• Науково-методологічні підходи до змісту функції природи у життєдіяльності людини та розвитку суспільства.

• Науково-методологічні підходи до поняття екологічної кризи та її причин в Україні.

• Наукові підходи до шляхів вирішення екологічних проблем за допомогою і в рамках екологічного права.

• Наукові концепції взаємодії суспільства і природи та їх вплив на формування науки екологічного права.

• Концепція сталого розвитку і правові форми її втілення у міжнародному праві та праві України.

• Поняття та механізм реалізації державної екологічної політики України (за науковими працями проф. В.І. Андрейцева).

• Формування та реалізація державної екологічної політики України в програмних документах.

• Правові проблеми реалізації в Україні екологічної складової концепції сталого розвитку (за науковими працями проф. Г.І. Балюк).

• Науково-правові засади становлення екологічного права України.

• Формування наукових положень про предмет і метод екологічного права.

• Теоретико-правові аспекти принципів та функції екологічного права.

• Особливості сучасного екологічного права України та перспективи його розвитку (за науковими працями проф. Г.І. Балюк).

• Перспективи розвитку екологічного права в ХХІ сторіччі (за науковими працями проф. Н.Р. Малишевої).

• Сучасні проблеми систематизації екологічного, земельного та аграрного законодавства України (за матеріалами Круглого столу і повідомленням доц. Е.В. Позняк та к.ю.н. Н.Л. Ільїної).

• Актуальні проблеми кодифікації національного та міжнародного екологічного права (за науковими працями проф. Ю.С. Шемшученка).

• Здобутки наукової школи «Земельне, екологічне право та право екологічної безпеки» юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (за Літописом кафедри та публікаціями доц. Т.Г.Ковальчук, доц. Т.О. Коваленко та ін. вчених).

• Еколого-правова наукова школа Інституту держави і права ім.. Корецького ( персоналії та наукові доробки).

• Еколого-правова наукова школа Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» (м. Харків) ( персоналії та наукові доробки).

• Еколого-правова наукова школа Національного університету «Одеської юридичної академії» ( персоналії та наукові доробки).

• Еколого-правова наукова школа Львівського національного університету імені Івана Франка ( персоналії та наукові доробки).

• Становлення та розвиток інституту екологічних прав людини у законодавстві України (за публікаціями українських вчених).

• Правові проблеми екологічного підприємництва (за науковими працями проф. А.Г. Бобкової).

• Тектолого-правові (управлінські) аспекти забезпечення сучасної екологічної політики держави (за науковими працями проф. В.І. Андрейцева).

• Правові проблеми екологічного контролю (за науковими працями проф. М.В. Краснової, доц. Е.В. Позняк, доц. Т.О. Коваленко та ін.).

• Проблеми юридичної відповідальності за екологічні правопорушення в контексті сталого розвитку (за науковими працями проф. Г.І. Балюк).

• Проблеми компенсації шкоди за екологічним законодавством України (за науковими працями проф. М.В. Краснової).

• Консолідуюча роль земельного законодавства у розвитку системи природноресурсового права (за науковими працями проф. В.І. Андрейцева).

• Колізії в правовому регулюванні земельних відносин в Україні (за науковими працями проф. А.М. Мірошниченка, доц. Коваленко Т.О.).

• Актуальні проблеми екологізації земельного законодавства (за науковими працями проф. В.Л. Мунтяна, доц. Євстігнєєва А.С.).

• Проблема юридичного визначення лісу як об'єкта правового регулювання та відмежування його від об'єктів інших поресурсових галузей.

• Проблеми постійного і тимчасового користування лісами (за науковими працями доц. Т.Г. Ковальчук).

• Перспективи розвитку гірничого права.

• Особливості предмету та об'єктів водного права України.

• Атмосферне повітря як особливий об'єкт правового регулювання: поняття, юридичні ознаки, особливості правового режиму.

• Наукові підходи до формування природоохоронного (ландшафтного) права у системі екологічного права України.

• Екологічна мережа як новітній об'єкт екологічного права України – соціально-правові та екологічні передумови визнання та регулювання.

• Правові форми та види використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

• Актуальні проблеми становлення і розвитку права екологічної безпеки в Україні

• Поняття та ознаки екологічної безпеки як правової категорії.

• Правові проблеми радіаційної безпеки в Україні (за науковими працями проф. Г.І. Балюк Г.І., к.ю.н. О.В. Сушик, к.ю.н. О.Ю. Кронди).

