Тема 3. Методологічні основи підготовки проектів управлінських рішень

й організації управління, від моральних та політичних якостей керівного і рядового персоналу. Важлива роль у створенні здорового психологічного клімату належить керівникам усіх рівнів управління виробничого об'єкту. Як показує практика, у колективах, де психологічний клімат оцінюється як "нездоровий", низька ритмічність виробництва, багато порушень трудової та виробничої дисципліни, велика плинність кадрів і незадоволеність роботою, слабко розвинута ініціативність.

Активна та сумлінна участь у процесі прийняття й ухвалення рішення залежить від рівня врахування риси характеру людини та психологічного клімату в колективі. Важлива роль при цьому приділяється самому керівнику, його діловим і особистим якостям.

Керівник повинен бути не тільки висококваліфікованим фахівцем, він повинен вміти прислухатися до думки та рекомендацій члерів колективу і громадських організацій, вміти невимушено та уважно поводитися з людьми у процесі творчої праці та поза робочою обстановкою, підтримувати їх ініціативу і використовувати її в практичній роботі; він повинен бути самокритичним, енергійним, справедливим, тактовним, правдивим, виконавчим. Усі ці якості роблять прямий вплив на формування здорового психологічного клімату в колективі, на результати його роботи.

Це значить, що колектив, його психологічний клімат, у свою чергу, впливають на формування самого керівника, стилю і методів його роботи. У єдності впливу колективу, на особистість, незалежно від її місця в колективі, та особистості, у колективі криються значні резерви подальшого підвищення ефективності виробництва.

Велике значення для формування психологічного клімату в колективі має проблема лідерства, тобто роль окремих особистостей у створенні психологічного клімату та в організації на цій основі діяльності колективу. Під лідерами розуміють людей, що володіють особливими особистими якостями, використовуючи які, вони здатні повести колектив до досягнення визначених цілей. Лідер може бути формальним і неформальним. Формальними лідерами є керівники, призначені адміністративно і тому володіють офіційним авторитетом, а неформальними, що з'явилися в колективі стихійно через свої особисті якості та завоювали авторитет завдяки прояву цих якостей у процесі виробничої діяльності колективу. Оскільки наявність двох чи декількох формальних і неформальних лідерів не сприяє створенню здорового психологічного клімату у колективі, варто висувати в керівники людей ділових, морально-полігичні й особисті якості яких відомі

61

Моделі і методи прийняття рішень в аналізі та аудиті

та схвалюються колективом. Лідерство -важливий елемент у психологічному аспекті управління виробництвом і йому варто приділяти серйозну увагу, маючи на увазі, що лідерство - є оцінка керівника з погляду його здібностей входити у плідний контакт із підлеглими, психологічно впливати на них своїм прикладом і захоплювати на виконання завдань, поставлених перед колективом.

Стан психологічного клімату залежить також від стилю керівництва, тобто від способу та форми здійснення керівником своїх функцій з управління діяльністю колективу.

Сьогодні керівнику доводиться мати справу з утвореними, політично та ідейно грамотними підлеглими, які повною мірою усвідомлюють, що вони не тільки об'єкт, але і суб'єкт управління. Керівник не може не враховувати цих умов, без особливої потреби він не повинен втручатися у хід виконання завдання, придушувати ініціативу виконавців, адмініструвати. Для створення психологічного клімату, що сприяє розвитку творчої ініціативи в колективі, керівник повинен забезпечити точний розподіл обов'язків і відповідальності та підпорядкування певних виконавців певним керівникам при обов'язковій умові, що у кожного працівника повинен бути тільки один безпосередній керівник.

Психологічний клімат у колективі залежить також і від способу спонукання до праці. Психологічна мотивація забезпечує відповідність фактичних умов умовам, що відповідають мотивації працівника, покращує результати його роботи.

Прикладом психологічної мотивації в управлінні виробництвом є створення умов, за яких забезпечується не тільки матеріальна задоволеність працею, а й можливість підвищення кваліфікації, занять спортом, участь у художній самодіяльності тощо. До засобів, що сприяють задоволенню запитів працівника, відносяться такі, як функціональна музика, що супроводжує процес праці, колірне оформлення робочого місця, зручний спецодяг, організована зміна діяльності при виконанні монотонних процесів тощо.

Для поліпшення стилю управління необхідно виховувати нетерпиме в колективі відношення до порушників моральних норм поведінки та культурного спілкування в колективі.

