Тема 7: Мета в стратегічному плануванні

1. До основних передумов переходу до стратегічного планування відносяться:

а) потреба в об’єднанні різних напрямків діяльності підприємства;

б) науково-технічний прогрес;

в) зростання розмірів підприємств завдяки підвищенню комплексності та багатопрофільності діяльності;

г) використання зв’язків з іншими організаціями.

2. До основних передумов переходу до стратегічного планування не відносяться:

а) наявність висококваліфікованих менеджерів, здатних вирішувати складні питання, застосовуючи систему стратегічного управління;

б) необхідність реакції на зміни умов функціонування підприємств;

в) розрив між стратегічною та поточною діяльністю, сподівання, що наявність стратегії вже забезпечує її здійснення;

г) усе вище зазначене.

3. Розвиток теорії та практики стратегічного планування, які допомагають перейти від методу проб та помилок до наукових методів передбачення й підготовки майбутнього та до майбутнього відноситься до:

а) переваги стратегічного планування;

б) передумови стратегічного планування;

в) етап стратегічного планування;

г) процес стратегічного планування.

4. Наявність доступної інформації для вивчення сильних і слабких сторін підприємства, зовнішнього середовища та умов конкуренції відноситься до:

а) передумови стратегічного планування;

б) переваги стратегічного планування;

в) необхідні складові стратегічного планування;

г) немає вірної відповіді.

5. Стратегічне планування – це:

а) систематизовані більш-менш формалізовані зусилля всього підприємства, спрямовані на розробку та організацію виконання стратегічних планів, проектів і програм;

б) це послідовний ітераційний процес, що складається з кількох взаємопов'язаних етапів;

в) встановлення певного порядку дій для підготовки ефективного функціонування конкурентоспроможного підприємства;

г) усе вище зазначене.

6. Встановлення певного порядку дій для підготовки ефективного функціонування конкурентоспроможного підприємства – це:

а) стратегічне планування;

б) процес стратегічного планування;

в) мета стратегічного планування;

г) задача стратегічного планування;

7. До основних принципів стратегічного планування належать:

а) багатоваріантність;

б) альтернативність;

в) селективність;

г ) усе вище зазначене.

8.

а) розробка планів;

б) реалізація стратегії;

в) розробка тактичних завдань на основі стратегічного плану;

г) стратегічне управління.

9. Орієнтація на охоплення окремими стратегіями всіх аспектів діяльності об'єкта та взаємозв'язок між ними; в межах стратегічного планування готують систему рішень, а не окремі рішення; спрямованість на зміну ситуації зовні та всередині підприємства – це:

а) глобальність;

б) системність;

в) комплексність і збалансованість;

г) усе вище зазначене.

10. Стратегічна діяльність є складним процесом, зупинка якого повертає підприємства у початкову позицію – це:

а) послідовність;

б) безперервність;

в) системність;

г) немає вірної відповіді.

11. Урахування часових характеристик і характеру змін, що відбуваються на підприємстві згідно з етапами «життєвих циклів» (підприємства та пов'язаних з ним окремих підсистем); цьому сприяє наявність надійного зворотного зв'язку – це:

а) гнучкість;

б) довгостроковість заходів;

в) реалістичність;

г) безперервність.

12. Врахування особливостей функціонування об'єкта, відносно якого розробляються стратегічні плани, та можливості досягнення певних параметрів – це:

а) ефективність;

б) досяжність;

в) наукова та методична обґрунтованість;

г) альтернативність та селективність.

13. Головними перевагами стратегічного планування є:

а) розрив між стратегічною та поточною діяльністю, сподівання, що наявність стратегії вже забезпечує її здійснення;

б) підміна змісту стратегічної діяльності формою, забюрократизованість процедур розробки стратегій і планів;

в) зв'язок поточних рішень з майбутніми результатами, організоване осмислення рішень (усупереч спонтанному прийняттю) з прогнозуванням їхніх наслідків;

г) догматична гіперболізація значення цифрових показників.

14. «Пастками» стратегічного планування є:

а) надвитрати часу для розробки стратегічних планів, що проявляється в запізненні реакцій на зміни в середовищі;

б) сподівання на знаходження «панацеї» від негараздів і спрямування на неї всіх сил і ресурсів, а не застосування системного підходу для реалізації стратегічної діяльності;

в) слабо розвинена система поточного аналізу, контролю та коригування стратегічних планів;

г) відповіді а) і б).

15. До головних недоліків практичного застосування системи стратегічного планування не належать:

а) завищення очікувань, розробка нереалістичних планів, які не враховують специфіки об'єкта планування та можливостей (у тому числі швидкості) здійснення змін;

б) слабо розвинена система поточного аналізу, контролю та коригування стратегічних планів;

в) недосконала система стимулювання працівників, які беруть участь у розробці та виконанні стратегічних заходів;

г) відсутність необхідної інформації для прийняття стратегічних рішень та розробки стратегічних планів; як наслідок, спостерігається низький рівень обґрунтованості планових документів.

16. У закордонній економічній літературі виділяють два основних процеси стратегічного планування:

а) прямий і непрямий;

б) прямий і зворотний;

в) поточний і довгостроковий;

г) нормативний і контрастний.

1

...

7.

політика планування

результат, що може здійснюватися в організації в майбутньому

ефективність, що виражає імовірнісні відносини між політикою планування і результатом.

а) метод екстраполяції;

б) swot-аналіз;

в) метод аналізу ієрархій;

г) метод аналізу pest-факторів.

18.

а) порівняння;

б) організація планування в дійсний час;

в) логічне майбутнє;

г) організаційна реакція.

19. Ієрархія прямого процесу планування включає:

а) політику учасників;

б) учасників, які можуть уплинути на рішення цих проблем;

в) проблеми, що перешкоджають реалізації сценаріїв;

г) один чи кілька бажаних сценаріїв.

20. Ієрархія зворотного процесу планування передбачає:

а) фокус проблеми;

б) розробку дослідницьких сценаріїв;

в) політику учасників;

г) фактори, що впливають на результат.