9.3. Критерії оцінювання навчальних досягнень магістрантів

Критеріями оцінювання навчальних досягнень магістрантів мають бути такі групи компетенцій:

– соціальні (активність у суспільному житті, участь в діяльності громадських організацій, вміння попереджувати, урегульовувати конфлікти, самостійно приймати рішення й брати на себе відповідальність за їх виконання тощо);

– полікультурні (вміння досягати консенсусу, вирішуючи різні питання, що стосуються як професійної діяльності, так і повсякденного спілкування з людьми різних поглядів, релігійних конфесій, інших національностей тощо);

– комунікативні (високий рівень культури спілкування в колективі, знання декількох мов і використання їх в практичній діяльності за певних обставин);

– інформаційні (вміння знаходити різноманітну інформацію за допомогою сучасних інформаційних технологій, критично її осмислювати та використовувати для здобуття знань);

– саморозвитку та самоосвіти (передбачають потребу в самовдосконаленні, підвищенні професійної майстерності, загального рівня культури, розвитку власних здібностей тощо);

– компетенції, що виявляються як здатність до раціональної продуктивної, творчої діяльності.

У сучасних освітянських документах підкреслюється, що особистісно-зорієнтована освіта передбачає:

– застосування нової педагогічної етики спілкування педагогів і учнів (взаємоповага, взаєморозуміння, творче співробітництво);

– обов’язкове особистісне спілкування;

– використання у спілкуванні діалогу (як домінуючої форми співпраці), що формує уміння вільно обмінюватися думками, моделювати життєві ситуації;

– орієнтацію в навчально-виховному процесі на розвиток творчості, творчої активності;

– утвердження всіма засобами цінності дитячої особистості;

– наявність у педагога уміння організувати одночасно навчання магістрантів ”на різних рівнях складності” тощо.

В основі рейтингової системи лежить накопичення оцінок за певний період навчання (модуль, семестр, рік, 5 років) і за різнобічну діяльність. Сума цих оцінок виступає в ролі кількісного показника якості роботи магістранта порівняно з успіхами його товаришів. Однак вона відображає не тільки якість знань і вмінь, а й точність у роботі, активність, самостійність, творчість. Провадиться періодичне ранжування магістрантів (а також кінцеве – випускників).

Метою роботи є побудова рейтинг-системи, здатної стимулювати самостійну роботу магістранта та оцінювати якість і повноту засвоєння матеріалу. Обсяг засвоєного матеріалу оцінюється за шкалою:

• від 70% до 79% фактичного матеріалу  ”задовільно”;

• від 80% до 89% фактичного матеріалу  ”добре”;

• від 89% до 100% фактичного матеріалу  ”відмінно”.

Якість знань оцінюється за традиційною п’ятибальною шкалою. Тоді загальний рейтинг визначається за такою формулою:

,

де 0(5), 0(4), 0(3)  кількість позитивних оцінок (відповідно ”5”, ”4”, ”3”), отриманих під час засвоєння курсу;

К – кількість занять, відведених за навчальною програмою.

Високі оцінки з окремих тем курсу не можуть компенсувати відсутність знань з інших тем. З метою стимулювання самостійної активності магістрантів під час проведення аудиторних занять, а також для більшого заохочення їх до навчання пропонується пасивність оцінювати ”незадовільно”.

Отже, загальний рейтинг магістранта визначається за формулою:

,

де 0(2) – кількість ”незадовільних” оцінок, отриманих під час засвоєння всього курсу.

Рейтинг повинен бути не нижчим як 70% засвоєння матеріалу з оцінкою ”задовільно” і не нижчим, ніж 30% кількості ”незадовільних” оцінок, тобто:

Р=0,7х 3–0,3x2=1,5;

для оцінки ”добре”:

Р=0,8х 4–0,2x2=2,8;

для оцінки ”відмінно”:

Р=0,9х 5–0,1 х 2=4,3

Уведення додаткового рейтингу при оцінюванні навчальної діяльності магістрантів дає змогу диференціювати її. Так, якість виконання домашнього чи індивідуального завдання можна визначити, виходячи з ”узагальненої функції Бажаності УФБ Харрінгтона”, використовуючи таблиці відповідностей між співвідношеннями бажаності в емпіричній та психологічних системах:

”задовільно” – 0,4–0,6

”добре” – 0,6–0,8

”дуже добре” – 0,8–1,0

Рейтинг індивідуальної роботи магістранта визначається за формулою:

Р_інд ⁼ Б/К,

де Б – сума балів, отриманих за самостійну роботу;

К – кількість лабораторно-практичних занять, відведених навчальною програмою для засвоєння курсу.

Причому загальний бал індивідуальної роботи магістранта починає набувати суттєвих значень тільки тоді, коли кількість індивідуальних завдань перевищує кількість занять, відведених програмою на засвоєння курсу.

