Висновки

У дослідженні, відповідно до мети і завдань, здійснено аналіз лінгвістичних особливостей англійського каламбуру та шляхів його відтворення у переказах російських та українських перекладачів на прикладі казки Л. Керрола “Аліса в Країні Чудес”. Одержані в процесі дослідження результати дозволяють зробити певні висновки.

1. В дипломній роботі зроблено спробу описати інформативну структуру англійського каламбуру і встановлено набір її постійних і змінних компонентів. Проведене нами дослідження показало, що каламбур – це особливий малоформатний художній твір, що має складну структуру та поділяється на кілька підвидів. Це літературне явище майже не досліджувалося, його структуру та класифікацію важко сформулювати. Проте в даній роботі нам вдалося визначити головні ознаки каламбуру, його кістяк (будову) та підвиди. Каламбур представлений у вигляді ядра і базового контексту. До складу ядра входять мінімум два елементи, об’єднані однаковою або схожою фонетичною (графічною) формою і різні за змістом. Базовий контекст розглядається як мінімальна необхідна умова реалізації елементів ядра в каламбур. Ми визначили, що каламбур не відноситься до жодного з літературних тропів, а є самостійним завершеним твором, таким, як прислів’я чи загадка. Каламбур має складну структуру, а головними його підвидами є омонімічний, полісемічний, паронімічний, парономатичний та антонімічний каламбури.

2. Вивчено контекстуальні характеристики каламбуру і виявлено сферу його семантико-стилістичного поширення. Враховуючи характер взаємозв’язку каламбуру і тексту твору, а також роль в розвитку структурно-семантичної організації твору, контекстуальні каламбури можна розділити на два основні види: а) домінантні; б) обмеженої дії. Залежно від того, чи вводять каламбури подальший за ними контекст, або резюмують зміст попереднього, вони підрозділяються на інтродуктивні і резюмуючі.

3. У нашому дослідженні розглянуто труднощі перекладу каламбуру, адже він відноситься до тих особливих пунктів (стиль автора, епоха написання тощо), що не можуть перекладатися дослівно. З’ясовано, що: 1) інформативна структура каламбуру включає постійні (предметно-логічні,експресивно-стилістичні, асоціативно-образні, функціональні) і змінні (соціолокальні, фонові) види інформації; 2) залежно від міри участі в створенні провідної теми твору контекстуальні каламбури діляться на домінантні і обмеженої дії; 3) пошук повноцінного еквіваленту в перекладі складається з декількох етапів: а) встановлення елементів ядра; б) створення каламбурного контексту; в) адаптації отриманого каламбуру до тексту всього твору; 4) Вихідною точкою процесу створення максимально повної відповідності каламбуру оригінала. При цьому в перекладі може використовуватися: а) семантика обох елементів ядра; б) семантика одного елементу ядра; в) нова семантична основа; 5) втрати, пов’язані з неможливістю передати в повному обсязі функціональне навантаження каламбуру, можуть використовуватися за допомогою прийому компенсації:

а) аналогічним прийомом; б) іншими прийомами (алітерація, рима, графічне виділення); 6) аналіз перекладів одного і того ж твору в діахронічному плані мови перекладу свідчить про запозичення окремих каламбурів (або їх ядер) і методів передачі цього прийому подальшими перекладачами.

4. У роботі ми порівняли різні варіанти перекладу і виявили найбільш вдалі. Об’єктами дослідження були узяті переклади “Аліси в Країні Чудес” таких авторів, як Н. Демурова, В. Орел, В. Набоков, Б. Заходер, В. Корнієнко. Основними недоліками, на нашу думку, було нерозуміння гри слів, неможливість передати аналог каламбуру мовою перекладу, невідповідність контексту. Хоча, коли автор будує свій текст на асоціативних відповідностях і багатозначності, а перекладачі – на звукових і не насправді етимологічних, всі досягають здійснення однієї і тієї ж мети.

5. Оскільки предметом дослідження є казка Льюїса Керрола “Аліса в Країні Чудес”, метою було знайти приклади каламбурів у даному творі. При детальному аналізі та систематизації прикладів, ми виявили, що в творі є велика кількість каламбурів, причому більшість із них належать до полісемічного підвиду, а найменше зустрічаються власне каламбури. Досліджено проблему перекладу каламбурів, що не мають аналогів в мові, на яку перекладається “проблемна ділянка”, віднайдено кілька прийомів, що допомагають перекладачам здійснювати переклад каламбурів без великих втрат (перед ними вибір: втрата каламбуру чи змісту), а саме: прийом компенсації та трансформації. Перевагою першого прийому є те, що не втрачається ні контекст, ні зміст, ні каламбур, перекладачі використовують його найчастіше. Другий прийом застосовується тоді, коли неможливо задіяти перший. Він зустрічається рідше та не користується такою популярністю як перший.

6. Високою перекладацькою компетентністю відзначаються переклади спеціалістів, які над ними працювали, оскільки у їхньому доробку виявляється глибока повага до тексту оригіналу, ґрунтовне знання англійських реалій та кропітке (й успішне) їх адаптування до рідної культури. Слід відзначити високий рівень якості українського перекладу з погляду його функціонального навантаження, зокрема його значення для збереження та збагачення української мови, розвитку національної культури. Ця тенденція яскраво виявлена особливо у В. Корнієнка, переклади якого є художньо досконалими, стилістично майстерними. Численні лінгвістичні ігри, “прямі” прочитання автором гри слів тощо містять доречно створені або запозичені з українського фольклору та мовлення вирази, відтворені у перекладі. Обсяг стилістичних прийомів, створених перекладачем за аналогією до авторських, сприяє подальшому розвитку української мови і культури.