
- •Консервативні теорії суспільного договору ( е. Берк, с.Т Колрідж)
- •2.Консервативна модель конституціоналізму ( е.Берк , ж. Де Местр)
- •3. Релігійна основа консерватизму ( е. Берк, л. Де Бональд)
- •4. Внутрішня політика урядів ,, торі ’’ у Великій Британії у першої третини хіх ст.
- •5. Реставрація Бурбонів. Конституційна хартія.
- •6. ,, Система Меттерніха’’ в Німеччині у першій третині хіх ст.
- •7. Режим Реставрації в Італії перша половина хіх ст.
- •8. Британська модель лібералізму ( а. Сміт, Дж. Бентам, дж.С. Мілль)
- •14. Революція 1830 р. І утворення незалежної Бельгії.
- •15. Головні риси британського консерватизму ( б. Дізраелі, Дж. Актон, в. Меллок)
- •16. Парламентська реформа 1832 р.
- •18. Чартиський рух.
- •19. Соціальні програми лібералів і консерваторів у Великій Британії в другій половині хіх ст.
- •20. Парламенські реформи у Великій Британії 1867 і 1884 рр.
- •22. Ірландське питання у внутр. Політиці Великої Британії в іі п 19-20 ст.
- •23. Державна система Франції в період ,, липневої монархії ’’ ф. Гізо.
- •24. Проголошення Другої республіки у Франції. Соціальні конфлікти і політична боротьба в лютому-червні 1848 р.
- •25.Конституція Другої республіки у Франції. Луї Наполеон.
- •26.Криза республіканського режиму у Франції. Утворення другої імперії
- •27. Політична криза 1870-1871рр у Франції.
- •28. Внутрішньополітичний розвиток у Франції в 1870-х рр.
- •29. Конституційне законодавство Третьої республіки у Франції
- •30. Рух за національне об’єднання Німеччини 1830-1840рр.
- •32. Революційні виступи у Німеччині в 1848 р.
- •33. Діяльність загально німецьких Установчих зборів у Франкфурті в 1848-1849.
- •34. Урядові реформи в Пруссії 1848-1849рр.
- •36. Релігійна і політична уніфікація німецької імперії в 1870 рр
- •37. Криза центр. Влади в Австрійській імперії в 1848-1849 рр. Угорське повстання.
- •38.Конституційні реформи в Австрії.
- •39. Конституційна реформа в Австрії 1867. Зміни у відносинах між Цислейтанією і Транслейтанією.
- •40. Відцентрові рухи в Цислейтанії в 2 пол хіх на поч. Хх ст.
- •41.Ідеологія Рісорджименто (Дж.Мадзіні, в.Джоберті)
- •42. Революційні повст. В Іт. 1848-49 рр.
- •43. Націон. Політика Сардинського к-ва. Перша війна за незалежність.
- •44. Сардинське королівство у 1850-х рр. Друга "війна за незалежність" 1859 р.
- •45. Республіканський рух в Італії у 50-60-х рр.. Дж. Гарібальді.
- •46.Утворення італійського королівства. К. Кавур.
- •48. Ідейна революція Американської державності ( Дж. Келгун, Дж. Адаме, о. Бравсон)
- •49. Соціальні, економічні та культурні розбіжності між Північчю та Півднем сша у хіх ст.
- •50.Громадянська війна у сша. Скасування рабства. Гомстед акт".
- •51. Законодавство і політична боротьба у сша в період Реконструкції.
- •52. Соціально-економ. Перетворення у сша в 70-90-х рр.
- •53. Політична боротьба у сша наприкінці XIX - на початку XX ст. Теодор Рузвельт.
- •55. Революція 1868-1874 рр. В Іспанії. Перша республіка.
- •60. Розвиток міст і урбанізація.
- •61. Залишки старого режиму в економічному житті
- •62. Розвиток сілького господарства в Західній Європі та Північній Америці
- •63. Британська і французька моделі промислового перевороту.
- •64. Промисловий розвиток Зх. Європи у першій половині хіх ст.
- •66. Промисловий розвиток сша в останній третині XIX - початку XX ст.
- •67. Повсякденне життя: диліжанси, залізниця і водний транспорт
- •68.Міський транспорт, автомобілі.
- •71. Гігієна, здоров.Я, хвороби.
- •80. Головні етапи культурного розвитку : Модернізм
- •81. Початки масової культури. Кіно і спорт.
- •83. Соціалістичні ідеї та рухи у першій половині хіх ст.
- •84. Робітниче питання в дугрій половині хіх- хх ст.
- •86. Європейський колоніалізм : теорії та практичні різновиди.
- •87. Внутрішньополітичний розвиток Німецької імперії наприкінці хіх- на поч. Хх ст.
- •88. Внутрішньополітичний розвиток у Франції наприкінці XIX - початку XX ст.
- •89. Колоніальні суперечки великих держав наприкінці XIX - початку XX ст.
- •90. Утворення ворогуючих блоків у Європі: Троїстий союз і Антанта
- •91. Початок Першої світової війни. Бойові дії на Східному і Західному фронтах у 1914-1915 рр.
- •92. Завершення Першої світової війни. Комп'єнське перемир'я.
53. Політична боротьба у сша наприкінці XIX - на початку XX ст. Теодор Рузвельт.
