Розділ 3 Викладач як суб’єкт педагогічного процесу у вищому навчальному закладі

Професія викладача вищого навчального закладу – одна із найбільш творчих і складних професій, у яких поєднано науку та мистецтво. Ця професія споріднена з працею письменника (творчість у підготовці матеріалу), режисера і постановника (створення замислу і його реалізація), актора (у педагогічній діяльності інструментом є особистість викладача), педагога, психолога та науковця.

Діяльність викладача вищої школи має високу соціальну значущість і посідає одне з центральних місць у державотворенні, формуванні національної свідомості й духовної культури українського суспільства.

У третьому розділу висвітлюються такі проблеми: вимоги до викладача вищої школи, його функції, основні вимоги до професіоналізму та функцій викладача вищої школи в умовах становлення синергетичної парадигми освіти.

Ця проблема знайшла відображення в працях: В. Буданова, В. Гриньової, Н. Гузій, О. Голіка, І. Зязюна, О. Лебідь, О. Лебедєва, С. Коломієць, Н. Кузьміна, О. Кучерявого, А. Маркової, В. Рабош, З. Слєпкань, С. Шевельова.

3.1. Вимоги до викладача вищої школи

Викладач вищого навчального закладу належить до основної соціально-професійної групи, на яку суспільство поклало надзвичайно важливі завдання збереження й примноження культурних надбань суспільства й цивілізації в цілому; соціалізацію особистості на важливому етапі її формування, пов’язаному з професійною підготовкою.

Викладач вищої школи виконує найбільш конструктивні соціальні функції, тому що він відіграє надзвичайно важливу роль у підтримці існування головних цінностей суспільства як суб’єкт загально-соціальної, всеохоплюючих навчальної, виховної та організаційної діяльностей.

Особистість викладача – це головний, системоутворюючий блок професійної компетенції педагога, що визначає характер цілей і завдань педагогічної діяльності, це система його ціннісних орієнтацій, мотивів і стилю індивідуальної діяльності та спілкування. Вона визначає унікальність і неповторність людини.

Особистість визначають і педагогічні здібності, які забезпечують успішне виконання роботи.

У наш час виділяють дві великі групи педагогічних здібностей: перцептивні, які пов’язані з розумінням іншої людини, та управлінські, що лежать в основі впливу на неї. На особистісні прояви викладача впливають і його характер, темперамент, психологічний стан, і все це складає резерв розвитку його особистості.

До узагальнених характеристик педагогічних здібностей можна віднести індивідуальний стиль педагогічної взаємодії викладача із магістрантами, під яким розуміють стійке поєднання завдань, засобів і способів діяльності та спілкування педагога з магістрантами.

Викладач вищого навчального закладу – це активний соціальний діяч, який здійснює свідомо керовану, цілеспрямовану та організовану соціалізацію магістрантів, їхнє виховання та навчання.

Педагогічна діяльність завжди є діяльністю соціально-педагогічною, тобто педагог формує як окремого індивіда, так і соціум у цілому. Формуючи соціум і беручи участь у вихованні магістрантів, педагог тим самим створює й суспільство як таке і є однією з найважливіших, ключових, фігур в існуванні суспільства. Можливо, що особистість викладача в її психологічних виявленнях також є особливим психологічним типом. Перш за все, педагог завжди екстраверт. Також йому притаманні любов до спілкування та швидка реакція в процесі спілкування, імпульсивність, ініціативність, гнучкість поведінки, соціальна адаптивність.

Провідна соціальна риса викладача вищої школи полягає у тому, що всі форми та види діяльності, які він виконує, завжди є педагогічно орієнтованими. Іншими словами, справжній педагог є педагогом завжди та всюди, протягом усього професійного життя. Особистості педагога як соціальному типу органічно належить особливий професійний тип світосприйняття – педагогічне ставлення до оточуючого середовища, до кожної людини та до кожного явища природи, до кожної речі, з якою він має справу.

У соціальному виявленні особистість викладача вищого навчального закладу – це багаторівнева особистість педагога-фахівця вищої кваліфікації, яка веде в професійному житті різну соціально значущу діяльність – навчальну й виховну, науково-дослідницьку й науково-пропагандистську, моральну та естетичну, і в усіх цих напрямках діяльності є суспільно підтримуваним та схвалюваним еталоном для широких прошарків молоді.

Викладач вищого навчального закладу – це особистість, яка виявляє себе в найбільш значущих сферах соціальної діяльності – виховній, навчальній, моральній, естетичній, культурній, науково-дослідницькій – як творчий, активний суб’єкт. Це людина, яка створює нові, конструктивні, соціально цінні системи в усіх формах і напрямках своєї діяльності.

Викладач вищої школи має задовольняти таким вимогам:

1) висока професійна компетентність – глибокі знання й широка ерудиція в науково-предметній галузі, нестандартне мислення, креативність;

2) педагогічна компетентність – знання педагогіки і психології, володіння сучасними формами, методами, засобами й технологіями навчання;

3) комунікативна компетентність – культура усної та писемної форм літературної мови, володіння іноземними мовами, сучасними інформаційними технологіями, ефективними методами й прийомами міжособистісного спілкування;

4) соціально-економічна компетентність – знання глобальних процесів розвитку цивілізації та функціонування сучасного суспільства, а також основ соціології, економіки й права.

5) високий рівень загальної культури – сформований науковий світогляд, стійка система національних і загальнолюдських духовно-моральних цінностей.