- •18. Проблеми міжособистісного сприйняття в управлінському спілкуванні
- •1. Предмет науки управління і основні етапи її розвитку
- •2. Характеристика основних управлінських культур
- •3. Керівництво та лідерство. Функції управлінської діяльності
- •4. Професійні якості керівника і психологія стилю управління
- •5. Підготовка та прийняття управлінських рішень
- •6. Основні параметри трьох стилів управління
- •7. Делегування управлінських повноважень
- •8. Особистість підлеглого як об'єкт управління
- •9. Соціалізація особистості і психосоціальні кризи
- •10. Система регулювання поведінки особистості
- •11. Завантаження та проблеми міжособистісного сприйняття в управлінській діяльності
- •12. Проблеми міжособистісного сприйняття в управлінському спілкуванні
- •13. Основи осягнення внутрішнього світу співрозмовника
- •14. Умови ефективної взаємодії в управлінському спілкуванні
- •15. Кризові явища в психіці особистості в процесі її соціалізації
- •16. Система регулювання поведінки особистості в період впливу внутрішніх та зовнішніх чинників
- •17. Особливості управлінського спілкування з підлеглими
- •18. Проблеми міжособистісного сприйняття в управлінському спілкуванні
- •19. Сутність і основні способи управлінського впливу на підлеглих
- •20. Характеристика основних способів управлінського впливу
- •21. Ділова бесіда як форма управлінської праці
- •22. Особливості підготовки і проведення службової наради
- •23. Закономірності процесу навіювання
- •24. Зараження і наслідування як способи управлінського впливу на підлеглих
- •25. Переконання - інтелектуальне психологічний вплив керівника
- •26. Психологічні прийоми досягнення розташування співрозмовника прийоми
- •27. Розподіл ділових ролей і управління соціально психологічним кліматом організації
- •28. Комунікація в організації. Метод діагностики взаємин
- •29. Міжособистісний конфлікт. Причини, що викликають конфлікти
- •30. Причини та умови, що викликають міжособистісні конфлікти
- •31. Управління конфліктними ситуаціями
6. Основні параметри трьох стилів управління
Параметри стилю управління |
Види стилів управління |
|||
|
Авторитарний |
Демократичний |
Ліберальний |
|
1. Прийняття рішення і визначення завдань |
Особисто керівником |
З урахуванням пропозицій підлеглих |
Схвалення і згоду з думкою підлеглих |
|
2. Спосіб доведення рішення |
Наказ, категорична вимога |
Рада, рекомендація, натяк |
Прохання, благання до |
|
3. Ступінь регламентації дії підлеглих |
Висока |
Оптимальна |
Низька (Максимальна свобода підлеглих) |
|
4. Характер спілкування керівника з підлеглими |
Коротке, ділове, сухе |
Більш тривале, не тільки ділове, а й особистісне |
Може не вступати в спілкування, якщо підлеглі не звертаються до нього |
|
5. Характер регуляції поведінки і діяльності підлеглих |
Робить наголос на стягнення |
Робить наголос на заохочення |
Утримується від регуляції поведінки і діяльності підлеглих |
|
6. Думка керівника про підлеглих |
Категоричність, поділ на поганих і хороших, переведення з однієї категорії в іншу практично не робить |
Вважає всіх підлеглих спочатку хорошими, гнучкість у зміні оцінок |
Оцінок підлеглим практично не дає |
|
7. Відношення керівника до ініціативи підлеглих |
Недовірливе, негативне |
Заохочення прояву ініціативи |
Переоцінка можливостей ініціативи підлеглих |
|
8 Морально- психологічний клімат в організації |
Напружений |
Оптимальний |
Вкрай мінливий |
|
9. Показники діяльності організації |
колич |
Високі |
Середні |
Нестабільні |
|
кач |
середні |
високі |
|
10 Контроль керівника за діяльністю підлеглих |
Підвищений |
Середній |
Відсутній |
|
7. Делегування управлінських повноважень
Керівник не має можливості сам розбиратися з усіма проблемами, тому важливо вміння делегувати повноваження компетентного спеціаліста. Під делегуванням в загальному сенсі розуміється тимчасова передача підлеглому завдання або діяльності із сфери дії керівника. Делегується:
рутинна, дріб'язкова робота;
спеціалізована діяльність;
приватні питання;
підготовча робота (проекти і т.д.). Не підлягають делегуванню:
найважливіші функції керівника (вироблення ідей та політики з розвитку організації, контроль результатів тощо);
керівництво співробітниками, їх мотивація;
завдання високого ступеня ризику і особливої важливості;
незвичайні, виняткові справи;
термінові справи, які не залишають часу для пояснення і повторної перевірки;
завдання суворо довірчого характеру.
Зазвичай алгоритм процесу делегування повноважень наступний:
підготувати підлеглого;
пояснити задачу;
показати, як її вирішувати і що робити;
довірити подальше її рішення під спостереженням, коригуючи при цьому підлеглого;
передати співробітнику роботу цілком і надалі здійснювати тільки контроль над виконанням.