Після "Позолоченої ери" настала "Ера прогресу", послідовники якої волали до реформи проти індустріальної корупції. Вимоги прогрессивистов включали федеральну регуляцію анти-трестовых законів і контролю індустрій : м'ясоконсервною, фармацевтичною і залізничною. Чотири нові конституційні поправки - від 16-ої до 19-ої - є результатом діяльності прогрессивистов. Епоха тривала з 1900 до 1918, роки кінця Першої світової війни. Починаючи з адміністрації Джеймса Монро федеральний уряд США переселяв корінне населення за межі білих поселень в серію Індіанських резервацій. Племена були в основному переселені в маленькі резервації, так що їх земля перейшла до білих фермерів.
У 1900 р. Мак-Кінлі і Рузвельт перемогли на президентських виборах. 4 березня 1901 Мак-Кінлі обійняв посаду президента на другий термін, Рузвельт став віце-президентом. 6 вересня цього ж року на Мак-Кінлі було виконано замах, а 14 вересня він помер від отриманої рани. Того ж дня Рузвельта було приведено до присяги президента.
Рузвельт продовжив курс Мак-Кінлі на відмову від ізоляціонізму і становлення Америки як світової імперіалістичній держави, що активно діє у всьому світі. Йому належать висловлювання політика великого кийка і «світовий поліцейський».
Рузвельт запобіг критичному становищу у 1902 р., коли він знайшов рішення страйку вугільних гірників, що поставив під загрозу опалення більшості міських домівок. Рузвельт запросив власників шахт та лідерів профспілок до Білого дому і домовився на компроміс. Шахтарі що були на страйку вже 163 доби отримали підвищення платні на 10% та 9-годинний робочий день (до того був 10-годинний), але профспілка не була офіційно визнана, а ціни на вугілля піднялись.
Перша адміністрація 1901—1904 років
Склавши присягу, Рузвельт зберіг без змін весь кабінет Мак-Кінлі і запропонував конгресу США обмежити діяльність трестів, «в розумних межах». Конгрес не зробив нічого, Рузвельт заклав 44 позови по відношенню до основних корпорацій. Судові процеси створили Рузвельту репутацію «руйнівника трестів».
Президентство Рузвельта позначилось передачею регулювання від штатів до федерального уряду. Найбільшим успіхом було проведення Акту Гепберна в 1906 р про регулювання залізничного руху Міжштатівською комерційною комісією (Interstate Commerce Commission) та нормалізацію залізничних тарифів. З підтримкою Рузвельта Конгрес також ухвалив закони стосовно виготовлення нешкідливих продуктів та медикаментів та проведення інспекцій м'ясній промисловості.
Вибори 1904 року
В республіканській партії після смерті Марка Ханни у лютому 1904 р. не було іншого сильного кандидата на пост президента крім Рузвельта. Після того як зусилля демократів привернути Калвіна Куліджа у кандидати не увінчалися успіхом, вони висунули в кандидати Олтона Брукса Паркера, маловідомого нью-йоркського суддю. Теодор Рузвельт виграв вибори в колегії виборців з рахунком 336—140.
8 листопада 1904 року в день свого обрання на другий термін Рузвельт оголосив, що більше не має наміру висувати свою кандидатуру на черговий термін, оскільки вважає дістався йому від Мак-Кінлі роки президентства своїм першим терміном. Хоча закон і дозволяв йому балотуватися ще раз — 22-а поправка до Конституції, яка це забороняє, була прийнята лише в 1951 році.
Друга адміністрація 1905—1909 років
Рузвельт був першим президентом який виявив інтерес до охорони дикої природи. У 1903 році він створив перший пташиний заказник Острів Пелікан. Спільно з Вільямом Хорнадеєм заснував American Bison Society у цілях збереження бізонів. Рузвель встановив Лісну службу (United States Forest Service) (1905). У часи президента Рузвельта під заповідники та заказники було передано 785 000 км².
На Кубі, Філіппінах, Пуерто-Рико, а також зоні Панамського каналу, Рузвельт використав армійську медичну службу, під проводом Волтера Ріда і Вільяма Горгаса для усунення жовтої лихоманки та встановлення системи суспільної охорони здоров'я. На Філіппінах армія США вперше стала використовувати систематичну доктрину боротьби з заколотниками. Незважаючи на специфічний характер сил, розгорнутих Рузвельтом, армії вдалося покінчити з повстанцями в 1902 році.
Рузвельт різко збільшив розмір флоту, створивши Великий Білий флот, який зробив навколосвітній подорож в 1907 році.
Рузвельт додав «наслідок Рузвельта» до доктрині Монро, в якому говориться, що тільки Сполучені Штати можуть втручатися у справи країн Латинської Америки, коли корупція урядів зробила це необхідним.
При Рузвельті почалось будівництво Панамського каналу. Перша домовленість була досягнута з Колумбією, яка володіла провінцією Панама. Після зміни умов Колумбійським урядом США підтримала проголошення незалежності Республікою Панама. Будівництво було завершено у 1914 році.
Теодор Рузвельт був першим президентом, який запросив в Білий дім представника чорношкірих, першим американцем, який отримав Нобелівську премію миру (за посередництво в укладенні російсько-японського Портсмутського мирного договору).