Розділ 2. Переклад англійського каламбуру

2.1. Шляхи пошуку відповідностей при перекладі каламбурів

Інформація про природу каламбурів може в певній мірі окреслити ту pобoтy, яка чекає перекладача, і те, у чому полягає її основна складність. На відміну від перекладу звичайного тексту, при якому його зміст (у тому числі образи, коннотації, фон, авторський стиль) потрібно утілити в новій мовній формі, при перекладі каламбуру, перевираженню підлягає і сама форма оригіналу – фонетична і графічна. Цілком очевидно, що досягти при цьому адекватного перекладу, не міняючи при цьому форму, вдається порівняно рідко, оскільки між обіграними словами (фразеологізмами) іноземної мови і одиницями мови перекладу повинні існувати не просто еквівалентні стосунки, а повна еквівалентність. Проте, навіть при такому положенні не завжди можна розраховувати на стовідсотково вдалий переклад: між еквівалентами часто зовсім несподівано знаходяться непомітні при інших обставинах відмінності – у сполучуваності, частотності або вживаності, у стилістичному забарвленні або емоційному заряді, в наборі синонімів або антонімів, в етимології або словотворчих можливостях. А інколи навіть незначної на вигляд відмінності вистачає, аби перешкодити правильному відтворенню гри слів у мові перекладу і змусити перекладача шукати для цього нові дороги.

Висновок із сказаного один: абсолютно точного перекладу (тобто передачі змісту і форми), до якого ми прагнемо як ідеалу при перекладі каламбуру, можна досягти швидше як виняток; як правило, тут не обходиться без втрат. Ось чому перекладач повинен вирішити чи передавати зміст, відмовившись від гри слів, або ж зберегти каламбур за рахунок заміни образу, відхилення від точного значення, навіть взагалі зосередитися лише на грі, повністю відійшовши від змісту?

Рішення цього питання залежить від ряду обставин, але в першу чергу від вимог контексту, головним чином, широкого контексту, а нерідко і всього твору в цілому. І вже в другу чергу враховуються “каламбурні можливості” мови перекладу в порівнянні з іноземною мовою і лексичні дані самих одиниць.

Принципи перекладу, що лежать в основі даного дослідження такі:

а) можливість перекладу;

б) взаємозв’язок форми і змісту;

в) необхідність збереження в перекладі співвідношення між частиною і цілим, властивим тексту оригіналу [25, с. 73].

Ґрунтуючись на цих принципах, процес перекладу розглядається як процес “пошуку рішень, що відповідає певному набору функціональних критеріїв, що варіюють”.

Вихідною точкою даного процесу є семантика елементів ядра каламбуру іноземної мови і місце його розташування. При цьому опорою для створення каламбуру в перекладі можуть служити:

а) семантика обох елементів ядра;

б) семантика одного з елементів ядра;

в) нова семантична основа [25, с. 75].

Використання семантики обох елементів досить окремий випадок у перекладацькій практиці, оскільки він передбачає наявність у мові перекладу паралелей елементам іноземної мови.

Так, ядро каламбурів, побудованих на полісемії слова dear 1) “дорогий, шанований”, 2) “дорогий, що багато коштує”, має лексичні паралелі в багатьох мовах, легко відтворюється без втрат інформації. Це ж відноситься і до каламбурів, побудованих на роз’єднанні стійких словосполучень, наявних в обох мовах to live under the name – “жити під іменем”; to lose one’s patience – “втратити терпіння”.

У тому випадку, коли елементи ядра не мають еквівалентів у мові перекладу, перекладачі створюють каламбур на одному з елементів ядра, підстроївши до нього інший, який співпадає з першим за формою, але не за значенням.

Такому рішенню передує ретельний аналіз оригіналу, в ході якого встановлюється можливість зміни семантики одного з елементів.

При цьому необхідно враховувати, що в окремих випадках існують провідні елементи ядра, семантика яких не повинна змінюватися. Так, в каламбурі Льюїса Керрола “Mine is а long and sad tale! Said the Mouse... It is а long tail, certainly”, said Alice... “but why do you call it sad?” побудованому на омонімії слів tale – tail провідним елементом є слово tail – “хвіст”, оскільки подальша розповідь Миші побудована у вигляді фігурного вірша, у формі хвоста. Більшість перекладачів цього твору зберегли цей елемент каламбуру, вибравши при цьому свій власний шлях.

П. Соловйова використовувала схоже звучне слово “хвoстунья – хвастунья”, Н. Демурова “прохвост – про хвост”, Б. Заходер обіграв стійке словосполучення “Этой страшной истории с хвостиком – тисяча лет” [42, c.37].

Природно, заміна компонента спричинила необхідність внесення зміни у весь семантико-стилистичний простір каламбуру. Проте всі ці зміни виправдані, оскільки вони дозволяють зберегти головне – функціональне навантаження прийому іноземної мови.

У разі неможливості використання навіть одного з елементів ядра каламбуру іноземної мови прийом мови перекладу може створюватися на повністю зміненій семантичній основі. Це відбувається в тих випадках, коли функціональна інформація домінує над конкретним наочно-логічним змістом. При цьому ведеться пошук, перш за все, серед лексики, яка близька до елементів ядра.

Так, каламбур Льюїса Керрола “We called him Tortoise because he taught us” у перекладі Н. Демурової набуває наступного вигляду: “Мы звали його Спрутиком, потому что он всегда ходил с прутиком”.

Використавши назву іншої морської тварини, перекладачка зберегла особливості прийому, заснованого на авторській етимології, – один із найпоширеніших прийомів створення каламбуру в дитячих творах.

Аналіз кожного речення, що входить в текст каламбуру, показує, що вироблена заміна не торкнулася нитки оповідання, і дозволила зберегти всі якісні компоненти прийому.

Незважаючи на відмінність семантики каламбуру мови перекладу в двох наведених вище перекладах, пошук функціональних еквівалентів йшов аналогічною дорогою. При цьому, в створенні подібних еквівалентів велику допомогу перекладачеві надає метод трансформації.

Оскільки наочно-логічною основою каламбуру є мовний матеріал, його заміна не призводить до спотворення задуму автора, але дозволяє зберегти всі останні компоненти інформативної структури прийому, а головне – його функціональні характеристики.