
- •Конспект уроку на тему: Початок і світової війни.
- •Хід уроку
- •I. Організаційний момент
- •II. Актуалізація опорних знань, умінь та уявлень учнів
- •III. Повідомлення теми, мети і завдань уроку. Мотивація пізнавальної діяльності школярів
- •IV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу План
- •Зразки текстів Текст 1
- •Текст 2
- •Документ 1
- •Документ 2
- •Документ з
- •V. Систематизація та узагальнення нових знань
- •Початок і світової війни.
Конспект уроку на тему: Початок і світової війни.
10-А клас.
Підготував Хома М.М.
Цілі уроку:
• з’ясувати становище українських земель напередодні війни, плани воюючих сторін щодо України, перебіг воєнних подій на українських землях у 1914 році та діяльність українських громадських рухів:
• розвивати вміння критично мислити на основі аналізу історичних джерел;
• виховувати учнів на засадах патріотизму.
Тип уроку — урок засвоєння нових знань.
Форма уроку — урок-дослідження.
Обладнання: підручник, карта «Перша світова війна», атласи з Історії України для 10 класу, тексти історичних документів (для кожного учня).
Хід уроку
I. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань, умінь та уявлень учнів
Бесіда з учнями про геополітичне становище у світі на початку XX століття, становище українських земель у складі Російської та Австро-Угорської імперій.
III. Повідомлення теми, мети і завдань уроку. Мотивація пізнавальної діяльності школярів
Оголосивши тему, мету і завдання уроку, вчитель звертає увагу учнів на становище українців, які опинились у складі двох держав, що належали до ворогуючих військово-політичних блоків, формулює проблемне питання.
Проблемне питання
• Чи стануть воєнні дії на українських землях у ході війни поштовхом до консолідації нації та згуртування сил для здобуття незалежності і чи можливе було здобуття Україною незалежності в той час?
IV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу План
1. Українські землі напередодні війни.
2. Плани Антанти і Троїстого союзу щодо України.
3. Позиції українців щодо воюючих сторін.
4. Воєнні дії на території України в 1914 році.
Методичний коментар для вчителя
Вивчаючи перший пункт плану, доцільно звернутися до попереднього навчального досвіду учнів і провести бесіду.
Запитання і завдання учням
• Покажіть на карті території етнічного розселення українців (звертається увага на те, що площа українських земель становила 850 тис. кв. км, а своєї державності в українців не було).
• У чому полягає трагізм становища українського народу на початку XX століття?
• Яким було соціальне становище українців у двох імперіях?
• Пригадайте стан господарства на українських землях на початку XX ст.
У ході вивчення другого пункту плану доречною буде робота зі схемою «Україна в планах Антанти і Троїстого союзу».
Вивчаючи третій пункт плану, необхідно організувати учнівське дослідження. Цей вид роботи можна провести за одним із двох варіантів залежно від підготовленості учнів класу. Перший варіант — організація групової роботи. Кожна група добрі навички роботи з історичними джерелами, то варто вдатися до другого варіанта: організувати індивідуальні дослідження з подальшим обговоренням у формі дискусії.
Зразки текстів Текст 1
Україна в період великої війни (1914-1918)
«...Переважна більшість українських солдатів і офіцерів обох імперій виконували свій військовий обов’язок і воювали в арміях тих держав, де вони народилися й жили, вважаючи супротивника своїм кровним ворогом. У підросійській Україні про це відверто заявив ЗО липня 1914 р. тодішній головний редактор журналу «Украинская жизнь», що виходив у Москві, Симон Петлюра. У статті-відозві «Війна та українці» він заявив, що українці мають виконувати свій обов’язок перед російською державою і що серед них не існує «австрійської орієнтації». «Вороги Російської імперії, — писав він, — при переході кордону будуть, звичайно, намагатися прихилити українську людність на свій бік і різними політичними обіцянками та національними принадами посіяти неспокій серед неї. Українці не піддадуться провокаціям впливам і виконують свій обов’язок громадян Росії у цій тяжкий час до кінця»
Про необхідність захищати свою батьківщину сказав і митрополит Української греко-католицької церкви А. Шептицький у зверненні 21 вересня до українців, які мешкають на території Франца Йосифа: « Ми з Божої волі злучені з Австрійською державою і династією Габсбургів, спільна наша доля і недоля. Коли військо нашого цісаря побідить – чекає нас краща і ліпша будучність. До крові будьте вірні цісарю».
Політичні партії воюючих країн або підтримали політику ведення бойових дій, або залишалися нейтральними. Лише російські більшовики виступали проти імперської політики і відверто заявили про бажання царизмові поразки, а їхній лідер В.І.Ленів закликав перетворити імперіалістичну війну на громадянську. До таких заяв на початку війни народ ставився скептично і вважав їх несерйозними.
У серпні 1914 р. у львівській газеті «Діло» з’явилося звертання Головної Української Ради, в якому вперше проголошувалося необхідність створення із добровольців полковників українських частин під назвою «Українські Січові Стрільці» (УСС). Охочих захищати Галичину від російських військ знайшлось багато, оскільки тут з 1911 р. активно діяли молодіжні військово-політичні скаутські організації, які готувались до майбутніх боїв за незалежну єдину Україну. У другій половині серпня на збірні пункти прийшло близько 30 тис. добровольців – переважно представників інтелігенції, студентів та учнівської молоді. Однак Габсбурги побоювались такого масового напливу українських добровольців і обмежилися створенням у 1914 р. невеликих загонів УСС, які здебільшого охороняли перевали в Карпатах.
Українці, які входили до складу Російської імперії, також були настроєні войовничо щодо Німеччини та Австро-Угорщини і мріяли лише про перемогу. Кожен мобілізований до царської армії мешканець, скажімо, Гуляйполя – батьківщини Махна і центру очолюваного ним повстанського руху в період громадянської війни – вважав своїм обов’язком відзначитися на фронтах світової війни і повернутися додому кавалером Георгіївського хреста або нижчим офіцерським чином. Зрештою так усе й сталося…
Але з тим войовничим запалом до війни не всі українці. На західноукраїнських землях. Що входили до імперії Габсбургів , багато річні самостійна громадянська робота інтелігенції і духовенства греко-католицької церкви сприяла національному, політичному, культурному та господарському зрушенню галицьких українців. Напередодні Першої світової війни вони перетворилися на самосвідому спільноту, мета якої стало самостійне політичне життя. Провідні українські партії визнали українську державність кінцевою метою своїх змагань.
Війну між Австро_Угорщиною та Росією української політики Галичини і Наддніпрянщини, об’єднавши свої зусилля, пов’язували зі здійсненням великого Ідеалу – створенням самостійної української держави. Для політичної орієнтації українського народу і захисту його національних інтересів, відновлення незалежної української держави були створені: Головна Українська Рада, Союз визволення України, Загальна Українська Рада, Українська Парламентарна Репрезентація.
(Друк. за: Волковинський В., Реєнт О. Україна в період Великої війни (1914-1918 рр.) // Історія України. – 2004. - № 29-32. С. 6-7)