2. Індустріалізація Причини індустріалізації

Курс на індустріалізацію був об’єктивно необхідним:

• СРСР знаходився у ворожому зовнішньому оточенні;

• СРСР лишався економічно відсталим.

Сталін заявив : „ Ми відстали від передових країн на 50-100 років. Або ми досягнемо у короткі строки рівня розвитку економічно розвинутих країн світу, або нас зімнуть.

Мета індустріалізації:

• ліквідація механіко –економічної відсталості ;

забезпечення економічної самостійності і незалежності ;

• створення матеріально-технічної бази для модернізації як промисловості так і сільського господарства ;

• зміцнення обороноздатності країни ;

• стимулювання неухильного зростання продуктивності праці і на цій основі підвищення матеріального добробуту й культурного рівня трудящих.

Індустріалізацію передбачалося здійснювати плановими методами –п’ятирічками

І- ша п’ятирічка 1927-1932 рр.

ІІ- га п’ятирічка 1933-1937 рр.

ІІІ- тя п’ятирічка 1938- 1943 рр.

Індустріалізацію передбачалося проводити: шляхом будівництва нових підприємств; шляхом реконструкції старих підприємств.

Труднощі індустріалізації

• Кошти. Радянський Союз міг розраховувати тільки на внутрішні фінанси для індустріалізації:

• перекачування коштів із села , із легкої та харчової промисловості ;

• внутрішні позики, спочатку добровільні, а згодом - „ під контролем суспільних організацій” ;

• розширення продажу горілки ;

• режим економії ;

• збільшення вивозу за кордон нафти, лісу, зерна ;

• податки з населення.

• не вистачало кваліфікованих кадрових робітників, інженерів ;

• низький рівень економічної освіти у радянського керівництва, відсутність досвіду здійснення планової індустріалізації.

• перетворення мали здійснюватсь на великій території і це ставило питання про розвинуту інфраструктуру, яка була недостатньо розвинута в СРСР.

Шляхи і методи індустріалізації

• Проект першої п’ятирічки 1927-1932 рр. передбачав пропорційний розвиток усіх галузей економіки. Приріст промислової продукції предбачалося збільшити на 16-18 %.

• З 1929 р. – прехід до форсованих темпів розвитку важкої промисловості. На 1929 р. було заплановано 32 % приросту промислової продукції ; на 1930-1931 рр. – 45 %.

Ці плани були нереальними і економічно не обгрунтованими.

Заплановані показники не були досягнуті . Щорічний приріст промислового

виробництва в ці роки складав 15,7 % .

• Індустріалізація здійснювалася екстенсивним шляхом : не за рахунок новітньої техніки і технологій, а за рахунок будівництва великої кількості підприємств, збільшення кількості працюючих.

• Одним із джерел підвищення продуктивності праці був ентузіазм народу. В 1929 р. було організовано соціалістичні змагання.

• Незважаючи на провал політики державного розвитку , країна за п’ятирічку зробила великий крок вперед :

• в Україні реалізовано близько 20 % усіх капіталовкладень СРСР ;

• збудовано близько 400 нових підприємств;

• дав перший струм Дніпрогес ;

• у Донбасі почали діяти 53 нові шахти, на діючих металургійних заводах республіки було збудовано 12 доменних і 24 мартенівські печі;

• Харківський металургійний завод збудовано було за 15 місяців. 1 жовтня 1931 р. з конвеєра зійшов перший трактор „ХТЗ” ;

• у роки другої п’ятирічки стали до ладу гіганти металургії : „Запоріжсталь”, „Криворіжсталь”, „Азовсталь”, Новокраматорський завод важкого машинобудування. Було налагоджено виробництво радіальних, свердлильних, шліфувальних, верстатів.

• У ході форсованої індустріалізації відбувалося одержавлення економіки.