§ 3. Суд у справах про порушення свободи конкуренції

Цей суд письмового провадження для всієї Великої Британії було створено за За­коном про обмежувальну торгову практику від 1956 р., який нині скасований і замінений Законом про Суд у справах про порушення свободи конкуренції від 1976 р. і Законом про об­межувальну торгову практику від 1976 р. Функцією суду є розгляд "обмежувальних угод" та "інформаційних угод", пов'язаних із забезпеченням товарами чи послугами. Справи передаються до суду генеральним директором з питань сво­боди конкуренції або сторонами у таких угодах, яким нака­зано подати подробиці до суду.

Предметне охоплення справ суду було тимчасово розши­рене Законом про роздрібні ціни від 1964 р., який обмежив встановлення й підтримання мінімальних роздрібних цін. Будь-який постачальник або торгова асоціація могли зверну­тися до Суду у справах про порушення свободи конкуренції з клопотанням про пільги для певної категорії товарів на тій підставі, що це було б в інтересах суспільства.

Юрисдикцію суду було розширено Законом про добросо­вісну конкуренцію від 1973 р. Тепер генеральний директор з питань свободи конкуренції може подати до суду на будь-яку особу, яка не дала або не дотримується письмових гарантій, Що у своїй підприємницькій діяльності вона утримуватиметь­ся від лінії поведінки, яка в очах директора є шкідливою для інтересів споживачів у Сполученому Королівстві і відповідно до критеріїв Закону несправедливою щодо них.

62

Розділ І

система Великої Британії 63

За Законом про сумлінну ділову практику від 1973 р. до його юрисдикції належить також розгляд тих урядових доку­ментів, що обмежують права споживачів.

Суд складається з трьох суддів Високого суду, призначе­них лорд-канцлером, судді Верховного цивільного суду Шот­ландії, судді Верховного суду Ірландії і не більше десяти не­професійних членів, призначених королевою за рекоменда­цією лорд-канцлера. Суд вважається належним чином уком­плектованим, якщо є головуючий суддя і два непрофесійні члени, а у випадку якщо справа стосується лише питань пра­ва, суд може складатися з одного судді. Апеляції на рішення подаються стосовно питань права, а у справах, передбачених частиною III Закону про добросовісну конкуренцію від 1973 р.(захист споживачів), на рішення стосовно питань факту або права, — до Апеляційного суду, Верховного ци­вільного суду Шотландії або Апеляційного суду Північної Ір­ландії, залежно від обставин.

§ 4. Військові трибунали

Військові суди здійснюють юрис­дикцію над членами збройних сил. Їхній склад, юрисдикція і судочинство регламентуються різними законами, в основно­му законами про армію та військово-повітряні сили від 1955 р., Законом про військово-морську дисципліну від 1957 р. і Законом про збройні сили від 1981 р.

Військово-повітряні та військові суди схожі за своїми складом і судочинством. Обвинувачений може бути заарештований старшим за званням за будь-яке порушення військового пра­ва. У багатьох випадках його злочин буде всього лише пору­шенням військового статуту, що переслідується у порядку сумарного провадження, і його судитимуть старші за зван­ням. В інших випадках обвинувачений має вибір: бути при­тягнутий до судової відповідальності у порядку сумарної юрисдикції чи постати перед військовим судом. Серйозні правопорушення завжди розглядають військові суди.

Однак навмисне вбивство, ненавмисне вбивство, зрада та зґвалтування, вчинені в межах Сполученого Королівства, не можуть розглядатися військовими судами; вони повинні розглядатися кримінальними судами звичайної юрисдикції.

В усіх інших випадках юрисдикція цивільних і військових су­дів збігається. Втім, особа, яку вже було засуджено або ви­правдано цивільним судом, не може в подальшому постати перед військовим чи військово-повітряним судом і навпаки.

Судовий розгляд злочину у військовому суді багато в чо­му подібний до розгляду в кримінальних судах ординарної Юрисдикції. Йому передує дізнання, яке подібне до поперед­нього слідства. Обвинуваченого направляють до суду на ос­нові обвинувального висновку, який можна порівняти з об­винувальним актом. Судовий розгляд проводиться принайм­ні трьома (або п'ятьма у випадку військового суду загальної юрисдикції) офіцерами, яким допомагає суддя-адвокат (кон­сультант з правничих питань у військовому суді) з відомства генерального судді-адвоката, який є юристом і консультує з питань права. Розгляд відбувається у відкритому судовому Засіданні. І баристер, і соліситори мають право виступати в суді. Версія звинувачення підтримується армійським або вІЙсЬково-повітряним офіцером особисто або через цивільно­го адвоката.

