- •Педагогіка вищої школи Підручник
- •Частина і Педагогіка вищої школи – наукА та мистецтво
- •Розділ 1 загальні Основи педагогіки вищої школи
- •1.1. Предмет педагогіки вищої школи
- •1.2. Основні завдання та функції педагогіки вищої школи
- •1.3. Методологія педагогіки вищої школи у світлі сучасної парадигми науки
- •1.3.1. Методологічні категорії педагогіки вищої школи
- •1.3.2. Синергетика як загальнонаукова методологія педагогічної освіти
- •Розділ 2 основи дидактики вищої школи
- •2.1. Закони, закономірності та принципи дидактики вищої школи
- •2.2. Зміст освіти у вищій школі
- •2.3. Моделі освіти
- •2.4. Педагогічні технології
- •Розділ 3 Викладач як суб’єкт педагогічного процесу у вищому навчальному закладі
- •3.1. Вимоги до викладача вищої школи
- •3.2. Функції викладача вищої школи
- •3.3. Професійна культура викладача вищого навчального закладу
- •3.4. Основні вимоги до професіоналізму та функцій викладача вищої школи в умовах становлення синергетичної парадигми освіти
- •Розділ 4. Суб’єктна позиція магістранта в навчально-виховному процесі
- •4.1. Навчально-професійна діяльність магістранта
- •4.2. Рівні суб’єктних позицій магістрантів
- •4.3. Індивідуальний освітній маршрут магістранта
- •Розділ 5 Форми та медоди навчання у вищій школі
- •5.1. Лекція: поняття, функції, принципи, види
- •Види лекцій
- •5.2. Семінарські заняття: традиційні та рефлексивні
- •5.3. Методи активізації творчого мислення магістрантів
- •5.3.1. Синектика
- •5.3.2. Дискусії
- •5.3.3. Рольова гра
- •5.3.4. Метод проектів
- •5.3.5. Кейс-метод
- •Розділ 6 Самостійна робота магістранта
- •6.1. Різновиди самостійної роботи магістранта
- •6.2. Основні функції самостійної роботи магістрантів
- •6.3. Етапи та умови організації самостійної роботи магістранта
- •Розділ 7 Науково-дослідницька діяльність магістранта
- •7.1. Магістерська як самостійна випускна науково-дослідницька, кваліфікаційна робота
- •7.2. Структура магістерського дослідження
- •Основна частина магістерської роботи
- •Правила оформлення додатків
- •7.3. Основні вимоги до оформлення магістерської роботи
- •Оформлення списку використаних джерел
- •7.4. Організація захисту
- •7.5. Оцінювання магістерської роботи
- •Розділ 8 Науково-виробниче стажування магістрантів
- •8.1. Мета та завдання науково-виробничого стажування
- •8.2. База науково-виробничого стажування
- •8.3. Організація та керівництво стажуванням
- •8.4. Зміст науково-виробничого стажування
- •8.5. Підведення підсумків стажування
- •8.6. Вимоги до складання й оформлення звіту
- •8.7. Порядок захисту результатів науково-виробничого стажування
- •Розділ 9 Контроль та оцінка знань, умінь та навичок магістрантів
- •9.1. Види та форми перевірки знань магістрантів
- •9.2. Критерії оцінки і норми оцінки
- •9.3. Критерії оцінювання навчальних досягнень магістрантів
- •Розділ 10 Організація та управління навчально-виховним процесом у вищому навчальному закладі
- •10.1. Соціальне управління
- •10.2. Наукові засади управління вищим навчальним закладом
- •10.3. Структура управління вищим навчальним закладом
- •10.4. Органи громадського самоврядування у вищих навчальних закладах
- •10.5. Студентське самоврядування
- •10.6. Організація управління виховним процесом у вищих закладах освіти
- •10.7. Управління навчальним процесом
- •Частина іі аналіз сучасного стану вищої освіти та перспективи її розвитку
- •Розділ 11 сучасна вища освіта
- •11.1. Державна політика в галузі освіти
- •11.2. Особливості формування освітньої політики як мультидисциплінарної сфери досліджень
- •11.3. Аналіз чинників впливу на формування та здійснення освітньої політики
- •11.4. Сутність глобалізації та її вплив на розвиток освіти
- •Розділ 12 система освіти україни
- •12.1. Суспільний характер освіти
- •12.2. Безперервна освіта як філософсько-педагогічна концепція
- •12.3. Неперервна освіта як феномен практики та педагогічна концепція
- •12.4. Наступність освіти як зв’язок між різними етапами розвитку особистості
- •12.5. Система освіти як сукупність освітніх закладів
- •12.6. Структура освіти в Україні
- •Розділ 13 Магістратура як освітній простір
- •13.1. Сутність магістерської підготовки
- •13.2. Концептуальні основи процесу створення освітнього простору магістратури
- •13.3. Суб’єктна для суб’єкта взаємодія всіх учасників навчального процесу
- •13.4. Супровід процесу навчання в освітньому просторі магістратури
