Розділ 10 Організація та управління навчально-виховним процесом у вищому навчальному закладі

Сучасна Україна на сьогодні виступає за запровадження демократизації у всіх сферах суспільства, тому, відповідно, необхідно розробити демократичний механізм управління в педагогічних навчальних закладах на засадах гуманізації та гуманітаризації.

Проблеми організації навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі та його управління розглядали: А. Алексюк, М. Бесєдін, Я. Болюбаш, В. Бондар, С. Вітвіцька, О. Гірняк, В. Дьяченко, Г. Єльникова, І. Кобилянський, А. Кузьмінський, О. Мармаза, О. Мороз, В. Нагаєв, А. Одерій, З. Слепкань, Ф. Хміль, Є. Хриков та інші.

У десятому розділі розглядаються такі проблеми: соціальне управління, наукові засади, структура управління вищим навчальним закладом, органи громадського самоврядування, студентське самоврядування, організація управління виховним процесом у вищих закладах освіти, управління навчальним процесом

10.1. Соціальне управління

Соціальне управління – це вплив на суспільство в цілому або на окремі його ланки для того, щоб забезпечити збереження їхньої якісної специфіки, ефективне функціонування, удосконалення й розвиток, успішний рух до заданої мети.

Дослідницькими задачами соціального управління є: вивчення людини як суб’єкта управління; вивчення об’єктів управління, у ролі яких виступають люди й колективи; вивчення зв’язків між суб’єктом і об’єктом управління, що реально існують у вигляді міжособистісних відносин і відносин між різними групами.

Загальні оцінки управління: наявність керівної й керованої системи; цілісний характер системи та її єдність; наявність причинно-наслідкових зв’язків між елементами систем; наявність зворотного зв’язку; динамічний характер системи управління; наявність керуючого параметра (критеріїв); підсилювальна здатність системи; передача, перетворення й збереження інформації; антитропійність.

Керівництво – це такий рівень соціального управління, на якому розробляються найбільш загальні й принципові рішення, окреслюються перспективні цілі, яких необхідно досягти, спираючись на ту або іншу систему управління, виробляються засоби для досягнення поставленої мети й встановлюється послідовність виконання більш конкретних, окремих задач.

Керівник  працівник органу освіти, який має право приймати рішення, тим самим впливаючи на функціонування й розвиток керівного об’єкта.

Керувати  це значить певним чином організовувати роботу підлеглих.

Керівна діяльність містить у собі інтелектуальний і вольовий елементи. Перший спирається на знання суті справи, розуміння задачі, що стоїть перед організацією. Другий полягає в тому, щоб оперативно прийняти потрібне рішення, розмістити людей, контролювати виконання окреслених завдань.

Принципи управління  основні правила, положення, відповідно до яких формуються, функціонують і розвиваються системи управління.

Класифікація принципів управління закладом освіти:

– принцип оптимального співвідношення централізації й децентралізації – ефективність і цілісність системи управління досягаються шляхом оптимального сполучення централізації (інтеграції) і підвищення відносної незалежності, автономності частин  децентралізації (диференціації), завдяки якій система в цілому набуває гнучкості й стійкості.

– принцип колегіальності і єдиноначальності  єдність протилежностей: єдиноначальність є піком колегіальності, тобто керівник у своїх діях, наказах, розпорядженнях реалізує волю своїх однодумців.

– принцип раціонального поєднання прав, обов’язків і відповідальності  надання суб’єктові управління свободи й можливості діяти в колі своїх обов’язків, відповідати за їх наслідки, за результати роботи, та надавати необхідний звіт.

Методи управління  це особливі специфічні прийоми, способи взаємин і взаємодій керівника з виконавцями, що ведуть до удосконалення всієї системи.

Класифікація методів управління: за цілями  стратегічні, тактичні, оперативні; за механізмом впливу  соціально-політичної, соціально-економічної, психолого-педагогічної спрямованості; за часом управлінських дій  перспективні, довгострокові, поточні; за стилем  авторитарні, демократичні, ліберальні, популістські, апаратні; економічні  впливи на економічну сферу діяльності людей; організаційно-адміністративні (розпорядницькі)  розпорядницького, організаційного, дисциплінарного впливу; соціально-психологічні  регулювання взаємин між людьми, створення оптимального психологічного клімату в колективі; за функціями управління  методи планування, організації, контролю, стимулювання.

