- •Педагогіка вищої школи Підручник
- •Частина і Педагогіка вищої школи – наукА та мистецтво
- •Розділ 1 загальні Основи педагогіки вищої школи
- •1.1. Предмет педагогіки вищої школи
- •1.2. Основні завдання та функції педагогіки вищої школи
- •1.3. Методологія педагогіки вищої школи у світлі сучасної парадигми науки
- •1.3.1. Методологічні категорії педагогіки вищої школи
- •1.3.2. Синергетика як загальнонаукова методологія педагогічної освіти
- •Розділ 2 основи дидактики вищої школи
- •2.1. Закони, закономірності та принципи дидактики вищої школи
- •2.2. Зміст освіти у вищій школі
- •2.3. Моделі освіти
- •2.4. Педагогічні технології
- •Розділ 3 Викладач як суб’єкт педагогічного процесу у вищому навчальному закладі
- •3.1. Вимоги до викладача вищої школи
- •3.2. Функції викладача вищої школи
- •3.3. Професійна культура викладача вищого навчального закладу
- •3.4. Основні вимоги до професіоналізму та функцій викладача вищої школи в умовах становлення синергетичної парадигми освіти
- •Розділ 4. Суб’єктна позиція магістранта в навчально-виховному процесі
- •4.1. Навчально-професійна діяльність магістранта
- •4.2. Рівні суб’єктних позицій магістрантів
- •4.3. Індивідуальний освітній маршрут магістранта
- •Розділ 5 Форми та медоди навчання у вищій школі
- •5.1. Лекція: поняття, функції, принципи, види
- •Види лекцій
- •5.2. Семінарські заняття: традиційні та рефлексивні
- •5.3. Методи активізації творчого мислення магістрантів
- •5.3.1. Синектика
- •5.3.2. Дискусії
- •5.3.3. Рольова гра
- •5.3.4. Метод проектів
- •5.3.5. Кейс-метод
- •Розділ 6 Самостійна робота магістранта
- •6.1. Різновиди самостійної роботи магістранта
- •6.2. Основні функції самостійної роботи магістрантів
- •6.3. Етапи та умови організації самостійної роботи магістранта
- •Розділ 7 Науково-дослідницька діяльність магістранта
- •7.1. Магістерська як самостійна випускна науково-дослідницька, кваліфікаційна робота
- •7.2. Структура магістерського дослідження
- •Основна частина магістерської роботи
- •Правила оформлення додатків
- •7.3. Основні вимоги до оформлення магістерської роботи
- •Оформлення списку використаних джерел
- •7.4. Організація захисту
- •7.5. Оцінювання магістерської роботи
- •Розділ 8 Науково-виробниче стажування магістрантів
- •8.1. Мета та завдання науково-виробничого стажування
- •8.2. База науково-виробничого стажування
- •8.3. Організація та керівництво стажуванням
- •8.4. Зміст науково-виробничого стажування
- •8.5. Підведення підсумків стажування
- •8.6. Вимоги до складання й оформлення звіту
- •8.7. Порядок захисту результатів науково-виробничого стажування
- •Розділ 9 Контроль та оцінка знань, умінь та навичок магістрантів
- •9.1. Види та форми перевірки знань магістрантів
- •9.2. Критерії оцінки і норми оцінки
- •9.3. Критерії оцінювання навчальних досягнень магістрантів
- •Розділ 10 Організація та управління навчально-виховним процесом у вищому навчальному закладі
- •10.1. Соціальне управління
- •10.2. Наукові засади управління вищим навчальним закладом
- •10.3. Структура управління вищим навчальним закладом
- •10.4. Органи громадського самоврядування у вищих навчальних закладах
- •10.5. Студентське самоврядування
- •10.6. Організація управління виховним процесом у вищих закладах освіти
- •10.7. Управління навчальним процесом
- •Частина іі аналіз сучасного стану вищої освіти та перспективи її розвитку
- •Розділ 11 сучасна вища освіта
- •11.1. Державна політика в галузі освіти
