Глава 7

Суд Палати лордів

§ 1. Організація

- Вершиною кожної з пірамід, що схематично зображають структуру цивільного і карного судочинства, є Палата лордів. Апеляція до цієї палати теоретич­не», але не на практиці являє собою апеляцію до Високого суду Парламенту — найстарішого в Англії судового органу, що розглядає справи за нормами загального права. Історія Палати лордів бере початок ще від часів урядової Ради, яка втілювала в життя кодекси англосаксонського періоду, і феодальної Великої ради часів норманського правління. За Генріха VII це утворення стало відігравати роль судо­вого органу, оскільки було вирішено, що завжди, коли судочинство здійснюється за нормами загального права, "наказ про помилку" (тобто про передачу матеріалів справи до апеляційного суду на підставі того, що під час розгляду справи було допущено помилку) видається Палаті лордів Королівською лавою та Апеляційним судом державної скарбниці.

Слід сказати, що до 1876 р., коли Палату лордів було ре­формовано, її репутацію як судового органу було настільки Підірвано, зокрема тим, що ті лорди, які були адвокатами за освітою і брали найпомітнішу участь у здійсненні юрисдикції палати, аж ніяк не були старшими або найшанованішими «уйдями свого часу, що 1873 р. Парламент запропонував узагалі скасувати її повноваження щодо розгляду апеляцій, а єдиним органом з таким правом зробити Апеляційний суд. На практиці рядові судді часто запрошувалися для консуль­тування їхніх світлостей з юридичних питань. Але внаслідок змін в уряді та обурення парламентарів — прихильників тра-диціоналізму цю пропозицію так і не було розглянуто, отож можливість паралельного апелювання існує донині.

Майже до кінця XIX ст. усі члени Палати лордів брали участь у голосуванні під час судових засідань; внаслідок цього ухвалені нею судові рішення поціновувались не надто високо. Цій практиці було покладено край у 1876 р. із засну­ванням довічно оплачуваної посади пера, чиїм обов'язком стало розглядати апеляції (суто суддівська справа), які над­ходять з нижчих судів. Втім, лише із прийняттям Закону про

72

Розділ І

Судова система Великої Британії 73

апеляційну юрисдикцію від 1876 р., який передбачав, що оп­лачувані довічні пери розглядатимуть апеляції, закорінилася міцна традиція проти участі непрофесійних перів у судових засіданнях. Ці пери, яких було названо "лордами для розгля­ду апеляцій", або "ординарними лордами з питань апеляцій", належать до найвищих посадових осіб у системі судочин­ства. Як правило, вони переходять у Палату лордів з Апеля­ційного суду і зазвичай не беруть участі в політичних спра­вах, поки ці справи не зачіпають царини правосуддя. Тобто таким чином у всієї Палати лордів, як верхньої палати англійського парламенту, відбиралися суддівські функції, що передавалися утвореному в складі цієї палати спеціальному утворенню — Суду Палати лордів.

Нині від імені Палати лордів справи розглядає Суд Пала­ти лордів, який складається з лорд-канцлера (Голови суду Палати лордів), "ординарних лордів длялрозгляду апеляцій" і тих перів — членів Палати лордів, які вліинулому обіймали вищі судові посади, в тому числі посаду лорд-канцлера. З то­го часу на практиці більшість апеляцій розглядається ви­ключно спеціально призначеними на те лордами. Вони є старшими особами судової професії, мають ті самі права, що й інші пери. Суд Палати лордів залежно від обставин скла­дається з семи—одинадцяти осіб; двоє з них повинні бути шотландськими правниками, особливо коли розглядається апеляція на рішення Сесійного суду Шотландії.

Попри те, що навколо паралельної системи розгляду апе­ляцій досі точаться дискусії, сьогодні для неї, здається, сер­йозної небезпеки вже немає. Існує думка, що хоч така сис­тема може бути корисною для всієї системи судочинства за­галом, це відбувається за рахунок окремих позивачів. Лу­нають також голоси, які вважають, що нібито збереження Палати лордів як апеляційного органу означає увіковічення цієї дорогої неповороткої та неефективної системи. Утвер­дження Апеляційного суду в ролі єдиної та найвищої апеля­ційної інстанції, безперечно, було б справою легшою, ніж масштабне реформування Палати лордів з метою зробити її спроможною впоратися зі значно більшим обсягом роботи в разі скасування Апеляційного суду. Слід, однак, пам'ятати, що Суд Палати лордів став судовим органом усього Сполу­ченого Королівства, отож, виступаючи в ролі апеляційної ін­станції, чиї рішення є авторитетними для будь-якого регіону

країни, в певних сферах судочинства вона могла бути більш корисною, ніж будь-який інший суд.

Згідно із Законом про апеляційну юрисдикцію від 1876 р. для розгляду апеляції необхідна присутність не менш як трьох осіб з числа названих нижче: лорд-канцлера, лордів для розгляду апеляцій та будь-яких перів, які обіймають "ви­сокі судові посади"; проте фактично Апеляційний комітет складається виключно з лордів для розгляду апеляцій. Оста­точне рішення щодо прийняття чи відхилення апеляції виго­лошується у залі засідань Палати після всебічного розгляду аргументів "за" і "проти" на неформальному засіданні у при­міщенні комітету. Кожен судовий лорд мусить висловити свою думку щодо справи; перебіг обговорення фіксується протоколом.