Індивідуальна робота будується на трьох рівнях:

– репродуктивний, що вимагає від магістранта знань основних законів і закономірностей та уміння їх застосовувати для виконання елементарних завдань;

– репродуктивно-творчий, що потребує знань основних законів, закономірностей, принципів та вміння їх застосовувати відповідно до розглянутих на практичних заняттях алгоритмів розв’язку типових педагогічних задач;

– творчо-пошуковий, передбачає наявність умінь самостійно побудувати алгоритм розв’язку навчальної або педагогічної задачі.

За умови активної участі в самостійній роботі при розв’язанні завдань ”низького” рівня може магістрант отримати загальний рейтинг з вищою оцінкою на один бал.

Такий комплексний підхід до оцінювання знань дає змогу враховувати обсяг, якість засвоєного матеріалу, стимулювати самостійну роботу магістранта, аналізувати навчальний процес у динаміці.

За умови модульної програми підсумкова оцінка магістрантів складається за результатами навчальної діяльності протягом усього семестру. Рівень творчої активності визначається кількістю та змістом актів позитивної активності магістрантів за результатами поточного контролю (участь у вікторинах; написання рефератів, кросвордів; надання обґрунтованих пропозицій тощо). При цьому визначається індивідуальний коефіцієнт творчої активності магістранта (КТА) як відношення кількості індивідуальних актів творчої активності (АТА) до АТА найліпшого магістранта або нормативного значення.

Бали рейтингу під час проведення поточного, проміжного й підсумкового модульного контролю додаються й по закінченню курсу перетворюються на індивідуальний кумулятивний індекс кожного магістранта, таким чином, кожен може наочно бачити свої інтелектуальні й професійні здобутки, зіставити їх з рейтингом своїх товаришів. Ці мотиваційні умови реалізують принцип змагальності в навчальній діяльності, стимулюють кожного магістранта вдосконалювати свою роботу та організацію всього навчального процесу.

Бальна шкала оцінок

Оцінка	К1	Рівень складності контрольних запитань	К2
”5” (відмінно) ”4” (добре) ”3” (задовільно) ”2”(незадовільно)	+ 10 + 8 + 6 0	Розширена програма Стандартна програма Програма-мінімум	+п +10 0
Рівень творчої активності	КЗ	Відвідування практичних занять	К4
КТА 0,7:.. 1,0 КТА 0,3... 0,7 КТА 0...0,3	+ 2 + 1 0	Постійно 1 і більше пропусків Відсутність на всіх практичних заняттях модуля	+10 –1
Якість ведення конспекту			К5
Змістовно, акуратно є конспект Немає конспекту			+10 –1

Примітка: якщо магістрант пропустив усі лекції модуля, його тестують за програмою-мінімум. За наявності відмінного результату він переходить до наступного рівня.

За таких умов творчі контакти педагога й магістранта значно розширюються, що дає змогу інтенсифікувати навчальний процес. При цьому більшість магістрантів планує свою особисту індивідуальну стратегію навчання (за змістом, темпом, формами засвоєння), що унеможливлює випадковість і суб’єктивізм на екзамені й приводить кожного до запланованої мети.

Магістранти, котрі хочуть підвищити свій рейтинг й одержати вищу екзаменаційну оцінку, складають екзамен. На екзамені магістрант може одержати не більше, ніж 22% балів від набраної ним суми протягом семестру. ”Вартість” екзаменаційної оцінки підсумовується з рейтингом магістранта протягом семестру. Підсумкова оцінка визначається сумарним рейтингом. За незадовільної оцінки магістрант залишається на попередньому рівні оцінки знань.

”Вартість” екзаменаційної оцінки визначається за формулою:

Е= (М1 ... М7) х Р1 х Р2/5,

де (М1 ... М7) – сумарний рейтинг магістранта за підсумком роботи протягом семестру;

Р1 – коефіцієнт складності екзаменаційних запитань;

Р2 – коефіцієнт оцінки.

Визначення коефіцієнта складності запитань (Р1) і оцінки (Р2) на екзамені

Складність запитань на екзамені, Р1	Оцінка, Р2
Підвищена – 1,1 Стандартна програма – 1,0 Програма–мінімум – 0,9	”5” – 1,0 ”4” – 0,8 ”3” – 0,6

Примітка: білети підвищеної складності можуть одержати ті магістранти, котрі склали складну програму на ”відмінно”.

Таким чином, модель рейтингової оцінки навчальної діяльності магістрантів повинен складатися з окремих елементів навчальної й творчої діяльності, включати мотиваційні стимули, які за формою відповідають різноманітним мотиваційним потребам і постійно вдосконалюються під впливом реалізації принципу педагогіки співробітництва між викладачем і магістрантами.

Контрольні запитання:

1. Назвіть функції контролю як спостереження й перевірки успішності магістрантів.

2. Чим визначаються принципи організації контролю й оцінки знань магістрантів?

3. Назвіть основні принципи організації контролю й оцінки знань магістрантів.

4. Назвіть форми й методи перевірки знань магістрантів.

5. Якою формою перевірки знань магістрантів виступають семінарські заняття?

6. Назвіть основні функції й призначення колоквіуму.

7. Назвіть функції та призначення іспитів.