- •Загальні методичні вказівки
- •Лабораторна робота № 1 Прилади радіаційної, хімічної розвідки та дозиметричного контролю
- •1.1 Загальні положення
- •1.1.1 Прилади радіаційної розвідки
- •1.1.2 Прилади дозиметричного контролю
- •1.1.3 Прилади хімічної розвідки
- •1.2 Призначення та характеристика приладів
- •1.2.1 Індикатор-сигналізатор дп-64
- •1.2.2 Сигналізатор-індикатор потужності дози сім-03
- •1.2.3 Бортовий рентгенометр дп-зб
- •1.2.4 Вимірювач потужності дози дп-5а (5б,5в)
- •1.2.5 Радіометр "белла"
- •1.2.6 Радіометр «припять-ркс-20.03»
- •1.3 Прилади дозиметричного контролю
- •1.3.1 Комплект індивідуальних дозиметрів дп-22в і дп-24
- •1.3.2 Комплект вимірювача дози ід-1
- •1.3.3 Вимірювач дози ід-11
- •1.4 Прилади хімічної розвідки
- •1.4.1 Військовий прилад хімічної розвідки (впхр)
- •1.4.2 Напівавтоматичний прилад хімічної розвідки
- •1.4.3 Газоаналізатори горючих газів, кисню та сірководню
- •1.5 Питання для перевірки рівня знань
- •Лабораторна робота № 2 Стійкість роботи об’єктів господарювання у надзвичайних ситуаціях
- •2.1 Сутність стійкості об'єктів у надзвичайних ситуаціях
- •2.2 Методика оцінки стійкості роботи об'єкта господарювання
- •2.2.1 Оцінка стійкості об'єкта до дії повітряної ударної хвилі ядерного вибуху
- •2.2.2 Оцінка стійкості об'єкту до дії проникаючої радіації та радіоактивного забруднення (зараження)
- •2.2.3 Розробка режимів радіаційного захисту працівників в умовах радіоактивного зараження місцевості
- •Варіанти початкових даних для рішення завдань
- •Додаток 1
- •Лабораторна робота №3 Оцінка радіаційної обстановки, що склалася на об’єкті господарювання в результаті аварії на аес
- •Загальні положення
- •3.1 Методика оцінки радіаційної обстановки
- •3.2 Рішення завдань з оцінки радіаційної обстановки
- •3.2.1 Визначення дози опромінення людей при роботі на радіоактивно забрудненій території після аварії аес
- •3.2.2 Визначення допустимої тривалості робіт на радіоактивно забрудненій території
- •3.2.3 Визначення режиму роботи на радіоактивно забрудненій території
- •3.2.4 Визначення можливих втрат працівників в наслідок радіаційного опромінення
- •3.3 Висновки з аналізу радіаційної обстановки
- •Варіанти вихідних даних для оцінки радіаційної обстановки
- •Лабораторна робота № 4 Аналіз хімічної обстановки, що склалася на об’єкті господарювання в результаті аварії на сусідньому об’єкті, який має сильнодіючі отруйні речовини (сдор)
- •4.1 Основні визначення
- •4.2 Вихідні дані для оцінки хімічної обстановки
- •4.3 Рішення завдань з аналізу хімічної обстановки
- •4.3.1 Визначення розмірів і площі зони хімічного зараження
- •4.3.2 Визначення часу підходу хмари зараженого повітря до певного рубежу (об’єкту).
- •4.3.3 Визначення часу уражаючої дії сдор.
- •4.3.4 Визначення межі осередків хімічного ураження сдор і можливих втрат людей в осередку ураження.
- •4.5 Висновки з аналізу хімічної обстановки
- •Варіанти завдань для оцінки хімічної обстановки
- •4 Контрольні питання для самостійної роботи
- •Література
- •Булюк в.І., Манойло о.Г., Шмігельський в.С.
