16. Парламентська реформа 1832 р.

Промисловий переворот та економічне піднесення супроводжувалися відбулалися соціальна та політична перебудова суспільства. Політична система управління Великої Британії, що склалася після проведення "славної революції" 1683 р. закріпила паиівне становище земельної аристократії, її всесилля проявлялося як у центрмьних, так і у місцевих органах управління. У 1816 р. три чверті депутатських місць у парламецті займали представники від ''гнилих містечок", якими розпоряджалися ленд-лорди. В таких умовах найбільшої популярності вже на зламі ХУІІІ-ХІХ ст. набула політична вимога запровадити загальне виборче право з одночасним реформуванням парламенту, що на тривалий час стала головним стержнем соціально-політичного життя англійського суспільства.

У 1816 р. - в час повоєнної кризи - внаслідок занепаду окремих видів текстильного виробництва. безробітrя, дорожнечі npодуктів відбуваються стихійні буши. Загони безробітних в окремих містах rpoмили хлібні магазини, намагалися змусити власників знрзити ціни. Весною 1816 р. відбynалися. масові виступи сільськогосподарських робітників, які протестували проти запровадження машин. Страйки робітників з підвищення заробітної плати на окремих підприємствах після 18 р. були буденим явищем у англійській текстильній промисловості, Заборона професійної організації згідно акта 1800 р. усі союзи оголошувалися поза законом. Заборона стосувалася не тільки робітників, а й промисловців, які прагнули у своїх цілях використати масові виступн у боротьбі з земельиою аристохратією. Промисповці були незадоволені митною і податковою політикою уряду, який завжди відстоював інтереси земельної аристократії. Коли у Великій Британії після 'Завершення війни з Францією з'явився дешевий хліб із Східної Європи, уряд у 1815 р. прийняв закон, який фактично забороняв довіз сільськогосподарської сировини з-за кордону. Запроваджені високі ціни на сільськогосподарські товари, додаткові мита і податкові збори на привїзну сировину здорожували вироби промислової продукції, що відбивалося на темпах збуту. Фабриканти виступили також проти будь-яких утисків уряду щодо організації виробництва і проти панування монополій, зокрема Ост~Іидійської, яка зосередила у своїх руках торгівлю зі Сходом. У зв'язку З офіційною забороною будь·яких союзів промисловці, формально не порушуючи законодавства. з 1812 р. почали створювати «клуби Гемплена» (відмовився платити незаконний "корабельний податок"). У клубах обговорювалися митна й податкова політики уряду, відбувався масовий мітинг. На неозброєних учасників було кинуто війська, які вбили 18 і поранили 500 осіб. Розправа У Бірмівгемі стала відома під назвою "Побоїщем Пітерлоо».

Незважаючи на жорстокі розправи, виступи за підвищення заробітноі плати та 'реформи парламенту продовжувалися. Партія торі, яка в цей час переживала внутрішню кризу, вирішила використати популярність ідеї парламентської реформи для зміцнення свого впливу на народ. З 1820 р. лідери партії Р. Піль і Дж. Каннінг, котрі висловились за підтримку ідеї парламентської реформи У 1829 р. на скликанііі конференції було засновано Великий загальний союз Об'єднаного Королівства Великої Британії, а через рік Догерті став секретарем Національної асоціації захисту праці. Це був перший "союз професій", який uамагався об'єднати робітників усіх: спеціальностей. Найповніше вираз ідеологіі заможних верств населення, зокрема радикальної буржуазії, обгрунтував lєремія Бентам, засновник "школи yrилітаризму". Велику роль у пропаганді парламентської реформи відіграв талановитий публіцист і агітатор Вільям Коббет, який у заснованому ним журиалі "Політичний оглядач" почав з 1804 р. друкувати протоколи англійського парламенту. Наприкінці 20-х - на початку 30·х рр. у Великій Британії соцjальні політичні виступи набули Macовoro характеру. Цьому сприяло, в першу чергу, падіння виробництва 1829-1830-х рр., яке призвело до масового безробіття у містах і селах, а також агітаційна та організauійна робота професійних і політичних союзів. 7 червня 1832 р.: виборча реформа була схвалена.

Закон про виборчу реформу скпадався із двох частин. Передусім переглядалося і перерозподілялоса представництво у парламенті окремих міст і районів. Реформа враховувала нове розташування населення у промислових містах. Більшість «гнилих" і "кишенькових'" містечок були позбавлені права посипати депутатів до парламенту. Крім того, було обмежено представництво від 32-х дрібних виборчих округів до одного депyrата. Із звільнених 143-х місць 65 трималн нові міста, які до цього були позбавлені представництва. Сільські округи також отримали 65 місць, а 13 - призиачалося для депугатів Шотландії та Ірландії. Рівне представництво нових міст, сільських округів свідчило про mимчасовий характер реформи. Закон змінив співвідношення. сил в палаri общин на користь вігїв - виразників інтересів промисловоі буржуазії. Скасування: представництва "гнилих" і "кишенькових" містечок дало можливості впливати на склад нижньої палати парламенту, сприяло створенню міцної бази для вігів. З цього часу і до 1874 р. відігравали головну роль у проведенні внутрішньої та зовнішньої політики Країни. За сорокарічний період (1834-1874 рр.) майже тридцять років країною yрпавляли вігівські (ліберальні) уряди. Закон 1832 р. відкрив "золоту еру" англіійськоrо парламентаризму. Нижняя палата легко змінювала уряди, що не відповідали інтересам більшості депутатів. В очах англійців вона набула більш представницького характеру, ніж палата лордів. Виборча реформа також спияли подальшому формуванню політичвих: партій англіиської парламентської системи. З 1831 р. Депутати -торі стали називати себе консерваторами і органїзуnaли клуб, який відігравав роль координатора їхньоЇ діяльності. З 1836 р. подібний координуючнй центр з'явився у віriв, яких стали називати лібералами