- •13.5. Продуктивний характер навчальної діяльності в магістратурі
- •Розділ 14 Болонський процес та перспективи розвитку вищої освіти
- •14.1. Генеза розвитку вищої освіти в Україні
- •14.2. Основні етапи розвитку вищої освіти в Україні
- •14.3. Передумови й необхідність створення Болонського процесу
- •14.4. Принципи європейського освітнього простору
- •14.5. Зміст Болонської декларації як основи створення єдиного Європейського освітнього простору
- •14.6. Структура вищої освіти і ступенів за Болонською системою
- •14.7. Європейська система перезарахування кредитів – ects
- •14.8. Шкала оцінювання ects
- •14.9. Навчання впродовж життя
- •14.10. Входження України в європейський простір вищої освіти
- •14.11. Правова документація України щодо Болонського процесу
- •Словник
- •Література
- •Орієнтовна схема аналізу уроку
- •I. Загальні відомості про урок
- •II. Тип і структура уроку
- •III. Зміст уроку
- •IV. Методи й прийоми навчання на уроці
- •V. Поведінка учнів на уроці
- •VI. Поведінка вчителя на уроці
- •VII. Висновки й пропозиції
- •Нотограма уроку
- •Конструктор тестІв для перевірки знань магістрантів з дисципліни
10.3. Структура управління вищим навчальним закладом
Управління вищим навчальним закладом вимагає вирішення стратегічних, практичних та оперативних завдань.
Стратегічні завдання управління визначаються довготривалістю наслідків, істотним впливом на всі напрями діяльності вищого навчального закладу. Прикладами стратегічних управлінських завдань є відкриття нових спеціальностей, кафедр, факультетів, філіалів, будівництво приміщень, придбання дорогого навчального обладнання тощо. До стратегічних завдань управління належить також розроблення та впровадження принципів і правил оплати праці й додаткових заохочень, підбору кадрів, розподіл фінансових потоків тощо.
Практичні завдання управління вирізняються конкретною прив’язкою до часу виконання. Це складання річних робочих планів, семестрового розкладу, планів ремонту, а також розподіл навчального навантаження між викладачами, друкування навчальних посібників та ін.
Оперативні завдання управління вирішуються кожного дня. Вони пов’язані із забезпеченням процесу життя вищого навчального закладу.
Безпосереднє управління діяльністю вищого навчального закладу здійснює його керівник – ректор (президент). Він у межах наданих йому повноважень вирішує всі питання діяльності вищого навчального закладу:
– затверджує його структуру й штатний розклад; видає накази та розпорядження, обов’язкові для виконання всіма працівниками й структурними підрозділами вищого навчального закладу;
– представляє вищий навчальний заклад у державних та інших органах, відповідає за результати його діяльності перед органом управління, у підпорядкуванні якого перебуває вищий навчальний заклад;
– розпоряджається майном і коштами;
– виконує кошторис, укладає угоди, дає доручення, відкриває банківські рахунки; приймає на роботу та звільняє з роботи працівників;
– забезпечує охорону праці, дотримання законності та порядку; визначає функціональні обов’язки працівників;
– формує контингент осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі; відраховує та поновлює осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі;
– контролює виконання навчальних планів і програм, дотримання всіма підрозділами штатно-фінансової дисципліни;
– забезпечує дотримання службової та державної таємниці; здійснює контроль за якістю роботи викладачів, організацією навчально-виховної та культурно-масової роботи, станом фізичного виховання та здоров’я, організовує побутове обслуговування учасників навчально-виховного процесу та інших працівників вищого навчального закладу;
– разом із профспілковими організаціями подає на затвердження вищому колегіальному органу громадського самоврядування вищого навчального закладу правила внутрішнього розпорядку та колективний договір і після затвердження підписує його.
Керівник вищого навчального закладу відповідає за провадження освітньої діяльності у вищому навчальному закладі, за результати фінансово-господарської діяльності, стан і збереження будівель та іншого майна. Для вирішення основних питань діяльності відповідно до Статуту він створює робочі та дорадчі органи, а також визначає їхні повноваження. Згідно зі Статутом керівник вищого навчального закладу може делегувати частину повноважень своїм заступникам і керівникам структурних підрозділів.