- •Посібник до виконання лабораторних робіт
2.1 Сутність стійкості об'єктів у надзвичайних ситуаціях
Стійкість роботи об’єкта господарювання – це здатність його в умовах надзвичайних ситуацій випускати продукцію в запланованих обсязі та номенклатурі, а в разі слабких та середніх руйнувань, або порушенні матеріального постачання відновлювати виробництво в стислі строки.
На стійкість роботи об’єкта господарювання впливають такі фактори:
- захищеність робітників та службовців від уражаючих факторів надзвичайних ситуацій;
- здатність будівель, споруд, обладнання та комунально-енергетичних систем протистояти руйнуючій дії аварій, катастроф, стихійного лиха та сучасної зброї;
- надійність постачання об'єкта електроенергією, водою, паливом та сировиною;
- підготовленість до проведення рятівних, аварійних та від будівних робіт;
- оперативність управління виробництвом та заходами ЦЗ в надзвичайних ситуаціях.
Для підвищення стійкості роботи об'єкта заздалегідь проводиться комплекс заходів: інженерно-технічних, технологічних та організаційних.
Інженерно-технічні заходи вміщують роботи, які забезпечують стійкість виробничих будівель і споруд, обладнання та комунально-енергетичних систем до дій уражаючих факторів.
Технологічні заходи забезпечують підвищення стійкості об'єкта шляхом зміни технологічного процесу в бік спрощення виробництва кінцевої продукції та виключення або обмеження розвитку аварій.
Організаційні заходи передбачають розроблення ефективних дій керуючого, командно-начальницького складу, штабу, служб та формувань ЦЗ при захисті виробничого персоналу, проведення рятувальних та інших невідкладних робіт та відновленні виробництва.
2.2 Методика оцінки стійкості роботи об'єкта господарювання
Перед тим, як планувати та провадити заходи щодо підвищення стійкості роботи будь-якого об'єкта, необхідно дати оцінку існуючої стійкості даного об'єкта.
Для оцінки реальної стійкості на об'єкті періодично проводяться дослідження. Метою оцінки є виявлення найбільш слабких елементів виробництва та розробка конкретних рекомендацій щодо підвищення стійкості роботи як цих елементів, так і об'єкта в цілому.
Дослідження стійкості проводиться силами інженерно-технічного персоналу об'єкта під керівництвом начальника ЦЗ (керівника підприємства). На початковому етапі створюються дослідницькі групи, розробляється план досліджень та інші керівні документи.
Після попередньої підготовки дослідницькі групи приступають до оцінки стійкості інженерно - технічного комплексу, надійності захисту виробничого персоналу, стійкості постачання та управління при різних надзвичайних ситуаціях.
Методика оцінки стійкості об'єкта засновується на таких вихідних положеннях:
1. Стійкість об'єкта оцінюється по відношенню до кожного з можливих варіантів аварій, стихійного лиха або уражаючих факторів сучасної зброї.
2. Значення параметрів уражаючих факторів беруться максимальними щодо умов розміщення об'єкта:
- для ударної хвилі – надмірний тиск Рфmax;
- для радіоактивного зараження – рівень радіації Р1max;
3. Оцінюється стійкість кожного елемента об'єкта (цеха);
4. Стійкість об'єкта (цеха) в цілому визначається за стійкістю найбільш слабкого елемента.
Оцінка стійкості починається з розрахунку максимальних значень параметрів уражаючих факторів, які можуть виникати на об'єкті в наслідок аварії, стихійного лиха або застосування сучасної зброї.
Потім, відповідно до вибраного критерію стійкості, визначають межу стійкості об'єкта до даного уражаючого фактора та порівнюють отриману величину з максимальним значенням уражаючого фактора.
За результатами порівняння визначають, чи стійкий об'єкт до даного уражаючого фактора та чи потрібно підвищувати його стійкість.
Розглянемо методику оцінки стійкості об'єкта до деяких умов надзвичайних ситуацій.