Ст. 358 Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів

Су­спільна небезпека цього злочину полягає в тому, що його вчи­ненням порушується встановлений порядок оформлення прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, порядок ведення офіційної документації та може бути спричинена шкода нормальній діяльно­сті органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, організацій і установ (незалежно від форми власно­сті), правам та інтересам окремих громадян. Крім того, з допомо­гою підроблених документів можуть бути вчинені й інші злочини.

Об'єктом злочину є встановлений порядок виготовлення, ви­користання та обігу вказаних у статті предметів управлінської дія­льності.

Стаття 358 називає три групи предметів злочину: 1) посвід­чення або інший документ, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином - підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має пра­во видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків; 2) печатки, штампи чи бланки підпри­ємств, установ чи організацій незалежно від форми власності; 3) інші офіційні печатки, штампи чи бланки.

Об'єктивна сторона злочину виражається у: а) підробленні посвідчення або іншого документа (предметів першої групи); б) виготовленні підроблених печаток, штампів чи бланків (предме­тів другої та третьої груп); в) збуті предметів всіх трьох груп (ч. 1 та ч. 2 ст. 358); г) використанні завідомо підробленого документа (ч. 3 ст. 358).

Під підробленням посвідчення або іншого документа треба ро­зуміти: 1) виготовлення фальшивого посвідчення чи іншого доку­мента; 2) внесення у справжнє посвідчення (документ) неправди­вих відомостей, які викривляють його зміст. Внесення змін у текст посвідчення (документа) може виражатися у виправленні, зни­щенні або добавленні частки тексту, підробці підпису службової особи, постановці відбитку фальшивого (підробленого) штампу чи печатки, або хоч і дійсних, але таємно від осіб, які мають право їх ставити, тощо.

Під виготовленням підроблених печаток, штампів та бланків розуміється незаконне їх повне виготовлення (скажімо, шляхом вирізання, гравіювання форм-кліше), або внесення змін у дійсні печатки, штампи та бланки, які викривляють зміст їх реквізитів (додавання або зменшення позначок, які містяться на них, напри­клад, зміна значення слова шляхом зрізання частини його рельєф­ного зображення на печатці).

Збутом предмета цього злочину є його відчуження шляхом продажу, обміну, дарування, використання у якості платежу, пере­дачі в знак погашення боргу особі, яка хоче його використати, і т. ін.

Під використанням треба розуміти подання або пред'явлення завідомо підробленого документа (ч. З ст. 358) відповідній особі підприємства, установи, організації незалежно від їх форми власно­сті для придбання тих або інших прав або звільнення від обов'язків. При поданні документ переходить у відання організації, установи чи підприємства. При пред'явленні винний лише знайомить з його змістом відповідних людей, а сам документ залишається у нього на руках. Наприклад, особа пред'являє підроблене посвідчення ветера­на праці для безоплатного проїзду у приміському потязі.

Злочин з формальним складом. Він вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої із вказаних вище дій: підроблення, виготовлення або збуту предметів цього злочину чи подання або пред'явлення завідомо підробленого документа. Злочин у формі використання вважається закінченим з моменту подання або пред'явлення підробленого документа.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умис­лом. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони є мета - вико­ристання зазначених предметів як самим підроблювачем, так й ін­шими особами.

Підроблення посвідчень та інших предметів розглядуваного злочину для їх наступного використання з метою незаконного за­володіння чужим майном є одночасно і готування до шахрайства. Підробка посвідчення чи іншого предмета розглядуваного злочину для сторонньої особи, яка завідомо для винного використає його для викрадення майна, є співучасть у готуванні до незаконного заволодіння чужим майном і повинна кваліфікуватися за ч. 1 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 14 і ст. 190. Як співучасть у готуванні до шахрайства треба кваліфікувати і збут посвідчення чи іншого предмета (як підроблювачем, так і іншою особою) за тих же умов і за тими ж статтями.

Суб'єкт злочину - загальний. Вчинення передбачених ст. 358 дій службовою особою з використанням свого службового стано­вища треба кваліфікувати за ст. 366. Суб'єктом використання під­робленого документа може бути особа, яка не є його підроблюва­чем. Якщо ж особа сама підробила документ, а потім його викори­стала, її дії слід кваліфікувати лише за ч. 1 ст. 358.

Кваліфікуючими ознаками підробки, виготовлення та збуту документів, печаток та бланків є повторність та вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб (ч. 2). Під повторністю треба розуміти вчинення у будь-якій послідовності не менше двох дій (в тому числі і тотожних), за які передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 358.

Передбачена ст. 358 норма є загальною порівняно з нормами, що передбачають відповідальність за підроблення, використання та збут окремих видів завідомо підроблених документів (див.: на­приклад, статті 158, 199, 200, 215, 224). Згідно з правилами квалі­фікації при конкуренції загальної та спеціальної норм відповідаль­ність за підроблення, використання та збут таких документів має наставати за спеціальною нормою.