30. Рух за національне об’єднання Німеччини 1830-1840рр.

Рух за об’єднання в 30-ті рр. почався під впливом Липневої революції у Франції, встановлення Польщі і проголошення незалежності Бельгії. В серпні-вересні 1830рр. майже у всіх державах Німеччини вибухнули повстання. В Саксонії центром стало промислове м. Лейпциг, в якому була організована буржуазна громадянська гвардія. Король Саксонії і правитель Ганновера змушені були погодитись на введення конституційних порядків. В Баварії, Бадені, Вюртербурзі, де вже діяла конституція, буржуазія домоглася свободи преси. Вершиною руху гамбахська демонстрація 27.05 1832р. у Пфальце. Близько 30тис. Учасників (ремісники, предст. Ліберальної буржуазії, інтелігенція, демократи зі Стамбулу). Лозунг – об’єднання країни і введення конституційних свобод. З настанови Австрії і Прусії Союзний сейм в червні 1834р. посилив закони, обмежив права ландтагов, свободу друку, за боронивши політ. орган., народні демонстрації і носіння чорно-червоно-золотистих народних емблем. В Гессені поліція розгромила таємне «Товариства прав людини» з головою пастером Ф. Вейдігом та студентом Г. Бюхнером. Орган. прагнула підготувати демократичну революцію.

31. Фрідріх Ліст.

Однією з найвпливовіших фігур у національному русі Німеччини 30-40-х pp. був професор-економіст Фрідріх Ліст (1789-1846). Пропагуючи ідею об'єднання Німеччини, він перший всебічно розкрив взаємозв'язок між розвитком економіки і національним об'єднанням Німеччини. У своїй основній праці"Національна система політичної економії" він показав, як саме політична роздробленість Німеччини заважає її економічному розвиткові. Ліст обґрунтував необхідність економічного об'єднання Німеччини через створення єдиної національної економіки. Лише тоді, вважав він, німці зможуть"піднестися на висоту національної величі". Однак у своїй праці Ліст пішов набагато далі аналізу напрямів економічного розвитку. Він уважав економічні інтереси відображенням потреб нації. "Вся моя теорія, - писав Ліст, - побудована на тлумаченні природи національного інтересу, який є посередником між індивідуальним і загальнолюдським". На тогочасний світ Ліст дивився як на "світ націй", що мають власні інтереси і діють задля досягнення сприятливих умов для їх задоволення. На думку сучасних дослідників,Ліст став одним із засновників німецького економічного націоналізму,вбачаючи в ньому дієву силу побудови нації та національної держави.

32. Революційні виступи у Німеччині в 1848 р.

Головним завданням революції було створення єдиної німецької національної держави і ліквідація феодально-абсолютистського ладу. Рушійною силою революції виступили широкі народні маси — робітники, ремісники, селяни. Проте гегемонія належала ліберальній буржуазії. На звістку про повалення монархії у Франції почалися революційні виступи в Бадені. На початку березня революційне піднесення охопило й інші держави Пд., Зх. і Пд.-Зх. Німеччини. Заворушення в містах були підтримані виступами селян, які захоплювали поміщицькі землі, відмовлялися виконувати панщину . Перемога народного повстання 18 березня в Берліні змусила прусського короля вивести урядові війська з столиці і сформувати 29 березня ліберальний уряд (ліберальні уряди було сформовано і в ін. державах Німеччини). Після березневої революції в країні посилився демократичний і робітничий рух, було створено робітничі організації в Берліні, Кельні (напр., Кельнський робітничий союз). Проте буржуазія, яка прийшла до влади, стала на шлях зради революції, намагаючись не допустити її дальшого розвитку і поглиблення. Активну участь у революції взяли К. Маркс і Ф. Енгельс. Прибувши у квітні 1848 до Німеччини, вони розгорнули боротьбу за доведення буржуазно-демократичної революції до кінця, за об'єднання всіх демократичних сил. 18 травня 1848 у Франкфурті-на-Майні відкрилися загальнонімецькі Національні збори, скликані, щоб розв'язати питання про об'єднання країни. Збори зволікали з прийняттям загальнонімецької конституції. Поступки буржуазії силам реакції дали можливість контрреволюції здійснити в Берліні в листопаді 1848 державний переворот, що став сигналом до наступу контрреволюції по всій країні. 6 грудня 1848 було обнародувано конституцію, "даровану зверху", яка розчистила шлях для відновлення в Пруссії абсолютизму. Навесні й влітку 1849 в Саксонії і Пд.-Зх. Німеччині розгорнулися народні повстання на захист імперської конституції, прийнятої в березні 1849 Франкфуртськими національними зборами, але відхиленої урядами Пруссії та ін. німецькими державами. Конституція, яка, хоч і зберігала монархічний лад, була все ж кроком уперед на шляху до об'єднання Німеччини. Незважаючи на героїчну боротьбу повстанців, рух на захист конституції було жорстоко придушено. В червні 1849 розігнано Франкфуртські національні збори, що означало остаточну перемогу контрреволюції в Німеччині. Революція залишилася незавершеною. При владі залишилися феодально-монархічні сили, збереглася роздробленість країни. Гол. причини поразки революції полягали в зраді ліберальної буржуазії, слабкості і неорганізованості робітничого класу. Перемога контрреволюції значною мірою зумовила подальше об'єднання країни антидемократичним шляхом під егідою мілітаристської Пруссії.