Керівник вищого навчального закладу щорічно звітує перед власником (власниками) або уповноваженим ним (ними) органом (особою) та вищим колегіальним органом громадського самоврядування вищого навчального закладу. Він несе повну відповідальність за результати діяльності ВНЗ і діє відповідно до існуючого законодавства від імені вищого навчального закладу, представляє його в усіх органах, установах і на підприємствах. У межах своєї компетенції видає накази, обов’язкові для виконання всіма працівниками й студентами.
У демократичній моделі керування ректор діє через консультації, делегування рішень і експертний аналіз варіантів дій.
Керівництво факультетом здійснює декан. Він:
– організовує виконання розпоряджень адміністрації ВНЗ і контролює хід виконання;
– забезпечує підготовку й реалізацію навчальних планів та навчальних програм, контролює якість їх виконання;
– керує складанням розкладу навчальних занять і здійснює контроль за його виконанням;
– здійснює контроль за навчальним процесом, використанням технічних засобів і технологій навчання;
– керує процесом прийому на перший курс, формує академічні групи;
– організовує цільове та контрактне навчання студентів;
– організовує облік успішності студентів;
– представляє списки студентів для переведення на наступний курс, допускає до складання державних іспитів і захисту дипломних робіт (проектів);
– представляє списки студентів на призначення стипендій і надбавок до них, на академічну відпустку, на індивідуальний графік навчання, на відрахування з ВНЗ;
– контролює якість виконання науково-дослідної та пошуково-конструкторської робіт і використання їх результатів для вдосконалення навчального процесу;
– розподіляє бюджетні засоби із наукової тематики;
– визначає контингент аспірантів;
– організовує роботу державних атестаційних і екзаменаційних комісій, оголошує склад дисертаційних рад, контролює якість підготовки аспірантів, докторантів, стажерів і пошукувачів;
– розвиває форми самоврядування на факультеті, підтримує зв’язки з громадськими організаціями;
– проводить роботу щодо сприяння працевлаштуванню випускників;
– керує формуванням штатного складу завідуючих кафедрами, викладачів, навчально-допоміжного та науково-дослідного персоналу;
– організовує атестацію персоналу; контролює навчальне навантаження викладацького складу і якість його виконання;
– планує видання навчальної та методичної літератури, контролює рівень методичного забезпечення на кафедрах;
– видає розпорядження по факультету.
Декан видає розпорядження, що стосуються діяльності факультету. Вони є обов’язковими для виконання всіма працівниками факультету. Розпорядження декана можуть бути скасовані лише керівником вищого навчального закладу, якщо суперечать закону, статутові чи завдають шкоди інтересам вищого навчального закладу.
Керівництво кафедрою здійснює завідувач. Він
– організовує підготовку й реалізацію навчальних планів і навчальних програм, контролює якість їх виконання; керує розподілом навантаження серед викладачів кафедри, контролює його; здійснює контроль за навчальним процесом, використанням технічних засобів і технологій навчання;
– керує процесом зарахування на перший курс, бере участь у формуванні академічних груп; організовує цільове й контрактне навчання студентів кафедри;
– допускає до складання державних іспитів і захисту дипломних робіт (проектів);
– узгоджує списки студентів на академічну відпустку, на індивідуальний графік навчання, на відрахування з ВНЗ;
– контролює якість виконання науково-дослідних і пошуково-конструкторських робіт і використання їх результатів для вдосконалення навчального процесу;
– визначає контингент аспірантів, докторантів, стажерів і пошукувачів кафедри;
– розвиває форми самоврядування серед студентів кафедри, підтримує зв’язки з громадськими організаціями;
– проводить роботу зі сприяння працевлаштуванню випускників, організує підтримку зв’язків з випускниками;
– керує формуванням штатного складу кафедри (викладацьким, навчально-допоміжним і науково-дослідним персоналом);
– проводить засідання кафедри щодо підготовки до обрання викладачів і наукових працівників на конкурсній основі;
– планує видання навчальної та методичної літератури та ін.
Колегіальним органом вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації є вчена рада, яку формують терміном до п’яти років (для національного вищого навчального закладу – до семи років).
До компетенції вченої ради належать:
– подання до вищого колегіального органу громадського самоврядування проекту статуту, а також змін і доповнень до нього;
– ухвалення фінансових плану й звіту вищого навчального закладу;
– подання пропозицій керівнику вищого навчального закладу щодо призначення на посаду директора бібліотеки, проректорів (заступників керівника), директорів інститутів та головного бухгалтера та їх звільнення;
– обрання на посаду таємним голосуванням завідувачів кафедр і професорів; ухвалення навчальних програм та панів;
– ухвалення рішень щодо питань організації навчально-виховного процесу; ухвалення основних напрямів наукових досліджень; оцінювання науково-педагогічної діяльності структурних підрозділів;
– прийняття рішень щодо присвоєння вчених звань доцента, професора, старшого наукового співробітника та ін.
