52

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І.

СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ: СУТНІСТЬ І ПЕРЕДУМОВА ВИНИКНЕННЯ

Тема 1: Еволюція розуміння і передбачення майбутнього організацій

1. Основний недолік поточного планування та бюджетування:

а) короткостроковий характер;

б) внутрішня спрямованість;

в) недостатня обґрунтованість результатів;

г) повільне реагування на ситуацію.

2. Що було прообразом “стратегічних господарських центрів”?

а) центри стратегічного розвитку;

б) центри фінансової відповідальності та стратегічного розвитку;

в) внутрішні центри фінансової відповідальності;

г) внутрішні центри програмного бюджетування.

3. Що стримувало радянські підприємства від пошуку більш ефективних методів виробництва і управління у сфері планування?

а) несамостійність;

б) повільний розвиток методології планування;

в) внутрішня спрямованість планування;

г) технічне та економічне відставання.

4. Фаза 1 – Поточне управління «за відхиленнями»передбачає:

а) застосування елементів аналізу та контролю ситуації, що складається зовні та в організації; планування використовує екстраполяційне передбачення майбутнього;

б) підготовка майбутнього та до майбутнього; стратегічне планування, що пронизує всі підсистеми діяльності підприємства, використовує всі досягнення зазначених фаз;

в) реагування на ситуацію, що складається; планування, орієнтоване всередину організації, обмежується розробкою бюджетів і поточних планів;

г

Характеристика етапів урахування майбутнього на підприємствах при організації діяльності

) немає вірної відповіді.

5.

Поточне управління «за відхиленнями»

...

Управління «за цілями» з орієнтацією на зовнішнє середови­ще

Стратегічне управління

а) управління «від досягнутого» з еле­ментами передбачення;

б) розвиток методології планування: балансового методу, застосування техніко-економічних нормативів і варіантних наближень;

в) стратегічне мислення;

г) немає вірної відповіді.

6. Опанування „стратегічного мислення", націленого на зменшення впливу загроз на діяльність підприємства та використання шансів, що сприяють успіху організації. Планування - стратегічне, що розроблює „стратегічні відповіді" на дії конкурентів у категоріях „продукт - ринок" – це:

а) поточне управління «за відхиленнями»;

б) стратегічне управління;

в) стратегічне мислення;

г) управління «за цілями» з орієнтацією на зовнішнє середови­ще.

7. Підготовка майбутнього та до майбутнього. Стратегічне планування, що пронизує всі підсистеми діяльності підприємства – це:

а) управління «від досягнутого» з еле­ментами передбачення;

б) поточне управління «за відхиленнями»;

в) стратегічне управління;

г) немає вірної відповіді.

8. Реагування на ситуацію, що складається. Планування, орієнтоване всередину організації, обмежується розробкою бюджетів і поточних планів – це:

а) управління «від досягнутого» з еле­ментами передбачення;

б) поточне управління «за відхиленнями»;

в) управління на основі ранжирування стратегічних задач;

г) розробка стратегічних планів підприємства.

9. Що сприяло розвитку методології планування в Україні у 20-ті роки?

а) застосування техніко-економічних нормативів і варіантних наближень;

б) застосування балансового методу;

в) розробка п'ятирічних планів розвитку

г) системи централізованого планування.

10. В США у 60-х роках значного поширення набули:

а) „програмне бюджетування";

б) „внутрішні венчури";

в) довгострокове планування;

г) усе вище зазначене.

11. Довгострокове планування використовувало:

а) метод аналізу ієрархій;

б) SWOT-аналіз;

в) метод екстраполяції;

г) регресійні методи аналізу.

12. Підприємство як об'єкт планового розвитку складається з підсистем різного типу:

а) постачання, виробництво, збут;

б) виробництво, збут, фінанси;

в) фінанси, інформація;

г) відповіді а) і в).

13. У межах стратегічного планування широко застосовуються такі категорії:

а) бізнес цикл;

б) життєвий цикл продукту;

в) горизонт планування;

г) рентабельності капіталовкладень.

14. ... рік вважається початком регулярного теоретичного дослідження та практичного впровадження стратегічного управління.

а) 1971;

б) 1973;

в) 1975;

г) інший варіант відповіді.

15. Дж. А. Стайнер визначив чинники, що сприяли розвитку стратегічного планування у 60-80-х роках:

а) науково-технічний прогрес;

б) розвиток методології та інструментарію планування;

в) використання зв'язків з іншими організаціями;

г) усе вище зазначене.

16. Розвиток систем управління проходив такі етапи:

а) поточне управління «за відхиленнями»;

б) управління на основі контролю за виконанням;

в) управління по слабких сигналах;

г) управління «від досягнутого» з еле­ментами передбачення.

17. Розвиток систем управління не включає:

а) управління по слабких сигналах;

б) управління на основі передбачення змін;

в) управління на основі методів ковзної середньої;

г) управління на основі негайних вирішень.

1

...

8.

бачення довгострокової перспективи;

використання нового підходу у планування від майбутнього до теперішнього

пріоритетність аналізу зовнішніх можливостей та загроз

відповідність організаційної структури підприємства його стратегії

а) процес стратегічного управління;

б) концепція стратегічного управління;

в) ознаки стратегічного управління;

г) принципи стратегічного управління.

1 9.

а) ресурси;

б) досвід;

в) знання про минулі стратегії;

г) прибутковість.

2 0.

а) розробка методів реалізації стратегії;

б) проведення всебічного аналізу;

в) вибір стратегії;

г) розробка графіків реалізації стратегії підприємства.