12. Проблеми міжособистісного сприйняття в управлінському спілкуванні

Проблема надійності сприйняття неможлива без урахування низки ефектів у процесі дії механізму стереотипізації. Найбільш типовими з них є: хало-ефект, тобто грубе узагальнення, оцінка в чорно-білих фарбах; ефект поблажливості, тобто дуже позитивна оцінка спостережуваних подій, вчинків; ефект центральної тенденції, тобто прагнення усереднювати оцінки процесів, що спостерігаються і явищ; ефект ореолу, тобто тенденція пов'язувати характеристику однієї риси характеру з іншими властивостями людини; ефект контрасту, тобто схильність підкреслювати протилежні своїм позитивним рисам риси оточуючих; ефект проекції, тобто схильність приписувати негативні властивості свого характеру, а також мотиви своєї поведінки іншим.

Стереотипи є інструмент "грубої настройки", що дозволяє людині "економити" психологічні ресурси і час. До механізмів "тонкої настройки" відносяться ідентифікація, емпатія, атракція, рефлексія, каузальна атрибуція.

Ідентифікація (позднелат. identifico - ототожнюю) являє собою спосіб пізнання іншої людини, при якому припущення про внутрішній стан співрозмовника будується на основі спроб поставити себе на місце цього співрозмовника.

Емпатія - це емоційне відчуття або співпереживання іншому.

Атракція (фр. attraction, буквально - залучення, тяжіння) - це вміння досягти сприятливого, стійкого позитивного ставлення співрозмовника до нас; це здатність позитивно розташувати, настроїти його по відношенню до нас.

Рефлексія (позднелат. reflexio - звернення назад) - це механізм самопізнання в процесі спілкування, в основі якого лежить здатність людини представляти і усвідомлювати те, як він сприймається партнером по спілкуванню.

Каузальна атрибуція (від лат. Causalis - причинність і attributio - приписування) - це механізм інтерпретації вчинків і почуттів іншої людини, прагнення до з'ясування причин поведінки суб'єкта.

13. Основи осягнення внутрішнього світу співрозмовника

Швидкість прочитання "внутрішнього світу" іншої людини і якість цього прочитання у різних людей неоднакові. Ці характеристики можуть бути значно посилені за наявності відповідних знань та достатнього життєвого досвіду.

Основні умови результативного прочитання внутрішнього світу співрозмовника.

1) Намагатися уникнути шаблону в трактуванні тих чи інших жестів. Адже чухання потилиці може означати і наявність у людини лупи, і невпевненість, і брехня.

2) Оцінювати сукупність жестів, коли інформація одного підтверджує інформацію іншого.

3) Враховувати умови, в яких виявляються ті чи інші жести. Наприклад, якщо в розмові з вами співрозмовник часто вдається до закритих жестам і позиціям, може, просто в приміщенні прохолодно?

4) Виходити з конгруентності (лат. congruentis - відповідний, співпадаючий) - збігу слів і жестів. Доведено, що якщо інформація слів і жестів не збігається, то співрозмовники покладаються на невербальну інформацію

5) Виходити з ряду правил: чим старше співрозмовник, чим вище його соціально-економічне становище, тим менш виражені у нього жестикуляція і рухи тіла, тим менш помітними і більш завуальованими стають вони; чим південніше народився і виховувався людина, тим багатшою розвинена у нього жестикуляція і рухи тіла.

Керівнику важливо мати високий рівень візуально-психодіагностичних здібностей, тобто вмінь та навичок, що дозволяють за зовнішніми ознаками людей "читати" їх актуальне психічний стан. Для нас джерелами інформації про співрозмовника є, перш за все, обличчя, міміка, жести, пози, хода людини та ін

Поділ внутрішнього досвіду на три категорії (зір, слух, відчуття) називається поділом відповідно на візуальну, аудиальную і кинестетическую модальності внутрішнього досвіду. Людина, у якого переважають в мисленні зорові образи, який "спеціалізується" на зоровому внутрішньому досвіді, буде називатися візуаліст; спеціалізується на слуховому досвіді - аудіалістом; спеціалізується у відчуттях - кинестетика.

Є й такі слова, які не відносяться ні до однієї модальності: "знати", "розуміти", "думати". Однозначний висновок: для різних ситуацій управлінського спілкування для більшої переконливості та підвищення ефективності спілкування необхідно формувати свої повідомлення, використовуючи слова, характерні для модальності підлеглого. Якщо керівник навчиться говорити з підлеглим так, щоб тому було зручно слухати керівника, то у підлеглого формується несвідоме довіру до керівника, значно підвищується ефективність управлінського спілкування.