- •11.2. Особливості формування освітньої політики як мультидисциплінарної сфери досліджень
- •11.3. Аналіз чинників впливу на формування та здійснення освітньої політики
- •11.4. Сутність глобалізації та її вплив на розвиток освіти
- •Розділ 12 система освіти україни
- •12.1. Суспільний характер освіти
- •12.2. Безперервна освіта як філософсько-педагогічна концепція
- •12.3. Неперервна освіта як феномен практики та педагогічна концепція
- •12.4. Наступність освіти як зв’язок між різними етапами розвитку особистості
- •12.5. Система освіти як сукупність освітніх закладів
- •12.6. Структура освіти в Україні
- •Розділ 13 Магістратура як освітній простір
- •13.1. Сутність магістерської підготовки
- •13.2. Концептуальні основи процесу створення освітнього простору магістратури
- •13.3. Суб’єктна для суб’єкта взаємодія всіх учасників навчального процесу
- •13.4. Супровід процесу навчання в освітньому просторі магістратури
- •13.5. Продуктивний характер навчальної діяльності в магістратурі
- •Розділ 14 Болонський процес та перспективи розвитку вищої освіти
- •14.1. Генеза розвитку вищої освіти в Україні
- •14.2. Основні етапи розвитку вищої освіти в Україні
- •14.3. Передумови й необхідність створення Болонського процесу
- •14.4. Принципи європейського освітнього простору
- •14.5. Зміст Болонської декларації як основи створення єдиного Європейського освітнього простору
- •14.6. Структура вищої освіти і ступенів за Болонською системою
- •14.7. Європейська система перезарахування кредитів – ects
- •14.8. Шкала оцінювання ects
- •14.9. Навчання впродовж життя
- •14.10. Входження України в європейський простір вищої освіти
- •14.11. Правова документація України щодо Болонського процесу
- •Словник
- •Література
- •Орієнтовна схема аналізу уроку
- •I. Загальні відомості про урок
- •II. Тип і структура уроку
- •III. Зміст уроку
- •IV. Методи й прийоми навчання на уроці
- •V. Поведінка учнів на уроці
- •VI. Поведінка вчителя на уроці
- •VII. Висновки й пропозиції
- •Нотограма уроку
- •Конструктор тестІв для перевірки знань магістрантів з дисципліни
Розділ 3 Викладач як суб’єкт педагогічного процесу у вищому навчальному закладі
Професія викладача вищого навчального закладу – одна із найбільш творчих і складних професій, у яких поєднано науку та мистецтво. Ця професія споріднена з працею письменника (творчість у підготовці матеріалу), режисера і постановника (створення замислу і його реалізація), актора (у педагогічній діяльності інструментом є особистість викладача), педагога, психолога та науковця.
Діяльність викладача вищої школи має високу соціальну значущість і посідає одне з центральних місць у державотворенні, формуванні національної свідомості й духовної культури українського суспільства.
У третьому розділу висвітлюються такі проблеми: вимоги до викладача вищої школи, його функції, основні вимоги до професіоналізму та функцій викладача вищої школи в умовах становлення синергетичної парадигми освіти.
Ця проблема знайшла відображення в працях: В. Буданова, В. Гриньової, Н. Гузій, О. Голіка, І. Зязюна, О. Лебідь, О. Лебедєва, С. Коломієць, Н. Кузьміна, О. Кучерявого, А. Маркової, В. Рабош, З. Слєпкань, С. Шевельова.
3.1. Вимоги до викладача вищої школи
Викладач вищого навчального закладу належить до основної соціально-професійної групи, на яку суспільство поклало надзвичайно важливі завдання збереження й примноження культурних надбань суспільства й цивілізації в цілому; соціалізацію особистості на важливому етапі її формування, пов’язаному з професійною підготовкою.