Необхідно раціонально сполучити моральне та матеріальне стимулювання праці, наприклад, вручати премію на зборах колективу, а не в касі разом зі звичайною зарплатою; нагороджувати почесними грамотами,

Правовий аспект

Тема 3. Методологічні основи підготовки проектів управлінських рішень

присвоювати почесні звання, заохочувати за участь у суспільній діяльності. Розглядаючи психологічний аспект управлінського рішення, не можна

не звернути уваги на підготовленість колективу до прийняття та виконання рішення, усвідомлені того, що таке рішення доцільне, реальне для виконання, вигідне колективу і суспільству. На практиці нерідко психологічна непідготовленість колективу перешкоджає освоєнню і впровадженню тих чи інших технічних нововведень і нових організаційних рішень, у результаті чого подовжуються терміни впровадження, знижується можлива ефективність. Сутність психологічного аспекту управлінських рішень варто розглядати не тільки з позицій специфічних особливостей змісту рішень, але і з позицій психологічної підготовленості як керівного персоналу, так і рядових виконавців до прийняття і виконання будь-яких, а особливо прогресивних рішень з управління виробництвом,. що змінюють традиційні, давно встановлені та вже застарілі правила і методи.

• загальному трактуванні, право - це

вольове вираження об'єктивних виробничих відносин суспільства, загальний регулятор

суспільних відносин, конкретизованих у різноманітних правових нормах. Існує кілька різновидів (галузей) права державне, адміністративне, господарське, цивільне, трудове, карне тощо.

Фахівці виділяють три основні особливості права: його формальну визначеність, що чітко визначає правила, норми, умови, що не повинні порушуватися; його стабільність, що характеризується тривалим періодом дії найважливіших правових норм; його загальнообов'язковість, тобто однакова сила дії на всі суб'єкти та об'єкти.

Сутність управління як комплексу цілеспрямованих впливів суб'єкта управління на відносини, що виникають у процесі виробництва, найбільш характерно проявляється в управлінських рішеннях. Для досягнення поставлених цілей необхідно, щоб рішення мали певну форму, що відповідає характеру рішення, тобто у відомій мірі нагадували правові норми. Оскільки ж відносини, регульовані прийняттям управлінських рішень, найчастіше нерозривно взаємозалежні з відносинами, регульованими на основі вже діючих правових норм, необхідно враховувати зв'язок між управлінням і правом, визнаючи як об'єктивний факт - наявність правового аспекту управління виробництвом.

Правовий аспект, що регулює будь-які відносини, властиві діяльності керованого об'єкта, сам по собі має усі властивості управлінського рішення.

63

Моделі і методи прийняття рішень в аналізі та аудиті

Разом з тим і будь-який управлінський вплив, виражений у формі управлінського рішення, є певним нормативним актом, що регулює протягом деякого періоду часу діяльність одного чи декількох об'єктГв управління. З цього взаємозв'язку випливає, щоб в управлінні виробництвом право використовується через нормативні акти або в правовій формі (закони, постанови, укази і тощо), зміст яких стосується найбільш стійких, розповсюджених, довго діючих відносин, або через управлінські рішення - нормативні акти, що мають правові форми та стосуються регулювання відносин менш стійкого характеру, менш розповсюджені та діють відносно короткий період. І ті, й інші по суті є різновидами правових актів, що використовуються при управлінні виробництвом як своєрідний інструмент при регламентуванні різних відносин, що виникають між людьми в процесі виробництва.

Діяльність людей у процесі виробництва здійснюється в умовах, коли форма, характер і зміст багатьох найбільш типових для даного способу виробництва видів відносин між людьми закріплені державою в нормах господарської, адміністративної, трудової та іншої галузей права. Загальне призначення всіх юридичних норм полягають у забезпеченні інтересів суспільства, трудових колективів і окремих працівників. Це досягається шляхом захисту як цих інтересів безпосередньо, так і інтересів держави, що по суті також є захистом інтересів працівників, тому що в суспільстві інтереси держави й інтереси працюючих єдині. Держава виконує роль єдиного центра управління функціонуванням і розвитком економіки всієї країни. Являючись носієм політичної влади і разом з тим власником усіх засобів виробництва, держава не тільки формулює правові норми в суспільстві, але і через свої відповідні органи повинна забезпечувати їх дотримання в процесі діяльності будь-яких підрозділів суспільного виробництва. Цієї мети держава досягає шляхом управління виробництвом, здійснення заходів, що запобігають порушення правових норм.

За допомогою правових норм закріплюються прогресивні відносини, що є виявленням дій об'єктивних економічних законів; створюються перешкоди для подальшого використання застарілих, зв'язків; формуються сприятливі передумови для розвитку виробництва та суспільства. Для того, щоб право могло дійсно відігравати грати що важливу роль, необхідно щоб його норми неодмінно використовувалися при управлінні виробництвом. Необхідно, щоб управлінські впливи, що передбачають перебудову економічних, соціальних, психологічних і будь-яких інших відносин, грунтувалися на дотриманні

64