19. Соціальні програми лібералів і консерваторів у Великій Британії в другій половині хіх ст.

Наприкінці XIX ст. Англія пережила найбільш тривалу і тяжку кризу, що з 1873 р. охопила промисловість, сільське господарство, торгівлю, фінанси. Впродовж 1870—1914 рр. вона втратила світову промислову монополію. При владі, змінюючи одна одну, перебували Ліберальна (віги) чи Консервативна (торі) партії. Ліберальна партія на чолі з Уїльямом Бенджамі-ном Гладстоном і Консервативна партія на чолі з Дізраелі обстоювали інтереси великого капіталу, крім того, консерватори також представляли інтереси великих землевласників. Намагаючись залучити на свій бік масового виборця, ліберали були змушені здійснювати соціальні реформи. Консерватори основну увагу приділяли зовнішній політиці, хоч і вдавалися інколи до обмеженого соціального реформування.

У 1830-1841 рр. віги стали асоціюватися з поняттям "ліберали". Віги провели ряд реформ, аби покращити становище в державі та, звичайно ж, якомога довше залишатися керівною партією в парламенті.Під тиском демократичного руху, який набував сили, урядом вігів було прийнято Закон про знищення рабства у всіх англійських колоніях. Вирішилося і питання про дитячу працю на фабриках і в шахтах. Становище робітників було настільки жалюгідним, що вони змушені були відправляти своїх неповнолітніх дітей працювати. Діти 6-9 років працювали в жахливих умовах по 12-14 годин на добу. Відтепер діти до 13 років могли працювати не більше 8 годин на добу, а підлітки від 13 до 18 років працювали не більш як 12 годин. Під контролем тред-юніонів почала діяти фабрична інспекція охорони праці; діти до 14 років щоденно упродовж двох годин мусили навчатися у школі; вводилися в практику обов'язкові перерви для приймання їжі.Одночасно віги ухвалили у 1834 р. Закон про бідних. Згідно з ним скасовувався податок на користь бідних, який раніше брали .з підприємців. Бідні позбавлялись права отримувати соціальну допомогу за рахунок релігійних общин. Скрізь впроваджувалися в практику робітні будинки - своєрідні в'язниці з обов'язковим повним трудовим днем. Згідно із цим законом робітники повинні були самі забезпечувати себе, а не чекати, доки хтось про них потурбується.

Серед законодавчих заходів, здійснених консерваторами, найзначніше місце займала реформа місцевого самоврядування, проведена 1888 року. До 1888 року управління місцевими справами перебувало у руках шерифів і мирських суддів, призначуваних з дев'яти місцевих поміщиків. Цим законом в графствах було створено обрані поради графств, мали права голоси під час виборів в парламент, та, крім того, жінки, старші 30 років. У віданні ради перебували такі питання, як збір податків, витрачання коштів у місцеві потреби, на школи, госпіталі, допомогу біднякам. У тому ж 1888 року було проведена реформа управління Лондоном. Все місто було поділено на 59 округів, по 2 депутата кожного округу входили в Столичну раду - центральний адміністративний орган столиці. До цих депутатів додавалося 19 олдерманів, чи радників, обраних різними привілейованими корпораціями отже, загальне кількість членів Столичного ради становила 137 людина. Столичний рада відав усіма питаннями управління містом і міським господарством. Проте з його ведення вилучалися управління Сіті, розпорядження поліцією, і контроль над постачанням столиці газом і води.