Викладач вищої школи виконує найбільш конструктивні соціальні функції, тому що він відіграє надзвичайно важливу роль у підтримці існування головних цінностей суспільства як суб’єкт загально-соціальної, всеохоплюючих навчальної, виховної та організаційної діяльностей.
Особистість викладача – це головний, системоутворюючий блок професійної компетенції педагога, що визначає характер цілей і завдань педагогічної діяльності, це система його ціннісних орієнтацій, мотивів і стилю індивідуальної діяльності та спілкування. Вона визначає унікальність і неповторність людини.
Особистість визначають і педагогічні здібності, які забезпечують успішне виконання роботи.
У наш час виділяють дві великі групи педагогічних здібностей: перцептивні, які пов’язані з розумінням іншої людини, та управлінські, що лежать в основі впливу на неї. На особистісні прояви викладача впливають і його характер, темперамент, психологічний стан, і все це складає резерв розвитку його особистості.
До узагальнених характеристик педагогічних здібностей можна віднести індивідуальний стиль педагогічної взаємодії викладача із магістрантами, під яким розуміють стійке поєднання завдань, засобів і способів діяльності та спілкування педагога з магістрантами.
Викладач вищого навчального закладу – це активний соціальний діяч, який здійснює свідомо керовану, цілеспрямовану та організовану соціалізацію магістрантів, їхнє виховання та навчання.
Педагогічна діяльність завжди є діяльністю соціально-педагогічною, тобто педагог формує як окремого індивіда, так і соціум у цілому. Формуючи соціум і беручи участь у вихованні магістрантів, педагог тим самим створює й суспільство як таке і є однією з найважливіших, ключових, фігур в існуванні суспільства. Можливо, що особистість викладача в її психологічних виявленнях також є особливим психологічним типом. Перш за все, педагог завжди екстраверт. Також йому притаманні любов до спілкування та швидка реакція в процесі спілкування, імпульсивність, ініціативність, гнучкість поведінки, соціальна адаптивність.
Провідна соціальна риса викладача вищої школи полягає у тому, що всі форми та види діяльності, які він виконує, завжди є педагогічно орієнтованими. Іншими словами, справжній педагог є педагогом завжди та всюди, протягом усього професійного життя. Особистості педагога як соціальному типу органічно належить особливий професійний тип світосприйняття – педагогічне ставлення до оточуючого середовища, до кожної людини та до кожного явища природи, до кожної речі, з якою він має справу.
У соціальному виявленні особистість викладача вищого навчального закладу – це багаторівнева особистість педагога-фахівця вищої кваліфікації, яка веде в професійному житті різну соціально значущу діяльність – навчальну й виховну, науково-дослідницьку й науково-пропагандистську, моральну та естетичну, і в усіх цих напрямках діяльності є суспільно підтримуваним та схвалюваним еталоном для широких прошарків молоді.
Викладач вищого навчального закладу – це особистість, яка виявляє себе в найбільш значущих сферах соціальної діяльності – виховній, навчальній, моральній, естетичній, культурній, науково-дослідницькій – як творчий, активний суб’єкт. Це людина, яка створює нові, конструктивні, соціально цінні системи в усіх формах і напрямках своєї діяльності.
Викладач вищої школи має задовольняти таким вимогам:
1) висока професійна компетентність – глибокі знання й широка ерудиція в науково-предметній галузі, нестандартне мислення, креативність;
2) педагогічна компетентність – знання педагогіки і психології, володіння сучасними формами, методами, засобами й технологіями навчання;
3) комунікативна компетентність – культура усної та писемної форм літературної мови, володіння іноземними мовами, сучасними інформаційними технологіями, ефективними методами й прийомами міжособистісного спілкування;
4) соціально-економічна компетентність – знання глобальних процесів розвитку цивілізації та функціонування сучасного суспільства, а також основ соціології, економіки й права.
5) високий рівень загальної культури – сформований науковий світогляд, стійка система національних і загальнолюдських духовно-моральних цінностей.
