§ 5. Церковні суди

Церковні суди мають таку ж тривалу історію, що й саме загальне право. Хоч вони контро­лювалися монархами починаючи з часів Генріха VIII і їхня юрисдикція щодо мирян поступово скасовувалася, ієрархія судів Англіканської церкви залишилася. Крім того, Синод Англіканської церкви за законом має право ухвалювати при­писи стосовно будь-якого питання, яке зачіпає Англіканську церкву, і навіть стосовно актів парламенту. Ці приписи мають силу закону після отримання королівської санкції. Од-

5 — 1-2347

66

Розділ І

ним з таких приписів був Припис щодо юрисдикції у церков­них справах від 1963 р., який змінив ієрархію церковних су­дів і скасував велику кількість віджилих судів та їхню юрис­дикцію.

Систему церковних судових органів можна резюмувати таким чином. У кожній єпархії є консисторський суд, суддя якого є канцлером єпархії, призначеним єпископом. Він по­винен мати не менше 30 років і бути або баристером із 7-річ-ним стажем або побувати на високій суддівській посаді. Юрисдикція консисторських судів поширюється головним чином на заяви про непристойну поведінку священнослужи­телів і постійне невиконання ними обов'язків. Апеляції на рі­шення консисторських судів подаються до Арчського суду (церковного апеляційного суду Кентерберійської єпархії), очолюваного Арчським деканом, тобто головою апеляційного суду_ архієпископа Кентерберійського, або Канцлерського су­ду Йорка, очолюваного аудитором. Вони є баристерами з 10-річним стажем або особами, які побували на високих суд­дівських посадах. Апеляції на рішення цих двох судів пода­ються до Таємної ради.

Юрисдикція, аналогічна юрисдикції консисторських су­дів, здійснюється над єпископами та архієпископами конво-каційними комісіями, тобто органами, які опікуються собора­ми духовенства. Юрисдикцію над всім духовенством у спра­вах, пов'язаних з "обрядовим або формальним догматом", здійснює Суд у церковних справах другої інстанції у складі п'яти суддів, призначених Ґї Величністю, включно з двома особами, які побували на високих суддівських посадах, і трьома єпархіальними єпископами. Нарешті, клопотання на рішення як конвокаційних комісій, так і Суду у церковних справах другої інстанції подаються до Касаційної комісії у складі трьох призначуваних членів Палати лордів з розгляду апеляцій і двох лордів духовного звання.

Стягнення, що їх церковні суди можуть накладати на осіб, які перебувають під їхньою юрисдикцією, лежать у ме­жах від догани до позбавлення сану і втрати права на по­дальше підвищення у сані. Крім того, такі позбавлення і втрата є автоматичними, якщо священик або настоятель за­суджений до ув'язнення, має судове рішення про розлучен­ня або постанову суду про окреме проживання подружжя, винесену щодо нього на певних конкретних підставах, визна-

Суаова система Великої Британії 67

ний винним у вчиненні перелюбства у справі про розлучен­ий або проти нього винесено наказ магістратського суду за Здобних обставин.

і,- Перевищення церковними судами їхньої юрисдикції мо­жуть скасовуватися прерогативними наказами Високого су­ду нижчим інстанціям про задоволення вимоги позивача і про зупинення раніше схвалених дій. Але це не стосується бажань про передання інших справ до Високого суду, оскіль­ки ці суди застосовують іншу систему права. Проте їх контроль над мирянами поступово зменшувався, нині церковне право чинне переважно лише щодо кліру Англіканської церкви. Найважливішими церковними судами є Суд архієпископа Кентерберійського та Канцлерський суд Йорка (суд архієпископа Иоркського). Ці суди мають апеляційну юрисдикцію щодо рішень єпархіальних єпископських судів. Крім того, їм належить виключне право подання апеляцій у правних питаннях, що розглядаються Судовим комі­тетом Таємної ради. Суд з особливих церковних питань вирішує справи, пов'язані з ритуальними та церемоніальними аспектами віри. Для суду над архієпископами та єпископами створено комісії Синоду. Правний нагляд за діяльністю цер­ковних судів здійснює Відділення Королівської лави.