Порядок судового розгляду і застосовні норми доказово­го права подібні до тих, що застосовуються в інших кримі­нальних судочинствах. Обвинувачений може постати перед судом особисто або бути представленим баристером, соліси-тором чи офіцером-захисником. Присяжних немає. По закін­ченню представлення доказів і свідчень суддя-адвокат підсу­мовує результати розгляду та коментує їх з погляду права, полишаючи на членів суду прийняття рішення, яке має бути прийнято більшістю голосів, крім випадків, коли суд має бути одностайним, коли йдеться про винесення смертного вироку.

Виправдувальний вирок є остаточним, у той час як ви­знання винним підлягає затвердженню старшим за званням офіцером.

До затвердження висновку про винуватість затверджу-вальна інстанція може передати висновок судові для пере­гляду і відмовитися затвердити рішення, якщо він не під­тверджений доказами, був неправомірний або був результа­том судової помилки. Необхідність затвердження висновку про винуватість захищає обвинуваченого від несправедли­вості.

64

Розділ І

система Великої Британії

65

Додатковою гарантією є право Високого суду запобігати перевищенню або зловживанню військовою юрисдикцією шляхом прерогативних наказів про зупинення раніше схва­лених дій, про витребування справ і приписів про приводи заарештованих до суду.

Хоч військові суди загалом не можуть здійснювати юрис­дикцію над цивільними особами, це можливо, коли збройні сили її Величності перебувають на ворожій території. За та­ких обставин командування може оголосити воєнний стан. Воєнний стан може також оголошуватися у часи повстань, хоч сумнівно, щоб таке оголошення було обгрунтованим у межах Сполученого Королівства. Крім того, цивільні особи, які найняті обслуговувати збройні сили, що беруть участь у бойових діях за межами Сполученого Королівства, підля­гають судові у "постійно діючих цивільних судах", які мо­жуть створюватися за межами Сполученого Королівства згідно зі ст. 6 Закону про збройні сили від 1976 р.

Військовий апеляційний суд. До 1951 р. не існувало права оскарження рішень військових судів про засудження. Єдиним засобом судового захисту для засудженого були клопотання перед наглядовою інстанцією або, у випадку посилань на перевищення юрис­дикції, прохання про заборонний судовий наказ, передання обвинувального акта до Високого суду чи припис про на­правлення заарештованого до суду для розгляду законності його арешту.

Військовий апеляційний суд було засновано у 1951 р. відповідним законом. Нині він складається з членів за поса­дою і звичайних членів Апеляційного суду, суддів Відділення Королівської лави, призначених лорд-канцлером, деяких шотландських та ірландських суддів та інших осіб з правни­чим досвідом, призначених лорд-канцлером, тобто суто ци­вільних, а не військових осіб.

На практиці склад суду, який розглядає апеляцію на рі­шення суду першої інстанції, дуже схожий на склад карного відділення Апеляційного суду. Як і в останньому, до нього мають входити принаймні три судді. Виноситься тільки одне рішення, а процесуальні норми подібні до норм кримінально­го відділення Апеляційного суду. Підстави для апеляцій до Військового апеляційного суду і повноваження цього суду у прийнятті рішень з апеляцій значною мірою схожі на ті, що

притаманні Апеляційному судові, за винятком того, що в нього немає права оскарження обвинувальних вироків.

Апеляції на рішення Військового апеляційного суду мо­жуть подаватися до Суду Палати лордів на прохання проку­рора або захисту на тих самих умовах, що й апеляції на рі­шення карного відділення Апеляційного суду до Суду Пала­ти лордів.

Військово-морські суди — це су­ди, які можуть бути скликані офіцером, який командує одним з кораблів її Величності на одній із закордонних війсь­ково-морських баз на підставі поданої йому будь-ким з чле­нів команди скарги, що вимагає негайного розслідування, або коли британський корабель зазнав катастрофи/аварії, залишений командою чи загинув у тому районі, або коли то­го вимагають інтереси власника будь-якого британського ко­рабля чи його вантажу. Такий суд у складі військово-мор­ських офіцерів повинен розслідувати справу в судовому по­рядку і може призначити ув'язнення, штраф чи обернення в казну зарплати або зупинення дії чи анулювання офіцерсько­го атестату, відправлення правопорушника на батьківщину для суду над ним і наказати піддати корабель перевірці щодо його придатності для плавання. Апеляції на його рішення мо­жуть подаватися до апеляційної секції Відділення Королів­ської лави, а звідти, за наявності дозволу, — до Апеляційно­го суду.

Діяльність військових трибуналів перебуває під наглядом Відділення Королівської лави. Цей нагляд здійснюється че­рез прерогативні судові накази та розпорядження.