Під час вибору методів управління необхідно враховувати такі фактори: стратегічні й тактичні задачі; особливості людей (викладача, студента та ін.), щодо яких застосовується метод (управлінський вплив); порівняльна ефективність різних методів управління; можливість кожного методу; наслідки його застосування; міра у використанні тих або інших методів, їхній взаємозв’язок; особливості ситуації, вичерпність інших засобів; наявність часу для рішення задач саме обраним комплексом методів управління; морально-психологічні, матеріальні та інші умови; можливості, уміння підлеглих; традиції, звички даного колективу, його привчання до того або іншого стилю управління.

Вибір оптимальних методів управління навчальним закладом має здійснюватися поетапно: виявлення й визначення проблеми в процесі керівництва; індивідуальний і колективний пошук адекватних методів для рішення проблеми; розробка критеріїв оцінки управлінського акту і його результату; оцінка за обраним критерієм різних варіантів рішення питання; вибір одного або декількох методів управління для рішення даної проблеми.

Функція  однорідний, відокремлений вид управлінської діяльності, який слід здійснити для досягнення цілей навчального закладу.

Функція управління  це вид діяльності , що заснований на поділі й кооперації управлінської праці й характеризується визначеною однорідністю, складністю й стабільністю впливу на об’єкт і суб’єкт управління.

Класифікація функції управління: інформаційне забезпечення системи  аналітична діяльність  цілепокладання  прийняття управлінського рішення  прогнозування й планування  організаторська діяльність  координація  регулювання й коригування  стимулювання  облік і контроль.

Інформаційне забезпечення управління  між керованою й керівною системами та зовнішнім середовищем за допомогою інформаційних потоків повинен безупинно підтримуватися прямий і зворотній зв’язок.

Види інформації:

– наукова  основні напрямки наукових знань про людину, розвиток особистості, сучасні дидактичні системи й педагогічні технології, дослідження в галузі педагогічної, вікової, соціальної психології, у сфері теорії та практики виховання тощо;

– правова  закони України, правові акти стосовно кадрових питань, з охорони прав неповнолітніх, про податки та інше. Підзаконні акти: положення, інструкції, накази, розпорядження за основними напрямками діяльності школи;

– науково-методична інформація з проблем функціонування системи освіти: навчальні плани, програми, підручники, навчально-методичні посібники;

– статистична інформація  характеризує реальний стан навчально-виховного процесу;

– оперативна, подієва інформація включає відомості про надзвичайні події, стан внутрішньо колективних відносин, що знаходять своє відображення в листах, скаргах, заявах та ін.

Зворотний зв’язок  це опорна реакція на те, що почуто, прочитано або побачено; інформація (у вербальному або невербальному оформленні) відсилається відправникові, що свідчить про ступінь розуміння, довіри до повідомлення, засвоєння та погодження з повідомленням.

Методи збору інформації в навчальному закладі: вивчення директивних, нормативних, інструктивних, методичних документів; спостереження; опитування (усні й письмові); анкетування; тестування; оперативний розбір щойно проведеного заходу за допомогою його учасників; ретроспективний; ведення щоденникових записів.

Методи аналізу інформації: поділ на частини, порівняння, класифікація, узагальнення, абстрагування, аналогія, синтез, інтегрування, систематизація.

Аналітична діяльність дозволяє виявити проблеми, що вимагають ухвалення управлінського рішення, причини недоліків у навчально-виховному процесі, умови позитивних результатів діяльності, передового педагогічного досвіду.

Види аналізу: системний, причинно-наслідковий, функціональний, поелементний, ретроспективний (у часі), порівняльний.

Процедури аналітичної діяльності: відбір достовірних фактів зі статичних даних, інформація з різних джерел, систематизація відібраних матеріалів, їх групування, класифікація й типологізація; зіставлення відібраних даних із плановими показниками, з аналогічними показниками минулих років, виявлення основних тенденцій, аналіз причин недоліків, успіхів.