем тощо.

Деякі із злочинів цієї категорії посягають також на особу пред­ставника влади або громадськості чи працівника правоохоронного органу, на їх життя, здоров'я, гідність, власність або на інші відно­сини, що охороняються законом.

З об'єктивної сторони значна кількість злочинів проти авто­ритету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян вчинюються шляхом активних дій (Наруга над державними символами - ст. 338, Захоплення державних або громадських будівель чи споруд - ст. 341; Самоправство - ст. 356 та ін.). Деякі із розглядуваних злочинів (Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу - частини 2 і 3 ст. 345, Погроза або насильство щодо державного чи громадського діяча - частини 2 і 3 ст. 346, злочини, передбачені частинами 2 і 3 ст. 350, статтями 347, 348, 351, 352, 354, 360) можуть вчинюватися як шляхом дії, так і шляхом бездіяльності.

Більшість злочинів проти авторитету органів державної влади, ор­ганів місцевого самоврядування та об'єднань громадян - злочини з формальними складами, тобто сформульовані таким чином, що вва­жаються закінченими з моменту вчинення дії чи невиконання певних вимог (бездіяльності). До них віднесені злочини, передбачені стаття­ми 338, 339, 341, частинами 1 і 2 ст. 342, статтями 344, 349, ч. 1 ст. 350, статтями 351, 353, 354, частинами 1 і 3 ст. 357, ст. 358 та ч. 1 ст. 359.

Момент закінчення деяких із розглядуваних злочинів пов'яза­ний з настанням суспільно небезпечних наслідків. До них нале­жать кваліфіковані склади погрози або насильства щодо працівни­ка правоохоронного органу - частини 2 і 3 ст. 345 (у тому числі і вчинені організованою групою), державного чи громадського дія­ча - частини 2 і 3 ст. 346, службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок,- частини 2 і 3 ст. 350, умисне знищення чи пошкодження майна працівника правоохоронного органу - ст. 347, службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок,- ст. 352, самоправство - ст. 356, умисне пошкодження ліній зв'язку - ст. 360.

Ряд юридичних складів злочинів сформульовано законодавцем як формально-матеріальні, тобто такі, що вважаються закінченими як тоді, коли їх вчиненням заподіяні злочинні наслідки, так і тоді, коли такі наслідки не настали. До них належать: кваліфіковані склади злочинів, передбачених ч. 3 ст. 342, ч. 2 ст. 343, ч. 2 ст. 346, частинами 2 і 3 ст. 355, ч. 2 ст. 357, ч. 2 ст. 359, та злочини, перед­бачені статтями 340 і 348.

Суб'єктивна сторона розглядуваних злочинів характеризуєть­ся, як правило, умисною формою вини. У більшості випадків уми­сел прямий. Декілька злочинів можуть характеризуватися змішаною формою вини. До них належать: кваліфіковані склади злочинів, передбачених частинами другими статей 343, 347, 352, 357, 359, ч. 3 ст. 355 та злочин, передбачений ст. 356.

Необхідною ознакою окремих складів розглядуваних злочинів є мета їх вчинення. Так, захоплення державних або громадських будівель чи споруд (ст. 341) визнається злочином, якщо воно вчи­нене з метою незаконного користування ними або перешкоджання нормальній роботі підприємств, установ, організацій; втручання в діяльність працівника правоохоронного органу (ст. 343), держав­ного діяча (ст. 344) - з метою перешкодити виконанню ними служ­бових обов'язків або добитися прийняття незаконних рішень; за­хоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника (ст. 349) - з метою спонукання державної чи іншої установи, підприємства, організації або службової особи вчинити або утриматися від вчинення будь-якої дії як умови звіль­нення заручника; погроза або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок (ст. 359) - з ме­тою припинення діяльності службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок, або зміни її характеру в інтересах того, хто погрожує; підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів (ст. 358) - з метою використання їх. Більшість злочинів, що посягають на су­спільні відносини, які забезпечують нормальну діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян організацій, службових осіб та представників громадсь­кості, вчинюються у зв'язку з виконанням потерпілими своїх служ­бових чи громадських обов'язків, а мотивом викрадення, привлас­нення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження (ст. 357) є корисливість або інші особисті інтереси.

Суб'єктом злочинів проти авторитету органів державної вла­ди, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян мо­жуть бути, як правило, приватні особи, які досягли на момент вчи­нення злочину 16-ти років. За посягання на працівника правоохо­ронного органу у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця (ст. 348), захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника (ст. 349), умисне спричинення середньої тяжкості та тяжких тілесних ушкоджень при вчиненні злочинів, передбачених статтями 345, 346, 350, а також за кваліфіковані склади умисного знищення чи пошкодження майна працівника правоохоронного органу (ч. 2 ст. 347), службової особи чи громадянина, який вико­нує громадський обов'язок (ч. 2 ст. 352), кримінальна відповідальність настає з 14-ти років. Деякі із розглядуваних злочинів мо­жуть вчинюватися службовими особами (ст. 340, ч. 2 ст. 343) або лише службовими особами (ч. 2 ст. 344, ч. 2 ст. 351), чи працівни­ком державного підприємства, установи чи організації (ст. 354).

За безпосереднім об'єктом злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоуправління та об'єднань громадян можна поділити на такі групи:

1) Злочини у сфері використання державних символів (стат­ті 338 та 339);

2) Злочини, пов'язані з перешкоджанням діяльності організацій та об'єднань громадян (статті 340 та 341);

3) Злочини проти представників влади, органів місцевого само­врядування, працівників правоохоронних органів, членів громад­ських формувань (статті 342-353);

4) Злочини у сфері використання документів і засобів отриман­ня інформації (статті 357-360);

5) Інші злочини проти авторитету держави, органів місцевого самоврядування та діяльності об'єднань громадян (статті 354-356).