1.5. Кадастр – 2014. Бачення кадастру майбутнього

Сучасна кадастрова система визнається більшістю фахівців як багатоцільова, яка за допомогою найсучасніших інформаційних технологій поєднує в собі всі функції раніше окремих систем реєстрації прав на нерухомість та кадастру. Саме функціям багатоцільової системи відповідає концепція “Кадастр 2014”, розробку якої було розпочато в 1994 році спеціальною робочою групою при Міжнародній федерації геодезистів. Головною метою концепції було передбачення кадастрової системи через 20 років. До головних принципів “Кадастру 2014” відносяться:

1. “Кадастр 2014” є інституцією, яка фіксує та реєструє всі види прав та обмежень, що впливають на визначений контур земної поверхні відповідно до чотирьох принципів традиційної кадастрової системи, а саме: реєстрації, дозволу, відкритості та спеціалізації.

2. “Кадастр 2014” максимально використовує інформаційну технологію.

3. “Кадастр 2014” повинен мати таку економічну структуру, яка б дозволила йому бути самоокупним.

Кадастр 2014 встановив базові визначення землі, кадастру, земельної реєстрації та земельних записів.

Земля - ділянка земної поверхні разом з водою, ґрунтами, скелями та мінералами під чи на них та повітряний простір над нею. Це охоплює всі речі, що відносяться до певної ділянки чи точки поверхні землі, включаючи усі водні поверхні.

Кадастр - методично сформований публічний (державний) реєстр даних про нерухомі власності (майна) в окремо взятій країні чи районі, який базується на зйомці їх меж (кадастровій зйомці). Ці власності систематично ідентифікуються за допомогою певних позначень. Контури власності та ідентифікатор ділянки, як правило, показано на картах великого масштабу, які, разом з реєстрами, показують для кожної окремої власності її суть, розмір, вартість та права, пов’язані з цією ділянкою. Кадастр дає відповіді на запитання "де?" і "скільки?".

Земельна реєстрація (реєстрація прав) - процес офіційного запису (обліку) прав на землю через документи чи титули на власність. Це значить, що існує офіційний реєстр (земельний реєстр) прав на землю чи документів стосовно змін в правовій ситуації щодо визначених одиниць земельної власності. Це дає змогу відповісти на питання "хто?" і "як?".

Земельна реєстрація та кадастр, як правило, доповнюють один одного, вони функціонують як узгоджені (інтерактивні) системи. Земельна реєстрація, в принципі, акцентує увагу на відношеннях суб'єкт-право, в той час як кадастр ставить в центр уваги відношення право-об'єкт.

З усіх цих базових понять випливає і саме визначення Кадастру 2014. Кадастр 2014 – це методично облаштований публічний реєстр даних стосовно всіх правових земельних об'єктів в певних країнах чи регіонах, який базується на топографічній зйомці їх меж. Такі правові земельні об'єкти систематично ідентифікуються за допомогою деяких окремих позначень. Вони визначаються цивільним чи публічним правом. Контури, ідентифікатор разом з описовою інформацією, виявляють для кожного земельного об'єкту його природу, розміри, вартість та юридичні права чи обмеження, пов'язані з земельним об'єктом. На доповнення до цієї описової інформації, яка визначає земельні об'єкти, Кадастр 2014 містить офіційні записи прав на земельні об'єкти. Кадастр 2014 може давати відповіді на запитання "де?" і "скільки?" та "хто?" і "як?".

Кадастр 2014 має охоплювати більш широкі сфери, ніж традиційний кадастр. Більшість країн мають систему земельних записів, складену з кадастру та земельно-реєстраційного компоненту. Кадастрова частина, як правило, виконується землемірами, а нотаріуси та юристи піклуються про частину земельної реєстрації. Результатом такого розподілу є дві різні організації, які займаються відповідними питаннями.

Незважаючи на розбіжності, усі існуючі на сьогодні кадастрові системи можна розглядати в ракурсі однієї з п’яти правових груп, що має місце у певній країні, а саме:

• група загального права (більшість країн англомовного світу);

• група цивільного права (Франція, Італія, Іспанія, Португалія та їхні колишні колонії);

• група німецького права (Німеччина, Австрія, Швейцарія та інші німецькомовні країни);

• група північно-європейського права (скандинавські країни);

• група соціалістичного права (соціалістичні країни, колишні республіки СРСР).