1.Науково-методологічні підходи до змісту функції природи у життєдіяльності людини та розвитку суспільства.

Науково-методологічною основою екологічного права є сучасні теоретичні уявлення про взаємодію людини, суспільства і природи.

Взаємодія суспільства і природи як природний і об'єктивний процес, необхідна умова існування людини проявляється у двох основних формах.

Люди використовують об'єкти і сили природи з метою задоволення своїх біологічних та інших потреб, створення засобів для життя. Використання природних ресурсів, виступаючи однією з форм взаємодії суспільства і природи, забезпечує економічні інтереси суспільства.

В процесі цієї діяльності протягом багатьох століть люди чинили активний перетворює вплив на природу. В умовах сучасної науково-технічної революції його масштаби суттєво змінилися, господарська діяльність людини перетворилася в фактор глобального характеру, який можна порівняти з дією сил самої природи. В результаті стали очевидними критичні межі впливу на природу відразу в багатьох відношеннях: виявилася кінцівка запасів традиційних джерел сировини та енергії, зросло забруднення навколишнього середовища, порушилися природні механізми саморегуляції в біосфері, що призвело до різкого і негативної зміни умов існування самої людини.

Загострення зазначених проблем поставило суспільство перед необхідністю організації раціонального використання та відтворення природних ресурсів, спеціального регулювання господарської діяльності, спрямованих на гармонізацію екологічних та економічних інтересів. Це викликало до життя нову форму взаємодії суспільства і природи -охрану навколишнього природного середовища, зумовило появу екологічної функції держави і права.

Концептуальне значення для з'ясування екологічних аспектів державно-правового впливу на відносини, що складаються у сфері взаємодії суспільства і природи, мають поняття екології, соціальної та правової екології.

2. Науково-методологічні підходи до поняття екологічної кризи та її причин в Україні

За визначенням, сутність екологічних криз - це процеси, які відбуваються в екологічних системах і загрожують їх цілісності. Тобто, екологічна криза - це порушення життєвоважливих для системи параметрів її функціонування.

В сучасній літературі (див. В.Крисаченко, 1996) екологічні кризи розполідяють за такими критеріями:- за причиненням , - за об"єктною визначеністю,- за ієрархічним статусом,- за здійснюваним ефектом.

За першим означеним критерієм - за причиненням - можна говорити про екологічні кризи природного походження і антропогенного походження. Перші - природні екологічні кризи являють собою ті зміни в екологічних системах, що є наслідком природніх біологічних процесів, самоорганізації систем, таких стосунків систем як конкуренція тощо. Вони також можуть бути наслідком стихійних явищ.

Екологічні кризи антропогенного походження є результатом впливу людської діяльності на природу. Загалом кажучи, це наслідок цивілізаційного прогресу.

Другий спосіб типізації екологічних криз - коли вони виділяються за об"ектною визначеністю. Тобто, кваліфікується на підставі виявлення саме того об"єкту, на який впливає дана криза. Наприклад, це ті біологічні види, що зникають в результаті екологічної кризи. В умовах глобальної екологічної кризи таким видом стала людина.

Третій підхід до визначення типів екологічних криз - це їх розподіл відповідно до того, екологічні системи якого рівня організації живого - від простих і до глобальної екосистеми - біосфери - охоплені кризовими явищами. Зрозуміло, що системи більш високого ієрархічного статусу більшою мірою або навіть суттєво впливають на все живе, включно і на людину.

Четверта можливість кваліфікування і розподілу екологічних криз - за ефектом їхньої дії на екологічні системи, на людину. За цією ознакою екологічні кризи проявляють себе як

1 локальні - ефект їхньої дії обмежений певним регіоном, певними спільнотами,

2 - регіональні - такі, що проявляються на більших територіях і стосуються великих екологічних систем,

3- планетарні - кризові процеси охоплюють більшість екологічних систем Землі або біосферу в цілому.

Україна є однією з найбільш неблагополучних в екологічному відношенні країн Європи. Чого варта лише одна ЧАЕС. Деформована галузева структура виробництва спричинила деформовану його територіальну організацію. Виникли гігантські центри надмірного зосередження промисловості, що характеризуються високим антропогенним впливом на природне середовище. Це насамперед Донбас і Придніпров'я — найбільш забруднені регіони в Європі. Україна виробляє близько 5% світового обсягу мінеральної сировини. На її території розвідано близько 8 тис. родовищ майже 90 видів корисних копалин. Потребують промислового освоєння такі нові види мінеральної сировини, як золото, поліметали, деякі рідкісні метали.