Чому у жінок довге волосся

Як бог сотворив світ, постановив довершити своє творення чимось шляхетнішим і сотворив чоловіка Адама. Жив собі Адам -в раю, та хоть мав усього по достаткам, то все за чимось банував. Пізнав пан бог, чого Адам банує — за жінкою, бачите! — і замислив йому сотворити жінку і зробити з неї Адамові несподіванку. Коли раз Адам заснув, підсунувся до нього пан бог на пальцях, отворив йому груди, виймив з них одно ребро, положив за себе, а сам почав дірку в грудях залатувати. Тим часом надбіг пес (занюхав осхабину!) і нім пан бог спостерігся, вхопив ребро та й втік із ним. Бог пустився собаку доганяти, але собака розумний: до плота та й гон! через нього. Ледве вспів пан бог злапати 'го за хвіст, але якось так потяг нещасливо, що хвіст лишився йому в руках, а пес з ребром уйшов.

Що мав пан бог робити? Адже не мав ще друге ребро Адамові виймати! Тому взяв і з хвоста собачого сотворив Єву. Тому-то у жінок таке волосся довге, як собачий хвіст.

Як мати стала зозулею

Були собі чоловік і жінка і мали четверо дітей. Жили вони з риболовлі. Якось чоловік застудився і помер. Жінка сама ловила рибу і годувала дітей. Та незабаром і вона застудилася і злягла хвора. Лежить у постелі, а дітей і немає чим годувати. Вже й у неї пересохло в горлі, мовила тихо до дітей:

— Діточки, діточки, подайте мені води. Бо не дам собі ради, щоб підвестись самій, а пити так хочеться.

— Нема в хаті води,— одказують діти.

• Візьміть глечик,— каже мати,— підіть до річки та й наберіть води Одізвався старший хлопець:

• Я не маю чобіт, нехай іде сестра.

Мати до дочки:

• Піди, доню, принеси мені води.

• Я не маю хустки завинутися. Нехай іде менший.

Просить мати меншого сина:

• Піди, Івасику, принеси мені водички.

• Я не маю в що вдягнутися,— одказує той.

Так ніхто і не приніс хворій матері води.

Пішли діти надвір, граються, а мати в хаті ледве-ледве підводиться з ліжка, обростає пір'ям. А найменший хлопчина саме вбіг у хату, бачить — мати вже стає зозу­лею, став гукати до брата і сестрички:

— Наша мати стає зозулькою, хоче одлетіти од нас. Скоренько біжімо по воду для неї.

Схватили діти хто що: глечик, кружечку, відро. Всі побігли до річки, набрали води і кричать навперебій:

— Мамочко, мамочко, пий воду.

А мати вже вся обросла пір'ям, стала зозулькою, одлітає од хати:

— Ку-ку, ку-ку... Пізно, ді-ти, пі-зно... Ку-ку, ку-ку...

І стала одлітати. А діти за нею бігли, бігли, збиваючи по грудах ноги до крові. І до цих пір у лісах, на полянах стелиться мох з червоними краплинами: то, кажуть, ті краплини крові, що стікали отоді з ніг дитячих.

А мати назавжди відцуралася рідних дітей і донині літає зозулею.

1. Чим початок легенди нагадує казку?

2. Перечитайте вголос діалог між матір'ю і дітьми. Зверніть увагу на пестливі слова. Що можна сказати про ставлення членів родини один до одного?

3. Перечитайте уривок від слів: « найменший хлопчик саме вбіг у хату» до — «стала облітати». Інтонацією передайте почуття і переживання дітей.

4. Чому діти змінили своє ставлення до матері? Як вони були покарані за душев­ну черствість?

5. Чим схвилювала вас легенда? Які роздуми викликала?

6. Чому твір «Як мати стала зозулею» ми відносимо до легенд? Які основні ознаки цього фольклорного жанру?