Розділ 1. Загальна теорія каламбуру

1.1. Основні напрями у вивченні каламбуру

“Неперекладної гри слів майже не існує. Справа майстра боїться” – сказав Н.А. Любимов. У підкріплення цих слів Н.А. Любимова наведемо думку з цього ж питання Н.І. Галь, яка вважає, що підрядкова примітка “неперекладна гра слів” – це “розписка перекладача у власному безсиллі” [12, с. 46]. Яким би унікальним не був каламбур, рішення для його перекладу повинне існувати – адже шляхи цього рішення так чи інакше збігаються з вивченими каналами людського мислення.

У лінгвістиці до цього часу немає єдиного розуміння суті каламбуру, що відзначається і в термінологічному різнобої. Цей прийом ще часто називають “грою слів”, “словесною гостротою”, “подвійним сенсом” і т. д. Хоча зміст цих понять і їх співвідношення часто трактують по-різному.

Дослідженню каламбуру присвячені численні наукові розвідки. У джерельній базі дослідження близько 20 назв, але з іншого боку, власне каламбуру присвячена лише одна робота (А.А. Щербина), більшість авторів зупинялися на цій темі в посібниках з перекладу. Потрібно відзначити роботи Н.М. Демурової, Н.І. Галь. Значний розділ про каламбури міститься в роботі В.В. Виноградова, який відносно повно трактує питання про переклад лексичних каламбурів.

Словом “каламбур” ми зобов’язані вестфальскому баронові Каленбергу, що прославився при дворі Людовика XV постійною двозначною, мимовільною гостротою: не володіючи в достатній мірі мовою, він перекручував французьку мову. Французи помстились баронові, понівечивши його прізвище і заповівши його у такому вигляді поколінням.

Із часом із значення слова “каламбур” зник елемент випадковості, і тепер це “стилістичний мовний зворот або мініатюра певного автора, заснований на комічному використанні однакового звучання слів, що мають різне значення, або схоже звучних слів або груп слів, або різних значень одного і того ж слова і словосполучення” [8, с. 15].

Нижче ми наводимо визначення каламбуру, які були дані окремими науковцями і опубліковані у словниках.

В.І. Даль у тлумачному словнику дає наступне визначення: “Каламбур (фр. calembour) – гра слів, заснована на підкресленій або мимовільній двозначності, породженою омонімією або схожістю звучання і що викликає комічний ефект” [17, с. 448].

У словнику іншомовних слів Н.Н. Ільїна визначає: “Каламбур – жарт, заснований на комічному використанні схожих за звучанням, але різних за значенням слів” [24, с. 140].

Д.Н. Ушаков у тлумачному словнику російської мови визначив: “Каламбур (англ., фр. calembour) – фігура мови, що полягає в гумористичному (пародійному) використанні різних значень одного і того ж слова або двох схожих слів” [57, с. 328].

“Каламбур – дотепний жарт, заснований на використанні слів, схожих по звучанню, але різних за значенням, або на використанні різних значень одного і того ж слова; гра слів” [50, с. 438] – знаходимо таке визначення у словнику російкої мови С.І. Ожогова.

Отже, каламбур – це гра слів, побудована на зіткненні звичного звучання з незвичним і несподіваним значенням.

Враховуючи сучасне значення каламбуру як фігури мови, що володіє певною стилістичною спрямованістю, потрібно підкреслити, що “випадковими”, можна б вважати каламбури, наприклад, в мовній характеристиці, але це автор навмисно зробив їх випадковими, відтворюючи гру слів, що розкриває образ мислення, звичну мову, ту або іншу рису персонажа.

Елементом, що забезпечує каламбуру успіх, є непередбачуваність тієї або іншої ланки в ланцюгу мови, так званий ефект несподіванки. Поява кожного елементу мовного ланцюга наче зумовлюється попередніми і зумовлює всі подальші елементи: одночасно або послідовно читач сприймає два значення, одне з яких не чекав.

До речі, це пояснює, чому автори так охоче кладуть в основу каламбурів фразеологізми, тобто, такі поєднання слів, які не створюються у момент говоріння або написання, а відтворюються в готовому вигляді: читач знає точно, який компонент за яким треба чекати, а це робить особливо гострим ефект обману його очікувань.

Суть каламбуру полягає в зіткненні або, навпаки, в несподіваному об’єднанні двох несумісних значень в одній фонетичній (графічній) формі.

Основними елементами каламбуру є, з одного боку, однакове або близьке, до омонімії, звучання (у тому числі і звукова форма багатозначного слова в його різних значеннях), з іншої – невідповідність, – до антонімії, – між двома значеннями слів, компонентів єдності фразеологізму.

Із наведеного вище можна отримати загальне уявлення про природу каламбуру, але ще важко визначити його кордони, вказати, де рубежі між поняттями гострота – гра слів – каламбур (на відміну від авторів, що вважають терміни “каламбур” і “гра слів” синонімами, краще надавати останньому ширше значення: тобто, каламбур – це вид гри слів), де закінчуються певні слова, і починається побудований на їх основі каламбур, в який момент авторизація фразеологізму переростає в каламбурне його обігрування, скільки і яких ознак достатньо для здійснення цих метаморфоз. Відповідей на ці питання немає, але якби і були, вони мали б значення для теорії перекладу. Скориставшись цією неповною теорією, у дослідження включено і такі одиниці, які свідомо відносяться до периферійних, перехідних і навіть спірних, нагадуючи, таким чином, і про його зв’язок з питаннями перекладу термінів, абревіатур і в той же час незважаючи на типологічну чистоту аналізованих явищ.