Глава 8 Судді

За традицією судді є одними зі стовпів громадянського суспільства Великої Британії та її правничого устрою. Але, як уже зазначалось вище, судді у Сполученому Королівстві поділяються на професійних і мирових.

§ 1. Професійні судді

Члени судів призначаються переважно з числа баристе­рів, які мають власну практику. Оскільки баристерами зде­більшого стають у двадцять років, а суддями ніколи не при­значають тих, кому менше сорока — найчастіше ними стають 50-річні і старші особи, то перш ніж з'являється мож­ливість стати суддею, баристер відбуває тривалий, часом ба­гатолітній період стажування. Були часи, коли адвокати з великою практикою не прагнули стати суддею, бо це означа­ло істотне зменшення їхнього прибутку. Єдиною компенса­цією, якщо брати до уваги престиж та повноважний титул, було те, що посада судді розглядалася як цікавий і фінансово надійний спосіб допрацювати до пенсії. Судді й тепер зароб­ляють не більше, ніж інші державні службовці на відповід­них посадах, а проте нині вважається почесніше й вигідніше перебувати на державній службі, аніж бути адвокатом, який до самої пенсії займається приватною практикою. Великою мірою це зумовлюється тим фактом, що баристер, який пе­реходить на суддівську посаду, завдяки пільговому оподатку­ванню має загалом досить високі прибутки та пенсійне за­безпечення.

Як і раніше судочинство є сферою діяльності вищих та наближених до них середніх суспільних верств; воно доступ­не лише випускникам загальновизнаних привілейованих приватних шкіл, які потім навчалися в Оксфорді чи Кембри­джі. Отож чимало суддів є вихідцями з одного соціоеконо-мічного класу, оскільки донедавна жодна людина, яка не ма­ла сторонніх прибутків, не змогла б матеріально забезпечити себе протягом перших років адвокатської практики. Проте внаслідок розвитку юридичних факультетів в університетах, більшої доступності правничої освіти та зростання держав­ного фінансування правної допомоги здобути фах юриста

сьогодні можуть особи зі значно ширших суспільних верств. Мине кілька десятиліть, і частина з них стане суддями; лише тоді можна буде оцінити, який вплив це справить, якщо справить взагалі, на стан справ у сфері судочинства.

Взагалі для консервативної англійської судової системи велике значення мають такі аспекти, як поважність віку, по­ходження, належність до певної політичної організації та бездоганне додержання норм загального права. Це спричи­няється до серйозної конфронтації між світоглядом суддів­ства й новітніми соціальними тенденціями. Загальне право за своєю природою є індивідуалістичним, воно обстоює сво­боду і право людей поводитися так, як вони вважають за по­трібне, але в дозволених законом межах. Разом з тим мину­ле століття виявило дедалі зростаючу тенденцію залучення керівних органів держави до зусиль громадськості, спрямо­ваних на вдосконалення суспільної моделі в напрямі більшої справедливості та рівності. Судові рішення з таких, зокрема, йитань, як профспілкова діяльність, часто стають об'єктом гострої критики здебільшого через те, що судді, розглядаючи Ш справи, керуються філософськими засадами, які не узго­джуються з більшістю положень сучасного законодавства в соціальній сфері.

Усі судді Великої Британії призначаються, а не оби­раються.

Найбільшу критику у практиці призначення суддів та складу судів викликають вузькі критерії добору як у політич­ному, так і соціальному розумінні. Як промовисто прокомен­тував цю ситуацію один англійський правник, "впадає в око систематичність, з якою використовується досить вузька частина політичного спектра".

Єдиною суддівською і водночас політичною посадою є по­сада лорд-канцлера, який не лише очолює судову владу, а й при цьому є членом Кабінету міністрів. Таким чином, при­значення лорд-канцлера зумовлюється радше політичними, а не правничими міркуваннями. По суті, цю посаду можна роз­глядати як форму політичної винагороди. На відміну від ін­ших судових посад вона не є постійною — з кожним новим урядом призначається інший лорд-канцлер.

Лорд-канцлер, лорд — головний суддя, голова Відділення у сімейних справах, члени Суду Палати лордів, яким доруче­но розглядати апеляції, та судді Апеляційного суду призна-

78

Розділ І

чаються королівською особою за рекомендацією прем'єр-мі­ністра, який радиться з лорд-канцлером. Рядові судді Висо­кого суду, окружні судді та рекордери призначаються коро­левою за рекомендацією лорд-канцлера.

Для забезпечення та гарантування незалежності судової влади від виконавчої Парламент ухвалив закон, в якому чіт­ко сказано, що всі вищі судді обіймають свої посади, доки їх­ня поведінка є гідною, і підкоряються лише рішенню про від­ставку, що його ухвалює монарх за поданням обох палат Парламенту. За певних обставин лорд-канцлер може усуну­ти з посади суддів нижчих судів за негідну поведінку чи в ра­зі доведення їхньої недієздатності. Усі судді вищих судів те­пер виходять на пенсію у 75 років. Пенсійний вік окружних суддів — 72 роки, з можливим подовженням цього строку до 75 років. На посаду окружного судді може бути призначений лише баристер із щонайменше 10-річним стажем або рекор­дер з досвідом роботи мінімум три роки. Після призначення він не має права працювати в будь-якому іншому місці, крім цього суду. Посада рекордера є тимчасовою; він може вико­нувати ці обов'язки за сумісництвом. Від рекордерів вима­гається засідати в Карному суді щонайменше протягом одно­го місяця на рік. На посаду рекордера можуть бути призна­чені баристери або соліситори зі стажем 10 років. З огляду на це дещо незвичною видається теперішня практика, коли за певних обставин соліситори можуть претендувати на по­саду окружного судді.

Англійський адвокат після зазначеної тривалої практики починає роботу як суддя в суді нижчого рівня. Успішна ро­бота є запорукою подальшої кар'єри: згодом він може бути признаний суддею до вищого суду першої інстанції, потім, можливо, до Апеляційного суду, а відтак і до найвищої судо­вої інстанції — Суду Палати лордів.

Судді шотландських судів призначаються на посади або британським монархом за рекомендацією державного секре­таря у справах Шотландії, або безпосередньо державним секретарем, якщо це мирові судді.