Учену раду вищого навчального закладу очолює голова – керівник вищого навчального закладу. До складу вченої ради вищого навчального закладу входять заступники керівника вищого навчального закладу, декани, головний бухгалтер, керівники органів самоврядування, а також виборні науково-педагогічні представники, які обираються серед завідувачів кафедр, професорів, докторів наук; інші виборні представники вищого навчального закладу, які працюють у ньому на постійній основі, відповідно до квот, визначених у Статуті вищого навчального закладу. При цьому не менш як 75 відсотків загальної кількості її складу мають становити науково-педагогічні працівники вищого навчального закладу. Виборні представники обираються вищим колегіальним органом громадського самоврядування вищого навчального закладу за поданням структурних підрозділів, у яких вони працюють.
Рішення ради реалізуються через накази й розпорядження органів виконавчого керівництва ВНЗ. Вони обов’язкові для виконання керівниками підрозділів, персоналу та студентів. У випадку незгоди з рішеннями ради ректор може повернути їх для повторного розгляду.
План роботи ради затверджується на кожен навчальний рік. Засідання ради проводяться ректором або його заступниками один раз на місяць. Рішення ради приймаються голосуванням і вважаються прийнятими, якщо за них проголосувало не менше половини присутніх.
Учена рада факультету є колегіальним органом факультету вищого навчального закладу третього й четвертого рівнів акредитації. Її очолює голова – декан факультету. До складу вченої ради факультету входять заступники декана, завідувачі кафедр, керівники органів самоврядування факультету, а також виборні науково-педагогічні представники, які обираються серед професорів, докторів наук; інші виборні представники факультету, які працюють на ньому на постійній основі, відповідно до квот, визначених у Статуті вищого навчального закладу. При цьому не менш як 75 відсотків загальної кількості її складу мають становити науково-педагогічні працівники факультету. Виборні представники обираються органом громадського самоврядування факультету за поданням структурних підрозділів, у яких вони працюють.
До компетенції вченої ради факультету належать:
– визначення загальних напрямів наукової діяльності факультету; обрання на посаду таємним голосуванням асистентів, викладачів, старших викладачів, доцентів, декана;
– ухвалення навчальних програм та навчальних планів; вирішення питань щодо організації навчально-виховного процесу на факультеті;
– ухвалення фінансових плану й звіту факультету.
Рішення вченої ради факультету вводяться в дію розпорядженнями декана факультету, а скасувати їх може лише вчена рада вищого навчального закладу.
У вищому навчальному закладі третього або четвертого рівня акредитації можуть працювати вчені ради інших структурних підрозділів. Їхні повноваження визначаються керівником вищого навчального закладу.
Кафедра. Засідання кафедр призначаються й проводяться не рідше одного разу на місяць. На їх засіданнях
– обговорюються плани діяльності;
– підводяться підсумки за минулий період;
– розглядаються звіти про діяльність окремих працівників;
– обмінюються досвідом методичної, навчальної та наукової діяльності; заслуховуються наукові доповіді й повідомлення;
– колектив інформується про останні рішення керівництва ВНЗ і факультету;
– контролюється успішність студентів і стан робіт аспірантів і докторантів;
– розробляються рекомендації щодо підвищення якості навчального процесу та розширення навчальних і наукових зв’язків кафедр;
– оголошується навчальне навантаження викладачів на наступний період.
У національному вищому навчальному закладі обов’язково створюється наглядова рада. Вона розглядає
– шляхи перспективного розвитку закладу;
– надає допомогу його керівництву в реалізації державної політики в галузі вищої освіти і науки;
– здійснює громадський контроль за діяльністю керівництва вищого навчального закладу;
– забезпечує ефективну взаємодію його з органами державного управління, науковою громадськістю, суспільно-політичними та комерційними організаціями в інтересах розвитку вищої освіти.
Склад наглядової ради національного вищого навчального закладу затверджується Кабінетом Міністрів України. Положення про неї затверджує голова наглядової ради за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі освіти і науки. Термін повноваження наглядової ради становить не менше трьох, але не більше п’яти років.
Наглядова рада може бути створена також за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі освіти і науки або іншим центральним органом виконавчої влади, у підпорядкуванні якого перебуває вищий навчальний заклад.
Для розв’язання поточних питань діяльності вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації створюються робочі органи: ректорат, деканати, приймальна комісія. Положення про робочі органи затверджуються наказом керівника вищого навчального закладу відповідно до Статуту вищого навчального закладу.
