§ 2. Мирові судді

Оскільки місце і роль мирового судді було розкрито у попередніх главах про графські і

Сшаова система Великої Британії 79

магістратські суди, у цій главі дається лише історична генеза розвитку цього інституту.

Спочатку посада мирового судді була радше адміністра-девною, ніж суддівською, однак вона набула суддівської функції у XIV ст. як безпосередній наслідок занепаду кримі­нальної юрисдикції місцевих судів і неспроможності виїзних сесій впоратися з дедалі зростаючою кількістю злочинців.

Перші згадки про мирових суддів знаходимо в королівській відозві 1195 р., якою створювалися мирові судді для сприяння шерифові у застосуванні правових норм. Їх функція мала адміністративний і правоохоронний характер. У ХІV ст., із занепадом посади шерифа "охоронцям поряд­ку", як їх називають нині, було надано судову функцію на додачу до їхніх адміністративних завдань. У той час як значення останніх зменшувалося, судова функція зміцнювалася. У 1330 р. особи, які обіймали цю посаду, стали настільки сильними на місцевому рівні, що отримали за законом право карати шерифа, якщо той надуживав своїми повноваженнями задовольняти клопотання про передання ув'язнених на поруки.

Внаслідок епідемії чуми з 1351 р. почали ухвалюватися Закони про робітників у намаганні регулювати ціни й заро­бітну плату і реорганізувати робочу силу в цілому. Забезпе­чення виконання цих законів було передано до рук "суддів у справах робітників", яким у 1361 р. було надано ті самі пра­ва, що й охоронцям порядку. Саме з цього часу бере свій по­чаток посада мирового судді в її сучасному значенні. Нові мирові судді були непрофесіоналами і, як правило, не були обізнані з юриспруденцією — традиція, яка здебільшого триває й до сьогодні. Їхня кримінальна юрисдикція здійснювала спочатку виключно на сесіях, які за законом вони мали проводити в кожному графстві чотири рази на рік. Це був суд квартальних сесій, і в 1590 р. суддям судів квартальних сесій було надано юрисдикцію над кримінальними злочина­ми, в тому числі й над фелоніями (фелонія — категорія тяж­ких злочинів, за ступенем тяжкості між державною зрадою і місдимінором), які караються стратою. Лише Закон про суди квартальних сесій від 1842 р. обмежив їхню юрисдикцію, ви­ключивши з неї зраду, вбивство і фелонії, які каралися довіч­ним ув'язненням.

80

Розділ І

Пізніше, за династії Тюдорів, низка законів дала суддям юрисдикцію судити правопорушення не в рамках сесій. Ці закони, перший з яких був ухвалений у 1496 р., поклали по­чаток сумарній юрисдикції мирових суддів у "судах малих сесій". Це спрощене судочинство, яке є цілком законним, відбувається без присяжних, а суд, який його здійснює, на­зивають нині магістратським або мировим судом.

Як зазначалося вище, адміністративна юрисдикція миро­вих суддів з роками занепадала, одночасно з посиленням кримінальної юрисдикції. Більша частина адміністративної юрисдикції, яку раніше здійснювали судді, нині належить місцевій владі. Втім, певні важливі функції за ними залиши­лися. Так, повноваження видавати ордери на арешт та нака­зи про з'явлення до суду, передбачене загальним правом, все ще існує. Таке важливе завдання як попереднє розсліду­вання злочинів, які переслідуються за обвинувальним актом, було покладено на мирових суддів законами 1554 і 1555 ро­ків.