83. Соціалістичні ідеї та рухи у першій половині хіх ст.

У першій половині XIX ст. розвиток соціалістичних ідей був пов'язаний з творчістю французьких мислителів. Саме вони у першій чверті XIX ст. почали використовувати поняття «соціалізм» і «комунізм». Соціалістичні теорії об'єднували погляди тих мислителів, які виступали за ліквідацію тогочасних порядків і побудову нового суспільства, в якому існувала б абсолютна соціальна рівність людей та була відсутня експлуатація трудящих. У питанні, в який спосіб створити нове суспільство, соціалісти поділялися на прихильників соціальних реформ і соціальної революції. Одним з перших французьких соціалістів став Клод-Анрі Сен-Сімон (граф де Рувруа; 1760-1825). Він критикував тогочасне суспільство і вважав за необхідне досягти змін у становищі робітників та бідноти. Сен-Сімон розробляв плани створення такого суспільства, в якому не існувало б експлуатації та нерівності. Нове суспільство, або, як називав його філософ, промислова система, мало б забезпечити процвітання усіх громадян завдяки розвиткові науки і техніки. Оскільки роль держави він вбачав лише в тому, що та примушує людей працювати, вона повинна зникнути. Усі працюватимуть і житимуть за принципом: «від кожного — за здібностями, кожному — за його справами». Світська влада в суспільстві, вигаданому Сен-Сімоном, мала зосереджуватись у Раді промисловців, духовна — в Академії наук. Ці організації керували б розвитком народного господарства згідно з планами. Реалізацію своїх планів мислитель вбачав у проведенні поступових реформ. Розроблення соціалістичних ідей в Англії було заняттям Роберта Оуена (1771-1858). Більшість вад тогочасного суспільства він пояснював існуванням приватної власності, закликаючи до її ліквідації. Нову «систему істини, багатства і щастя» він пов'язував з утворенням великих сімейних громад, або комун, де все знаходитиметься у спільній власності. Все, що члени комун вироблятимуть, розподілятиметься між ними відповідно до природних потреб людини. Одяг буде зручним, простим та однаковим для всіх. Мода зникне, оскільки вона існує «лише серед найдурнішої та найслабшої частини людства». Комуни мають охопити поступово всю землю, після чого вона перетвориться на «земний рай, в якому незмінно пануватимуть мир і щастя».

Перший реальний організований робітничий рух виник в Іспанії під час Іспанської революції 1868 року, за допомогою Інтернаціоналу. Перша робітнича партія Іспанії, Іспанська соціалістична робітнича партія, заснована соціалістом Пабло Іглесіасом в 1879 році. А в 1890 році партія взяла участь у виборах до парламенту і муніципальних зборів. На з'їзді партії в 1921 році відкололася майже половина членів партії, що сформували іспанську компартію. Робітничий рух у Італії досяг свого розквіту до захоплення влади фашистами. У післявоєнний період італійська мафія (яка в значній мірі зникла під час фашистського режиму) використовувалася для придушення страйків та інших дій. Профспілкові організації Бельгії виникли ще в першій половині XIX ст. Це були вузькі, цехові, роздроблення, в більшості випадків нелегальні організації. У 1898 на з'їзді в Верв'є Робітнича партія Бельгії постановила утворити спеціальну «Синдікальную комісію» для керівництва професійними спілками. Вона була організована в 1899, і профспілки Бельгії протягом 40 років представляли один з відділів робітничу партію. 1899 року у Великій Британії була створена Лейбористська партія під назвою Комітет робітничого представництва, в результаті резолюції конгресу тред-юніонів.